Спаржу вирощують багато городників, проте здебільшого як рослину декоративну. Ажурні гілочки прикрасять будь-який букет квітів. Але спаржа — ще й смачний ранній овоч. Це відомо давно, проте належного поширення вона в нас не одержала, а даремно: адже пагони спаржі смачні, саме їх і їдять, поживні, цілющі, містять багато вітаміну С. Спаржа не потребує великих трудових затрат, виростити цей делікатесний овоч під силу кожному.
Як же вирощують спаржу? Звичайно її розмножують насінням, посіявши його навесні на грядку глибиною 2-3 см, у належно удобрений ґрунт. Після появи сходів грядку треба своєчасно звільняти від бур’янів. У посуху рослини слід обов’язково полити. До осені формується гарний кущик, але пересаджувати його на постійне місце не поспішайте.
Біологічний опис
Спаржа — рослина багаторічна, росте на одному місці 18-25 років, тому до вибору місця потрібно підійти дуже серйозно. Це має бути сонячна ділянка, з легким, пухким і дуже поживним ґрунтом. Щоб вода не застоювалися на грядках, їх треба робити трохи вище від рівня ділянки. Перезимовані рослини з добре розвинутою кореневою системою висаджують на підготовлену ділянку в лунки або борозни з міжряддями 60 см, у рядку через 35-40 см. Рослини треба посадити так, щоб до поверхні ґрунту залишалося ще 20 см. Пізніше, з огляду на ріст і розвиток рослин, у це заглиблення підсипають ґрунт.
Агротехніка
Догляд за рослинами зводиться до своєчасного міжрядного обробітку й поливу. До осені лунки або борозни потрібно підсипати наполовину. На наступний рік продовжуємо догляд за рослинами. Восени зрізуємо надземну частину рослин, залишаючи пеньки 3-5 см, і повністю засипаємо лунки або борозни. Рано навесні підживлюємо азотом, фосфором і калієм по 30-40 г на квадратний метр. Тепер можна чекати врожаю у вигляді товстих соковитих пагонів.
З-поміж аматорів поширений скоростиглий сорт спаржі Аржантельська. Верхівки стебел у цього сорту забарвлені у рожево-бузковий колір. У їжу вживають два види пагонів: білі етильовані та зелені. Щоб одержати білі пагони, на грядку спаржі з осені насипають шар землі 18-20 см.
В таких умовах пагони ростуть без доступу світла. Тільки-но їхні верхівки почнуть піднімати землю, її обережно відгрібають рукою й пагони виламують біля основи. Лунку засипають і вирівнюють, так легше помітити появу нових пагонів.
За сонячної погоди спаржу збирають вранці й увечері, оскільки на сонці соковиті стебла в’януть, втрачають смак. За температури повітря до 15° спаржу збирають один раз на 3-4 дні, а в спеку — через 1-2 дні. Щоб не ослаблювати молоді рослини, перші врожаї знімають протягом трьох тижнів. З віком рослин збір урожаю подовжується до 1,5 місяця. Зберігається зібраний врожай у холодильнику. Стебла перед цим зв’язують у пучки й ставлять у воду на 8-10 годин (не більше).
Вибілена спаржа за смаком та поживними властивостями дорівнює зеленій, але поступається їй за вітаміном С. Урожай зеленої спаржі зрізують ножем, коли молоді пагони досягнуть довжини 15-20 см над рівнем ґрунту. Пагони збирають щодня, тому що довші стають твердими і втрачають свої смакові якості.
По закінченні збирання врожаю спаржу підживлюють. Продуктивність її перебуває у прямій залежності від підживлення. У перші п’ять років достатньо вносити на 1 м2 по 20-30 грамів сечовини, суперфосфату та калійної солі. В наступні роки, у період найбільшого збору врожаю, вносять по 30-40 грамів цих добрив. А коли врожай спаржі почне зменшуватися, вносять знову по 20-30 грамів добрив на 1 квадратний метр.
Восени бажано присипати посадки перегноєм — по одному відру на квадратний метр, що дає дуже гарний ефект.
Рецепти зі спаржі
Ну, а що ж робити із зібраним урожаєм? На жаль, у жодній нашій повареній книзі рецептів приготування спаржі немає. А між тим з неї готують вишукані страви. То, може, й вам спробувати?
Стебла спаржі перед приготуванням треба почистити від шкірочки гострим ножем, починаючи на 3 см нижче головки, намагаючись не ушкодити верхню частину стебла, бо вона найсмачніша.
Спаржа відварна На 1 кг спаржі: 100 г майонезу або 100 г масла, 50 г сухарів. Відібрати однакової товщини й довжини стебла, підготувати їх, тобто почистити й промити, зв’язати по 8-10 штук у пучки, краї підрівняти. У вертикальному положенні, головками нагору, скласти в каструлю, залити підсоленою водою до головок. Варити хвилин 15-20, тільки-но верхній кінчик пагона стане м’яким. Переварені паростки стають водянистими, втрачають смак і аромат. Щоб паростки стекли, для цього їх треба помістити в друшляк. Пучки розв’язати, викласти на блюдо, полити рясно майонезом або маслом, зверху посипати меленими сухарями.
Спаржа зелена На 1 кг спаржі: 100 г ріпчастої або зеленої цибулі, 5-6 яєць, 50 г вершкового масла або маргарину, 50 г петрушки. Стебла підготувати й нарізати на шматочки по 2 см, зварити в підсоленій воді, відкинути на друшляк і дати стекти воді. Викласти в глибокий посуд, додати смаженої цибулі, петрушки, залити збитими яйцями, перемішати й запекти.
Спаржа тушкована На 1 кг спаржі: 50 г масла, 2 ст. ложки борошна, 2 ст. ложки молока, 1 жовток, 300 г води, сіль до смаку.Підготовлену спаржу ріжуть на шматочки й тушкують у казані в невеликій кількості води до повної готовності. Окремо треба приготувати соус: присмажити борошно до світло-коричневого кольору, додати води, масла, молока, 1 яєчний жовток. Цим соусом залити спаржу, посипати зеленню петрушки. До спаржі підійде картопля — смажена або пюре.
А ще спаржа смачна сирою просто з грядки. Стеблинку можна з’їсти просто так або, дрібно порубавши, додавати в усі салати. Цим ви додасте страві оригінальності та вишуканості. Може, хтось навчився заготовляти спаржу про запас — поділіться досвідом. Відповім усім, кого зацікавить ця рослина.
М.Г. Щербина
