Кадило мелісолисте – маловідома лікарська рослина


Melittis melissophyllum L.

Одного разу мені пощастило дістати рослину з незвичною назвою: кадило мелісолисте (Melittis melissophyllum L.), російська назва — кадило меллиссолистное. З нею і хочу познайомити читачів. Ця рослина — частка нашої флори, але багатьом вона невідома, навіть коли я розмовляв про неї з викладачами сільськогосподарського технікуму, з природоохоронцями, фахівцями з Ботанічного саду, з’ясувалося, що ніхто й не чув про цю рослину. А шкода. Хоча вона й не екзотична, не заморська, а наша, українська, але залишається такою рідкісною й невідомою для широкого загалу.

Росте кадило у північних областях нашої держави, в Карпатах, зрідка у правобережній лісостеповій зоні. Але і в цих районах кадило залишається маловідомою рослиною Тож як не дивно, а саме з цих, вищезгаданих районів України, любителі травознавці звертаються до мене з проханням надіслати їм садивний матеріал цієї трави. Більшість пишуть чули від дідів-прадідів, що колись була така рослина, допомагала їм лікуватися. А тепер знайти її важко. У деяких місцевостях цю рідкісну траву ще називають панікадило, рійник, бджільник. Очевидно, вона и бджолярам може стати в пригоді.

Біологічний опис

Кадило мелісолисте — невисока багаторічна рослина, листя якої схоже на листя меліси лікарської, але трубчасті квітки значно більші, світло-рожевого кольору з напрочуд тонкими, приємними й ніжними пахощами, що їх випромінюють усі частини цієї трави. Цвіте кадило у червні, насіння визріває в липні-серпні. Його я відразу висіваю, а сходи з’являються навесні наступного року. Ґрунт для кадила готую заздалегідь. Намічену ділянку глибоко (на штик лопати) перекопую, ніяких добрив не вношу, бо примітив, що рослина невибаглива, добре росте й розвивається на звичайному городньому чорноземі. Лише намагаюся тримати його в розпушеному стані і без бур’янів.

Кадило мелісолисте


Рано навесні великі кущі викопую, ділю їх на частини і відразу ж висаджую на відстані 30-40 см один від одного. Землю навколо них притоптую й щедро поливаю. Кущики швидко приживлюються і тягнуться догори. Якщо погода стоїть суха, то ще кілька разів поливаю. Сам вид рослини підказує, якої підмоги вона потребує. Якщо вона швидко росте, листя гарне, зелене, то влітку лише просапую й знищую бур’яни. На одному місці кадило може рости багато років, але я намагаюся через кожних 2-3 роки викопувати і розсаджувати його, щоб у максимально короткі строки збільшити кількість рослин.

Кадило зрізую на початку квітування, тоді в ньому найбільше ефірної олії. Роблю це вранці, як зійде роса. Сушу на горищі, зберігаю висушену траву в щільно закритих паперових коробках. Взимку готую запашні чаї в суміші з материнкою та звіробоєм, а також ароматизую ним чаї, придбані в магазині. Подрібнену траву ще додаю в компоти, киселі, квас.

Кадило мелісолисте

Цю рослину застосовують при хворобах серця та нервових розладах, а препарати з неї ефективні при лікуванні алергії. А ще травознавці стверджують, що кадило корисно курити хворим на астму та ядуху.

Кадило мелісолисте

Хоча в моїй особистій бібліотеці є вдосталь літератури по пряно-смакових травах, проте в жодній із книжок не згадується про кадило. І лише в короткій енциклопедичній довідці віднайшов стислу інформацію про цю рослину. Очевидно, це пов’язане з тим, що вона не тільки маловідома, а й недостатньо вивчена.

Вважаю, що кадило мелісолисте варте прискіпливої уваги не тільки травознавців, природолюбів, ботаніків, фармацевтів, фармакологів, фітотерапевтів, а й усієї наукової медицини.

А загальні зусилля всіх зацікавлених осіб збагатили б нашу медицину, принесли б неабияку користь багатьом людям.

М.Ю. Дзюба, Вінницька обл.


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *