Іван-чай – унікальна лікарська рослина, нині дещо призабута

Навесні, коли від глибокого сну прокидається природа і під сонячними променями теплішає земля, з-поміж жовто-сірих барв сухої трави з’являються молоді ніжно-зелені розетки гарної трав’янистої рослини. Це — іван-чай вузьколистий. У такі хвилини на серці відчувається особлива радість, бо матінка-земля на невеличких клаптиках ще не зіпсованої людиною землі зберегла для нас і наших дітей цю дивовижну рослину. А щоб іван-чай не став рідкісним зникаючим видом внаслідок інтенсивних технологічних наступів, ми маємо захистити й примножити його популяцію, висаджуючи ці рослини на власній ділянці. Ми раніше вже писали про агротехніку вирощування цієї напрочуд дивовижної, з точки зору користі для здоров’я, рослини – іван-чай, а сьогодні хочемо розповісти про застосування в лікуванні та профілактиці захворювань цієї чудової рослини, можливості якої здаються фантастичними.

З історії використання іван-чаю

Іван-чай вузьколистий — традиційна лікарська рослина в Україні, щоправда, нині дещо призабута. Спочатку це була лише дикоростуча рослина, згодом вона з’явилася біля людських помешкань і один із її підвидів протягом століть перетворився на гарну декоративно-цілющу культуру.

До XIV століття іван-чай був маловідомим. Починаючи з XV століття на території Польщі, Білорусії і в Західній Росії його широко використовували знахарі й травники у лікуванні багатьох хвороб. Знали про нього і в Україні за часів Запорізької Січі. Відомі своєю мужністю й силою козаки-характерники вміло застосовували іван-чай для лікування й зцілення бойових ран. Припарками й відварами з цієї трави вони лікували навіть важкі поранення, отримані у боях із ворогом, ставили на ноги безнадійно хворих.

Найвизначніша подія, яка надала особливої популярності іван-чаю серед широких верств населення, сталася наприкінці XVIII століття у колишній Петербурзькій губернії, поблизу села Капори. Там винахідливі селяни-знахарі, застосувавши невідому на той час технологію, почали виготовляти сурогатний чай, який за смаком майже не відрізнявся від китайських та індійських сортів чаю, що дорого коштували. Швидше за все, ця інформація потрапила до спритних столичних купців, які знайшли село Капори і почали закуповувати безцінну сировину іван-чаю у населення. Змішуючи з дорогими сортами чаю, вони продавали новий напій і отримували від того великі прибутки. З тих часів іван-чай дістав свою другу назву — капорський чай.

Лише у XX столітті після численних досліджень офіційна медицина виявила цілющі властивості цієї рослини і занесла її до списку рекомендованих фітопрепаратів.

Біологічний опис іван-чаю

Іван-чай вузьколистий має чимало народних назв: капорський чай, кіпрей, скрипун, хамерій, зніт вузьколистий, плакун. Це багаторічна трав’яниста рослина родини кіпрейних, заввишки до 2 м. Кореневище в неї середньої товщини — 1,5-3 см, повзуче, створює на глибині 10-15 см столони завдовжки до 2 м, із великою кількістю пагонів. Стебло прямостояче, просте або слаборозгалужене, кругле, оголене.

Листки розташовані почергово, сидячі або на дуже коротких черешках, лінійно-ланцетні, завдовжки до 15 см, на вершках загострені, з чітко вираженими тонкими прожилками. Суцвіття — рідкісна конічна китиця, довжина якої може сягати 50-70 см. Верхня частина стебла, квітконіжки й чашечки червонуваті або рожеві, кольорова гама забарвлення квіток має доволі широкий спектр: від пурпурно-червоного до блідо-рожевого, чарує око розмаїттям відтінків і декоративністю форм.

Загалом рослина може гармонійно вписуватися у будь-які ландшафтні композиції, бо вона дуже красива на вигляд, особливо на тлі інших рослин, і надзвичайно гарна та яскрава за сонячного освітлення.

Зацвітає кіпрей на другий рік вегетації, за хороших умов — на першому році життя. Тривалість цвітіння — півтора-два місяці, починаючи з кінця червня і до середини серпня. Плід — стручкоподібна пухнаста коробочка до 8-10 см завдовжки. Насіння дуже дрібне (малопомітне для неозброєного ока) з «чубчиками», зібраними в тонкі й дуже легкі волосинки. В одному стручку може бути понад 500 насінин. За весь вегетаційний період одна рослина дає близько 30000 насінин.

Збирання і сушіння іван-чаю

Як лікарську сировину використовують траву, листя й суцвіття іван-чаю, які заготовляють у період повного цвітіння. Для цього рослини зрізують серпом або гострими ножицями на відстані від землі 15-20 см, зв’язують у жмутики по 5-8 стебел і підвішують на товстій нитці або тонкому мідному дроті. Сушать під навісами, на горищах, у добре провітрюваних приміщеннях.

Пров’ялену траву можна посікти на частини завдовжки 3-5 см і висушити в сушарці за температури 40-45°С. Термін зберігання продукції — 2 роки.

Корені заготовляють восени, починаючи з середини вересня до грудня, або напровесні — в березні. Викопують лопатами або спеціальними копачами, очищають від землі, миють у проточній воді. Довгі столони розрізують на частини по 8-10 см і на 2-3 дні викладають рівномірно на сітки, стелажі, щоб обсохли і пров’ялилися. Сушать у сушарках, печах, духовках за температури 55-65°С.Термін зберігання сухої сировини — 3-4 роки.

Фармакологічні властивості іван-чаю

Кіпрей вузьколистий має заспокійливу дію і як транквілізатор не поступається валеріані, а за деяких випадків навіть перевершує її. Володіє також антимікробною, ранозагоювальною, протизапальною, потогінною, обволікаючою, пом’якшувальною та антисклеротичною дією Рослина містить корисні мікроелементи, вітаміни, зокрема в молодих листках дуже багато вітаміну С, і антиоксиданти.

За дуже низької, майже нульової токсичності сировина іван-чаю ефективно впливає на всі органи і системи людського організму, сприяє підвищенню результативності лікування різних захворювань.

Лікуємося іван-чаєм

* Настоянка (квіти, листя, трава): 10 г подрібненої сировини залити 100 мл 40%-ного розчину спирту або горілкою і настояти протягом 10 днів у темному теплому місці. Приймати по 20 крапель на 1 столову ложку води за 15 хвилин до їди протягом 1-2 місяців. Застосовують за порушень обміну речовин, захворювань шлунково-кишкового тракту, як профілактичний засіб приймають для уникнення виразки шлунка та онкологічних захворювань.

* Настоянка кореневищ: 50 г сухої подрібненої сировини залити 500 мл 40%-ного розчину спирту настояти протягом двох тижнів. Приймати по 25-30 крапель за 20 хвилин до їди. Застосовують для профілактики і лікування чоловічих хвороб після 45 років: при захворюваннях простати, хронічних хворобах сечового міхура, аденоми простати. Курс лікування — 2 тижні.

* Настій трави. 20 г сировини залити 200 мл перевареної води, настояти дві години, процідити. Приймати по столовій ложці 3-4 рази на день перед їдою. Такий засіб добре допомагає при гастритах, колітах, виразках шлунка і кишківника, анемії, безсонні, гонореї, запобігає виникненню онкологічних захворювань, а також стимулює серцево-судинну діяльність, заспокоює нервову систему.

* Відвар трави (квіти і листя, а також настій і сік): 15 г сировини залити 200 мл гарячої перевареної води, кип’ятити 15 хвилин на малому вогні, настояти 1-1,5 години, потім процідити. Приймати по 1 столовій ложці тричі на день до їди. У народній медицині застосовують як знеболюючий, обволікаючий засіб: при закрепах, білях у жінок, С-авітамінозах, гастритах, виразках шлунка. У монгольській медицині — при діареї, дезинтерії, катаральних станах шлунка і кишківника. У зборі разом із м’ятою перцевою використовують для лікування важких отруєнь. У тібетській медицині його вважають ефективним засобом від головного болю різного походження, як снодійне, при віспі, скрофульозі, застуді, ГРЗ, грипі.

Сік вичавлюють із молодих свіжих листків і верхівок стебел. Приймають по 0,5-1 столовій ложці у рівних кількостях із медом 4 рази на день перед їдою. Засіб зміцнює опірність організму до респіраторних інфекцій, здатний протистояти небезпечним формам вірусу грипу, особливо напровесні, насичує організм вітаміном С.

Відвар кореневищ: 10 г подрібненої сухої сировини заливають 250 мл гарячої кип’яченої води, кип’ятять 20 хвилин, проціджують. Приймають по столовій ложці 3-4 рази на день. Застосовують у вигляді полоскань при ангінах, стоматитах, карієсі; внутрішньо — при гастритах, колітах, кровотечах, недокрів’ї.

Іван чай для зовнішнього лікування:

— у травматології (відвари трави, коренів) для промивання ран, виразок, опіків, обморожень різного ступеня, припарки — як знеболююче при отитах, гематомах, забиттях, артралгіях; порошок — для лікування інфекційних ран;

— у стоматології (відвар, настій трави і коренів) при пародонтозі, карієсі, зубному болю у вигляді полоскань;

— у дерматології (відвар, настій) при подразненнях шкіри, вугрових висипах, фурункульозах, грибних захворюваннях рук і ніг (сухий порошок із трави і коренів).

Хочете бути красивими?

Для очищення шкіри обличчя та відновлення її здорового вигляду застосовують лосьйони, настої, відвари лікарських рослин, які можна приготувати в домашніх умовах. Однак при цьому слід точно дотримуватися дозування, аби бути на 100% впевненим в ефективному і безпечному застосуванні косметичних засобів власного виготовлення.

— Лосьйон для жирної шкіри на основі іван-чаю і лимона: змішати 15 мл лимонного соку, 1 яєчний жовток, 75 мл горілки і 40 мл камфорного спирту. Настояти дві години, потім додати до цієї суміші 50 г дрібно порізаного або натертого свіжого кореня іван-чаю і настояти ще дві години. Добре віджати суміш крізь марлю. Цей лосьйон відмінно очищає, пом’якшує і заспокоює шкіру від подразнень, тому щовечора можна ним протирати обличчя.

— Настій для нормальної і сухої шкіри на основі трави іван-чаю і календули: 3 столові ложки сухих подрібнених квіток і молодого листя кіпрею засипають в емальований посуд, заливають 300 мл води, накривають кришкою і нагрівають на водяній бані 15 хвилин. У такий спосіб отримують перший інгредієнт косметичного настою. Потім 2 столові ложки сухих квіток календули заливають 200 мл води і нагрівають також на водяній бані 15 хвилин — це другий інгредієнт. Обидва настої охолоджують до кімнатної температури і через 40 хвилин проціджують, після чого віджимають решту маси і додають перевареної води до початкового об’єму.

Інгредієнти змішують і зберігають настій у холодильнику не більше двох діб. Застосовують у вигляді примочок і протирань. Для примочок марлю, складену у 2-3 шари, змочують у настої, злегка віджимають і накладають на обличчя на 8-10 хвилин. Таку процедуру варто повторити тричі.

О. І. Табанюк