Про користь винограду для здоров’я людини знає кожен. У дитинстві я завжди віддавав перевагу винограду перед іншими ягодами і фруктами. На той час у нашому селищі його майже ніхто не вирощував. Тільки в окремих господарів можна було побачити низькоякісні ізабельні сорти. Вважалося, що в нашій місцевості гарні сорти не ростимуть. А ми, діти північної України, з насолодою смакували навіть кислими плодами недостиглої Лідії.
Минули роки. Завдяки щасливій долі я проходив військову службу в Одеській області. Через дорогу був чудовий колгоспний виноградник (на превеликий жаль, знищений за антиалкогольної компанії). Колгоспники ділилися врожаєм із військовими. На той час мене не цікавили ні назви сортів, ні технологія впрошування винограду. Пам’ятаю лише, що на зиму зі шпалер його не знімали. А дехто з жителів Вапнярки на зиму вкривав кущі землею. Тоді мені це здавалося важкою працею. Тепер же у мене є більше сотні кущів, я їх легко вкриваю за два — три дні, якщо він перед цим обрізаний і пов’язаний у пучки.
Як же я став виноградарем-любителем? Я подумав: якщо виноград росте навіть у більш північних регіонах, то чому б йому не рости і в Чернігівській області? Виписав з Москви три кущі винограду: Мєчта, Заліф, Особин. Першому врожаєві був дуже радий і здивований.
З тих пір я «захворів» виноградарством. Перших сортів давно немає, на їхньому місці ростуть новіші, кращі. Тепер я вирощую близько сорока сортів. Це ті, що пройшли мій ретельний відбір — в яких смачні ягоди, великі грона, добре дозрівали як ягоди, так і лоза, які не хворіли, добре зимували тощо. Так ретельно перебираючи сорти, за 20 років через мої руки перейшло більш ніж 150 сортів.
Таким чином після випробування залишив менше третини сортів, хоча намагаюсь діставати тільки кращі, не зважаючи на ціну. За виноградом їздив навіть до Оренбурга в Опорний пункт Північного виноградарства. Тодішній його завідувач Ф.І.Шатілов відповів на мій запит, що в Україну саджанці не висилають, але якщо приїду, то забезпечать ними на місці. З п’яти оренбурзьких сортів на цей час у мене залишився один — Альошенкін і той думаю вибракувати — дуже він хворіє на мільдью. Там, в Оренбурзі, клімат більш сухий і вітряний, а у нас тихо і волого.
Чомусь в мережі мало розповідей про вирощування сонячної ягоди на півночі України. Я на власному досвіді переконався, що в укривній культурі це вдається не гірше, ніж у центральних чи південних областях. Є навіть деякі переваги. По-перше: через невисоку температуру повітря тут майже не буває оїдіуму. У мене трапився лише один раз.
По-друге, мільдью кущі уражуються менше, ніж в областях з теплішим кліматом. Звичайні сорти я обробляю арцеридом, один раз за сезон, коли ягода досягає розміру горошини. Комплексностійкі ж сорти не обробляю зовсім. Тільки у році, коли майже щодня йшов дощ, довелось обробити весь виноградник. І по-третє — до цього часу наші грунти не заражені філоксерою.
Якщо доводиться брати саджанці з підозрілих стосовно філоксери районів, то я їх занурюю в 5%-ний розчин нітрафену на 20—80 секунд.
Садіння винограду
Виноград висаджую як пристінно, так і на відкритому місці на шпалерах. Пристінно розміщую з південного і західного боку будівель. На відкритому місці — для рівномірного освітлення шпалери розміщую з півночі на південь через 3 м. Міжряддя використовую для вирощування суниці та низькорослих овочів. На місці майбутніх шпалер заздалегідь копаю траншеї розміром 80×80 см і заповнюю їх викопаним грунтом, перемішаним з перегноєм. Верхній шар грунту переміщую на низ траншеї, а нижній — викидаю на міжряддя. На 40 м траншеї закладаю причеп перегною. Цього вистачає на багато років. Пізніше підживлюю поверхнево і то не часто. Траншею не досипаю на 15—20 см, а верх, після того, як грунт уляжеться, обставляю битим шифером. Сюди укладаю на зиму пов’язані в пучки кущі і засипаю землею до верху. Це найпростіший і найнадійніший спосіб укриття.
Шпалери роблю високі — не нижче 3 м, бо в нашій місцевості виноградні лози виростають за літо до 5 м і всю цю зелену масу потрібно десь розміщувати. Кущ від куща висаджую через 2 м, а треба було б і ще рідше. Раніше саджав густо, через 1,5 м. Довелося розріджувати. Раніше, коли мені не сподобався сорт, і я його вибраковував і саджав новий, то доводилося чекати кілька років на перший урожай. Тепер, якщо я не впевнений у якості нового сорту, я висаджую їх по два поряд. Якщо один не сподобався, то його видаляю, а залишаю інший. Частіше як підсадку використовую Білий восторг.
Як не дивно, але надранні сорти винограду у нас при ранній весні і теплому літі починають достигати наприкінці липня, а за інших умов — на початку серпня. В цей час на ринку конкурентів з півдня немає.
Сезон відкриває Російський янтар. Ягоди і грона у нього середні, урожайність не висока, але ягоди смачні. За ним достигають Токай і Альошенкін. Ягоди в них середні, а грона великі. Токай має смачні м’ясисті ягоди з сильним мускатним присмаком. Альошенкін — соковитий, простого смаку. Ці сорти мають один недолік — уражуються мільдью. Особливо сильно Альошенкін.
Дуже ранній сорт Русвен довелося видалити, бо дуже загнивали ягоди під час дощів, а низ у гроні не достигав.
Найнадійніший сорт за всіма показниками — це Восторг білий. Достигає відразу за попередніми. Ягоди і грона великі, ягоди приємні на смак. Восторг чорний малоцукристий дуже гниє. Для нас він не підходить. Випробовую ще Восторг червоний (3°С-1) і Восторг мускатний.
З темних сортів відкривають сезон Томайський і Код-ря-ка. Обидва ранні, приємні на смак, але ягоди в обох розтріскуються під час дощів.
В середині серпня достигають Аркадія (Настя) і Олена Бочка). Це великоплідні сорти. Олена (Бочка) має видовжені ягоди з сильним мускатним присмаком, як у Токая. Тільки грона невеликі.
Ягоди Аркадії (Насті) більші від Восторга, смачні, але в ньому менше цукру. Єдиний недолік — при перевантажуванні врожаєм погано дозріває лоза. З кишмишних сортів раніше вирощував Киш-миш унікальний. Він дуже врожайний, але малоцукристий. Тому я став вирощувати Рамулус. Наприкінці серпня достигає Лунний. Ягоди чудові на смак і на вигляд, але дуже слабо дозріває лоза.
Закриває сезон сорт Кеша-1. Має дуже великі ягоди і грона, хоча не надто цукристий, але приємний на смак. Може довго зберігатися в літній кухні у звичайному ящику. Довго зберігаються сорти Шевченко і Пам’яті Негру-
ля.
Останній — середньопізній. Але під південною стіною будівлі достигає майже щороку. Недолік — низьковрожайний. Ранній Шевченко достигає наприкінці серпня. Він слаборослий, але врожайний. Останнім часом з’явилося дуже багато нових сортів. Їх широко рекламують, але вони не завжди відповідають своїм характеристикам. Наприклад, у мене почали плодоносити Тимур і Кінг рубі. Ягоди за розміром середні і не дуже смачні. В даний час випробовую ще з десяток нових — чекаю кінцевого результату.
І насамкінець хочу сказати, що мрію побачити північну Україну виноградним краєм.
М. С. Цілина, смт Талалаївка, Чернігівська обл.
