Чому в Україні вирощується так мало грушок


В Україні груш росте в п’ять разів менше, ніж яблунь, хоч попит на них та цінність їх плодів значно вищі. Ще й такий парадокс: 85% — літні та осінні сорти і тільки 15% — зимові, котрі мають забезпечувати нас смачними плодами протягом семи найавітамінозніших місяців (з листопада до червня). У цей період свіжих груш не купити, бо їх просто немає, а тим часом за цілющою дією на організм людини вони незамінні.

Розширити грушеві насадження найлегше, пересаджуючи груші-дички з лісосмуг і лісів з наступним щепленням бажаних сортів. Такі підщепи три-п’ятирічного віку добре сумісні з культурними сортами, морозо- та посухостійкі, а головне — рано вступають у плодоношення і мають помірні темпи росту.

У своєму саду я випробував близько 50 сортів груш. З них половина зимових. Це дозволяє мені рекомендувати для річного грушевого конвейєра такі сорти.

Бере Жіффар. Французький сорт надраннього строку достигання — друга половина липня. Відкриває грушевий сезон. Плоди середніх розмірів (80-90 г), грушеподібної форми, досить смачні, зберігаються в холодильнику до 15 днів. Сорт стійкий до парші.


Бере Прекокс Морегтіні. Походить з Італії. Плоди великі, овально-грушеподібні, зелено-жовті, достигають на початку серпня, мають дуже високі смакові якості. Урожайність висока і щорічна. Лежкість плодів — близько місяця.

Вільямс. Унікальний класичний сорт. Вважається літнім сортом, але у мене в холодильнику окремі плоди достигали восени і долежувались до середини зими. Плоди середні і великі (120 —180 г), типової грушеподібної форми з невеличкою горбкуватістю. В період знімальної стиглості (кінець серпня) шкірочка зелена із засмагою, а пізніше, на час споживчої стиглості, набуває жовто-червоного кольору. Смакові якості високі, відчувається мускатний присмак. Сорт виведений в Англії Вілером, розповсюджений Вільямсом. Повністю стійкий до парші. Вважається ідеалом літніх сортів.

До грандів осінніх сортів належить Бере Боск. Плоди середнього розміру, правильної грушеподібної форми, жовто-коричневого кольору без глянцю, часто з іржавоподібними плямами і дрібними коричневими цяточками. М’якуш кремовий, ніжний, соковитий, солодкий з багатим пікантним смаком і ніжним ароматом, високих десертних якостей. Знімальна стиглість в умовах Донбасу настає в середині вересня. Сорт високоурожайний, плоди мають добру транспортабельність.

За оцінками Л. П. Симиренка та західноєвропейських помологів сорт Деканка дю Коміс неперевершений за смаком плодів. Вони великі (150-200 г), короткогрушеподібні, з ніжною гладенькою шкірочкою і червоним рум’янком. Але сорт пізно вступає в плодоношення, вибагливий до тепла і зволоження грунту. Плоди зберігаються в холодильнику до лютого, поза ним — до листопада.

До речі, об’ємистий холодильник для садівника є однією з обов’язкових умов споживання свіжих фруктів цілий рік. Це ваш другий зимовий сад.

Маргарита Марилья — один із найкращих сортів груші за розміром, смаком і красою плодів. Плоди масою до 700 г (іноді доводиться підв’язувати), конічно-грушеподібні з горбкуватою поверхнею. Знімальна стиглість настає в першій половині вересня. Зберігаються 3-4 тижні, в холодильнику — до січня.

Конференція. Л. П. Симиренко вважав цей сорт найсолодшим серед усіх інших. Плоди пляшкоподібної форми, великі (150 -180 г). М’якуш темно-жовтий або рожевий. Збирають в середині вересня. Плоди, не втрачаючи високих смакових якостей, лежать до березня.

Із зимових сортів найзимостійкіший — Жозефіна Мехельнська. Плоди середніх розмірів (120—150 г), короткогрушеподібні, мають відмінну лежкість (до квітня). Дерево і плоди не уражуються паршею. На вигляд плоди непоказні, але мають танучий, солодкий ароматний рожевий м’якуш з легкою кислинкою і мускатним присмаком.

Олів’є де серр. Плоди яблукоподібної форми, дуже тверді. Не уражуються паршею, плодожерка їх також не пошкоджує. Зривають у жовтні перед першими заморозками. Лежать до квітня-травня, аж доки раптово не набудуть споживчої стиглості з відмінними смаковими якостями. Сорт вибагливий до тепла, родючості і зволоження грунту. Із вітчизняних фортів ще рекомендую Талгарську красуню (автор Кацейко А. Н.). Плоди великі, з вузькою, як у гімнастки, талією, гарно забарвлені. М’якуш хрумкотливий, соковитий. Лежкість добра.

Гарну лежкість мають також сорти: Доктор Тіль, Бере Клержо, Форель зимова, Бере Гарнич-Гарницького, Бергамот Есперена.

В. В. Вінтер


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *