Чим годувати корову на власному обійсті


Особливості годівлі корови до і після отелення

Повноцінна годівля є запорукою високої продуктивності тварин. Повноцінною вважають таку годівлю, за якої корова відповідно до потреби одержує всі поживні та біологічно активні речовини. Раціон для корів нормують за такими основними принципами. Насамперед тварин необхідно забезпечити енергією (кормові одиниці) відповідно до їхньої живої маси та молочної продуктивності.

З розрахунку на одну кормову одиницю у раціоні повинно міститися залежно від надоїв 95-110 г перетравного протеїну, 80-120 г цукру і 100-180 г крохмалю. До його складу має входити 16-20% клітковини від загальної кількості сухої речовини, а також 3% жиру.

Корову необхідно забезпечити кальцієм, фосфором, натрієм, калієм, магнієм, сіркою. Нормують такі мікроелементи: залізо, мідь, кобальт, марганець, йод, цинк, а також вітаміни А, Е. Норму годівлі розраховують відповідно до фізіологічного стану, продуктивності та живої маси корови: для сухостійних тварин і нетелей, дійних корів на роздоюванні, дійних тварин після 100 днів лактації.

Річна потреба корів у грубих, соковитих і зелених кормах залежить від тривалості стійлового та літнього утримання, планової продуктивності. Значну частину поживних речовин корова має одержувати за рахунок об’ємистих кормів. Кількість концентрованих кормів у раціоні визначають за потребою тварин у протеїні. У загальній даванці концентрованих кормів близько 30% мають припадати на високобілкові (макуха, шроти, корми тваринного походження).


Норми годівлі розраховані на повновікових корів середньої вгодованості. Для корів-первісток, а також із нижчою за середню вгодованістю норми годівлі збільшують на 10-15%. Раціони слід збалансовувати за каротином, а також за кальцієм і фосфором.

На 100 кг живої маси рекомендують такі даванки окремих кормів на добу, кг: грубих — 1, 5-3 (у тому числі 50% сіна), соковитих — 8-10 (у тому числі 40-50% силосу).

Годівля корів має бути регламентована розпорядком дня, триразова, а порядок згодовування окремих кормів постійним. Корми використовують доброякісні й належно підготовлені. Зокрема, солому подрібнюють, а за необхідності запарюють. Коренеплоди миють і подрібнюють. Вони не мають бути мерзлими. Концентровані згодовують у сухому вигляді або вологою мішанкою, пійлом.

Які корми необхідні корові

Для одержання високої продуктивності слід використовувати корми, які відповідають основним технологічнім вимогам.

У годівлі корів використовують корми рослинного, тваринного, мінерального, мікробіологічного і хімічного походження, які містять поживні речовини в засвоюваній формі.

Основними кормами рослинного походження для корів і телят є зелень: сіно, силос, сінаж, коренебульбоплоди, солома, концентровані корми.

Соковиті корми

До них належать зелені корми, силос, коренебульбоплоди. Всі вони містять багато вологи. Значна частина поживних речовин цих кормів міститься у колоїдному та розчинному стані, що зумовлює високу засвоюваність (70%). Соковиті корми підвищують перетравність інших кормів, з якими їх згодовують. Для них характерні високі дієтичні властивості та їстівні якості, тому їх використовують для здобрення інших кормів.
Введення зазначених кормів до раціону жуйних стимулює розвиток мікроорганізмів передшлунків. Частка соковитих кормів становить понад 56% за поживністю, у тому числі близько 30% припадає на зелені корми.

Зелені корми

Вони являють собою надземну масу зелених кормових рослин, яку згодовують тваринам у свіжому вигляді. Бобові зелені корми характеризуються середньою енергетичною поживністю та високим вмістом протеїну. Злакові містять менше протеїну, але більше енергії, вони є основою літніх раціонів худоби. А виготовлені з них сінаж, силос, сіно — основні корми зимового періоду.

Суха речовина молодої трави за наявністю поживних речовин близька до концентрованих кормів. У ній міститься: протеїну — 20-24%, клітковини — 18-22, жиру — 4-6, безазотистих екстрактивних речовин -41-45, мінеральних речовин — 9-11%.

Силос — один з основних кормів для великої рогатої худоби. Під силосуванням розуміють консервування зелених кормів органічними кислотами, що утворюються під час бродіння цукрів. Для одержання якісного силосу необхідні такі чинники: наявність цукрів, оптимальна вологість, ретельна ізоляція рослинної маси від повітря. Придатні для силосування кукурудза, суданська трава, сорго, соняшники, багаторічні трави. Оптимальна вологість їх під час силосування — 65-75%.

Гичка цукрових буряків багата на вітаміни, каротин, мінеральні речовини. В одному кілограмі цього корму міститься: кальцію — 2,6-2,9 г, фосфору — 0,32 г, а також магній, калій, натрій, сірка, хлор, кобальт, мідь, марганець, цинк, залізо. Силосувати необхідно тільки свіжозібрану гичку, очищену від землі. Це основна й найважливіша умова одержання силосу доброї якості. Гичку закладають у наземні траншеї, на дно якої засипають товстий шар солом’яної січки або полови. До гички додають 10 відсотків соломи й полови, подрібненої на частки 30-40 мм. Солому закладають тонким шаром упереміш із гичкою. Вкривають траншею шаром землі, поліетиленовою плівкою.

Коренебульбоплоди мають важливе зоотехнічне значення, оскільки добре поїдаються тваринами, поліпшують травлення і підвищують рівень використання інших видів кормів. Кормова цінність коренебульбоплодів залежить від виду й сорту рослин. Для годівлі корів найчастіше використовують кормові буряки, які є молокогінними і зручні для годування.

Грубі корми

Наявність цих кормів у раціоні жуйних обов’язкова, оскільки вони відіграють важливу роль у створенні нормальних фізіологічних умов травлення. Грубі корми забезпечують необхідну пухкість кормової маси, сприяють розвитку мікроорганізмів, перистальтиці та переміщенню кормових мас по травному каналу, впливають на виділення травних речовин. До раціону їх вводять 15-40% за поживністю.

Сіно — необхідна складова частина раціонів для молочних корів у зимовий період. У 1 кілограмі сіна міститься: кормових одиниць — 0,45-0,52, перетравного протеїну — 52-72 г, цукру до 50 г, каротину — 40-50 мг.

Оптимальними строками скошування злакових трав є фаза виходу в трубку — початок колосіння, а бобових — бутонізації. Якість сіна залежить від способів і тривалості сушіння трав.

Концентровані корми

Зерно і продукти його переробки мають високу енергетичну цінність. Згодовувати їх рекомендують у вигляді комбікормів. До складу комбікормів можна вводити за масою, %: дерть пшенична — 40, вівсяна — 60, ячмінна — 40, бобові — 20, висівки та шроти – З0, сіль кухонна і кормові фосфати — 2. Концентровані корми є джерелом енергії, протеїну, вітамінів. Найбільший ефект від використання зерна злакових та бобових одержують після згодовування їх у складі збалансованих комбікормів.

Комбікорм — складна однорідна суміш очищених і подрібнених різних кормових інгредієнтів та мікродо-бавок, яка забезпечує повноцінну годівлю тварин. Застосування комбікормів сприяє кращому засвоєнню поживних речовин на 7-8%, підвищенню продуктивності тварин, зменшенню витрат кормів на одиницю продукції.

Білково-вітамінні добавки (Б,В,Д) — однорідна суміш подрібнених високобілкових кормових складових і мікродобавок, які використовують для виготовлення комбікормів.
Корми тваринного походження — до них відносять молоко, молочні продукти, відходи молочної та м’ясної промисловості.

Відходи технічного виробництва — це кормові відходи спиртового та цукрового виробництва.

Корми мікробіологічного синтезу — сюди належать дріжджі та мікробіологічний білок.

Підготовка й використання кормів

Корми підготовляють до згодовування для поліпшення їхнього поїдання, підвищення перетравності і засвоювання поживних речовин, знешкодження мікроскопічних грибів, мікробів.

Основні способи підготовки кормів до згодовування поділяють на механічні, фізичні, хімічні й біологічні.

Механічний — подрібнення, плющення, змішування, застосовують головним чином для поліпшення поїдання.

Фізичний — гідробаротермічний спосіб сприяє кращому поїданню кормів, підвищенню їхньої поживності.

Хімічний — лужна, кислотна обробка кормів, поліпшує використання організмом важкоперетравних поживних речовин у результаті їхнього розщеплення до простіших сполук.

До біологічного способу підготовки кормів відносять дріжджування, силосування, квашення, ферментативну обробку. Обробка корму всіма зазначеними способами поліпшує його смакові якості, підвищує вміст повноцінного білка (за рахунок мікробіального синтезу), переводить важкоперетравні вуглеводи в прості сполуки, доступні організму.

Грубі корми. У годівлі корів значну частку в раціоні посідають грубі корми, зокрема, солома. Раціональне використання останньої може сприяти підвищенню продуктивності корів. Для поліпшення поїдання, підвищення перетравності соломи застосовують такі способи обробки, як подрібнення, здобрювання, запарювання, силосування, дріжджування. Згодовування соломи без підготовки знижує засвоювання поживних речовин на 30%.

Подрібнення дає змогу зменшити витрати енергії тварин на поїдання соломи. Оптимальна величина подрібнених часток — 30-50 мм. Січку здобрюють подрібненими коренебульбоплодами, концкормами, бардою, мелясою та гарячим сольовим розчином (1-2%). Тварини непогано поїдають солому, змішану з жо^юм ~а іншими соковитими кормами. За наявності пари солому можна запарювати. Перед цим її підсолюють. здобрюють концкормами, коренеплодами і запарюють протягом 30-40 хв. Через 6 год. згодовують.

Полова також є цінним кормом. Кращу полову одержують за обмолоту безостих культур: вівса, проса, гороху, гіршу — за обмолоту остистих: пшениці, ячменю. Остисту полову обов’язково пропарюють і згодовують тільки дорослим тваринам.

Високоякісне тонкостеблове сіно злакових, бобових трав можна згодовувати коровам без будь-якої підготовки.

Хвойне борошно. У годівлі корів можна використовувати хвойне борошно. Подрібнені хвойні гілки сушать і використовують як кормову добавку. У хвойному борошні міститься: протеїну — 8-9%, жиру — 6-67, клітковини — 0-36% попелу — 4,4%. Воно багате на мікроелементи, каротин у 1 кг до 150 мг), а також вітаміни В, С, К. Дубова норма хвойного борошна 0,3-0,5 кг. Найбільше каротину хвоя містить взимку. Через 2-3 тижні хвойне борошно не вводять до раціону на кілька днів, після чого підгодівлю поновлюють знову.

Коренебульбоплоди можна згодовувати як окремо, так і в суміші з іншими кормами. Кормові буряки дають у подрібненому вигляді, а також цілі. Перед згодовуванням їх очищають від землі, миють і дають у сирому подрібненому або натуральному вигляді. Моркву згодовують цілою.

Картопля у своєму складі містить глюкозид сапонін, кількість якого зростає у недозрілих, позеленілих, загниваючих плодах та паростках. Згодовування такої картоплі призводить до захворювання, тому її доцільно варити або запарювати протягом 30-40 хв. за температури 100°С. Напувати корову водою, у якій варилася картопля, ні в якому разі не можна. Перед варінням пророслої картоплі у неї відламують паростки. Картопля, яка пройшла термічну обробку, поїдається тваринами краще і має вищу поживність. Сиру картоплю згодовують у кількості до 20 кг як у сумішах з іншими кормами, так і окремо.

Турнепс згодовують без термічної обробки – цілим або подрібненим. Брукву подрібнюють і запарюють для усунення гіркого присмаку. Баштанні культури (гарбузи, кабачки, кавуни) згодовують у сирому вигляді подрібненими або у складі комбінованого силосу.

Концентровані корми — дуже цінне джерело поживних речовин і обмінної енергії, тому підготовка зерна до згодовування має важливе значення Перед згодовуванням його подрібнюють. Якщо тварини поїдають зерно цілим, то воно майже не перетравлюється і проходить через травний канал транзитом. Найраціональніше використовувати зерно у складі комбікормів, що дає можливість підвищити його продуктивну дію на 15-20 %. За рахунок зволоження концентрованих кормів (приготування пійла) досягають вищого рівня перетравлення поживних речовин та зниження втрат корму. Запарювати комбікорм недоцільно, оскільки від цього руйнуються біологічно активні речовини та вітаміни.
Ефективною є волого-теплова обробка зерна з наступним його плющенням.

Меляса — це цінний корм з вмістом цукру до 60%. Коровам дають до 2 кг залежно від віку, розбавляючи перед згодовуванням теплою водою у співвідношенні 1:4. Зазвичай її використовують для поліпшення поїдання соломи.

Зерново-картопляну брагу, крім тільних тварин і телят, згодовують коровам до 60 л на одну голову за добу.

Пивну дробину вводять до раціону дорослих тварин у кількості 15-20 кг.

Пудрет — це висушений та знезаражений послід птиці. Вміст сирого протеїну в ньому становить близько 30%. До комбікорму його можна вводити до 15-20% від загальної маси.

Нестачу в раціоні кальцію поповнюють за рахунок крейди, вапнякового туфу, борошна з черепашнику, деревного попелу.

Кухонна сіль. Дефіцит натрію та хлору усувають за рахунок згодовування кухонної солі. Потреба тварин у вітамінах задовольняється переважно за рахунок тієї кількості, що міститься у кормах. їхню нестачу поповнюють, використовуючи хімічні препарати, які виробляє промисловість.

Баштанні корми

До баштанних кормових культур відносять гарбузи, кормові кавуни, кабачки. Зазначені корми містять 88-93% води. Суха речовина складається здебільшого з легкорозчинних вуглеводів. У 1 кг кормових гарбузів міститься 0,13 корм. од. і 7 г перетравного протеїну. Перед використанням гарбузи розрізають на дві частини, вибирають насіння, яке за тривалого згодовування, негативно впливає на смак молока. Потім подрібнюють на коренерізці й дають сирими в суміші, з рештою кормів раціону. Добова даванка кормових гарбузів корові — 12-15 кг. Гарбузи, пошкоджені гниллю чи плісенню, очищають і варять або пропарюють, потім згодовують в суміші з іншими кормами. Гарбузи можна давати також шматками. Кабачки дозрівають раніше, ніж інші баштанні культури, тому їх згодовують у стані зеленцю. Кавуни дають, як і гарбузи, шматками або подрібненими в суміші з січкою.

Цукрові буряки

У використанні цукрових буряків спостерігаються свої особливості внаслідок незбалансованого вуглеводного складу корму. До того ж вуглеводи — це майже 90% цукру. Проте відомо, що травлення у корів відбувається найінтенсивніше, коли цукор відносно всіх вуглеводів раціону становить 20%. Цукрові буряки бідні на протеїн, мінеральні речовини та вітаміни. Однією з умов їхнього використання є згодовування у збалансованому раціоні. Слід пам’ятати, що в цукрових буряках міститься глюкозид салонін (0,14-0,18%), який пригнічує діяльність мікроорганізмів рубця, порушує травлення, серцево-судинну діяльність, гальмує використання каротину. Салонін руйнується, коли до складу раціону входять сіно та силос (вони містять велику кількість гідропектинів). Згодовують у співвідношенні на 2 кг силосу 1кг буряків і 0,5 кг сіна на 100 кг живої маси. До раціону цукрові буряки необхідно вводити поступово, починаючи з 1-1,5 кг за одну даванку.

До повної норми доводять за 4-5 днів для корів 8-12 кг, для молодняку до річного віку — 1,5-3,5 кг. Добову кількість слід згодовувати за три-чотири даванки. Цукрові буряки, зазвичай, дають сирими в подрібненому вигляді.

Картопля

З-поміж соковитих кормів картопля має найвищу поживність — 1 кг містить 0,3 корм.од. і 16 г перетравного протеїну. Ії поживні речовини засвоюються дуже добре тваринами всіх видів, у тому числі жуйними на 87%. Як уже зазначалося, до складу картоплі входить глюкозид соланін, вміст якого в бульбах незначний — від 1 до 10 мг%, у шкірці 30-60 мг%, а особливо багато його в ростках — 400-700 мг%. Шкідлива дія салоніну проявляється за вмісту його в картоплі понад 20 мг%. Великій рогатій худобі її згодовують у сирому вигляді коровам — 12-16, молодняку — 3-4 кг. Перед згодовуванням картоплю миють, подрібнюють. Варену картоплю товчуть, вибирають шкірку і тільки тоді згодовують коровам. Якщо цього не зробити, шкірки забивають книжку, порушується травлення, корова хворіє.

Гичка

У раціоні великої рогатої худоби використовують гичку переважно свіжою, не подрібнюючи. Щоб запобігти захворюванням тварин, їх привчають до неї протягом 4-5 діб і дають в обмеженій кількості. За одну даванку можна згодовувати 9-10 кг, а за добу -20-30 кг свіжої гички Перерва між даванками — 3 год. За цей час основна частина щавлевої кислоти, що міститься у гичці, руйнується і нейтралізується в рубці. Щоб усунути шкідливу дію щавлевої кислоти, після згодовування гички дають 4-5 г крейди на 1 кг цього корму. Згодовування тварині великої кількості гички може спричинити розлад травлення, коліки, тремтіння м’язів, запалення вим’я у дійних корів Для тривалого зберігання гичку висушують або силосують.

Топінамбур

Топінамбур — багаторічна культура, яка дає високий урожай бульб і зеленої маси Бульби топінамбуру за хімічним складом подібні до картоплі, але замість крохмалю вони містять інші вуглеводи — інулін. Зелені стебла подрібнюють і використовують свіжими. Бульби згодовують у таких кількостях, як і картоплю. Топінамбур — добрий корм -ГІІЯ дійних корів, він сприяє підвищенню надоїв та поліпшенню якості молока. Бульби топінамбуру збирають весною, до того часу, як вони почнуть проростати. Зібрані восени дуже погано зберігаються і набувають гіркого присмаку.

Куузіка

Куузіка — кормова культура, що являє собою гібрид брукви та кормової капусти Високоврожайна культура. В середньому з 1 га одержують 500-600 ц коренів та 150-200 ц зеленої маси. Корови охоче поїдають як корені, так і гичку. Корені згодовують сирими, не подрібненими, з розрахунку 20 кг на одну голову. Гичку дають свіжою або силосують у суміші з іншими кормами. Корені зберігають у кагатах, як буряк. Загальна поживність 1 кг куузіки — в середньому 0,11 корм сд з вмістом — 7,2 г перетравного протеїну.

Стебла та стрижні кукурудзи

Сухі стебла кукурудзи за своєю поживністю майже удвічі перевершують озиму солому. Поживність 1 кг становить: 0,38 корм од., 14 г перетравного протеїну, кальцію — 6,2, фосфору — 1 г. Для зберігання стебла висушують або силосують. Щоб пришвидшити процес висушування, стебла зв’язують у невеликі снопи. Для кращого поїдання перед згодовуванням їх подрібнюють і здобрюють концкормами Стрижні одержують після обмолочування качанів кукурудзи. За загальною поживністю вони перевершують озиму, а в подрібненому вигляді не поступаються ярій соломі. Перед використанням стрижні подрібнюють, спочатку до часток величиною 2-3 см, а потім до стану висівок В раціоні дають у суміші з соковитими та концентрованими кормами невеликими даванками по 1-1,5 кг на 100 кг живої маси.

Полова

Крім соломи, під час збирання зернових культур одержують також полову. Остання майже в 2 рази перевершує солому за загальною і в 3 рази — за протеїновою поживністю та наближається до сіна. Особливо цінною є полова бобових культур, проса, гречки. Кращою вважають полову безостих культур, яка за тривалого зберігання не втрачає природного кольору і запаху. Перед даванкою її доцільно зволожувати теплим сольовим розчином (2 %), здобрювати концентрованими та соковитими кормами. Полову згодовують: коровам — 4-5, молодняку старшого віку — 2-3 кг за добу.

Соняшникові кошики

Соняшникові кошики є цінним кормом для великої рогатої худоби, який своїм хімічним складом та загальною поживністю наближається до концентрованих кормів. Сирі кошики після вимолочування насіння необхідно якнайшвидше просушити, бо на них відразу ж розвиваються гриби, плісень, гниль. Кошики згодовують у подрібненому вигляді в суміші з іншими кормами. Коровам до раціону можна вводити по 3-4 кг борошна з кошиків, молодняку старше року 2-2,5 кг на голову за добу.

Гілковий корм

У районах Полісся та Лісостепу, де багато лісів, нестачу сіна й соломи можна компенсувати гілковими кормами. За загальною поживністю вони наближаються до ярої соломи, але багатші на вітаміни. Для корму можна використовувати гілки липи, берези, осики, в’яза, ясена, тополі, шовковиці, граба, клена, верби, акації, ялини, сосни. Заготовляють гілковий корм як влітку, так і взимку. До отруйних відносять вільху, бук, бузину, калину, черемху, вовчі ягоди, рокитник, плющ. Заготовлені пучки висушують. Перед згодовуванням гілковий корм ошпарюють окропом.

Напування корів

Вода є складовою частиною живих істот. Вона розчиняє в організмі різноманітні речовини, у водному середовищі перебігають хімічні реакції. З участю води відбувається реакція гідролізу складних органічних речовин, із нею з організму виводяться продукти обміну, тому забезпечення корів водою має не менш важливе значення, ніж кормом. її нестача або погана якість негативно позначаються на продуктивності тварин. Найкращі джерела постачання тварин водою — це артезіанські свердловини і шахтні колодязі. Там, де мають місце перебої у забезпеченні водою, спостерігають зниження продуктивності корів на 20-30%, що має особливо важливе значення влітку в період інтенсивного продукування молока. Добова потреба у воді для корів становить: за ручного доїння — 70-90 літрів, за машинного — 95-115 л Вода має бути теплою (10-15°С) і чистою.

На пасовищах для напування корів з річок, озер, ставків підходи до водопою повинні бути зручними. Воду періодично слід обробляти проти збудників інвазійних хвороб.

О.І. Латко


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *