Нанесення лаку з наступним шліфуванням — доволі складна процедура. До того ж лак наносять шар за шаром і кожен ретельно шліфують, причому не відразу, а лише після того, як шар лаку повністю висохне, затвердне. Зрозуміло, що на все це іде чимало часу. Але інакше не можна. Тільки за повного і точного дотримання всіх правил покриття вийде бездоганно рівним і красивим.
Не випадково шліфоване лакове покриття, виконане вручну за всіма правилами, вигідно відрізняється від того, яке можна побачити на меблях фабричного виробництва, що, до речі, і стало причиною поганої репутації матового лакування.
Для домашнього майстра використання техніки шліфування лакового покриття може стати доброю практикою в освоєнні різних способів обробки виготовлених власноруч предметів меблів.
Шліфоване лакове покриття вважається бездоганним, якщо на ньому не видно жодного поглиблення або застиглих порошин. Після завершального шліфування поверхня має стати рівномірно матовою. Тому непросто уникнути спокуси нанести ще один шар лаку і відшліфувати його, щоб одержати ідеальну поверхню.
Як вибирати лак
Шліфоване лакове покриття вже під час нанесення піддається значно більшому навантаженню, ніж звичайне лакове упродовж усієї своєї служби. Тому для матового лакування поверхонь рекомендують вибирати тільки кращі лаки. Вони мають покривати основу найтоншим і водночас дуже міцним шаром, щоб його можна було шліфувати.
Акрилові лаки для цього непридатні. Добрі результати дають лаки, виготовлені з алкідної смоли. Утім, про якість лаку можна судити і за тим, скільки він коштує. Дешеві лаки, зазвичай, не підходять для такого способу обробки поверхні.
Робоче приміщення має бути без пилу
Дуже важливо, коли наносите лак, не допустити потрапляння в нього порошин і крихітних волокон. Вони своїм електростатичним зарядом можуть витиснути часточки твердих речовин, що містяться в лаку, і тим самим утворити мікроскопічні кратери. Тому під час нанесення лаку необхідно дотримуватися такого правила: працювати тільки в чистому приміщенні і, поки лак не висохнув, уникати протягів, що можуть принести із собою порошини і різні волокна.
Непогано піддаються шліфуванню і блискучі непрозорі лаки. Але перші все-таки кращі, оскільки вони містять менше твердих часток, що можуть подряпати поверхню. Однак незалежно від того, який лак ви виберете — матовий чи непрозорий, — кожен шар повинен сохнути мінімум 12 годин, і тільки після цього можна його шліфувати.
Підготовка поверхні
Чи матимете шліфоване лакове покриття красивим, багато в чому залежить від якості основи. Бездоганно підготовлена поверхня — одна з умов її успішого оброблення.
Поверхню деревини зачищають наждачним папером. Завдяки шліфувальній колодці папір рівно прилягає до поверхні, яку обробляють.
Та слід пам’ятати, що для покриття лаком придатне тільки тверде дерево з стійкою структурою. У вироба з деревини м’яких порід, структура якої неоднорідна (вона змінюється в міру старіння дерева), поверхня через деякий час починає нагадувати пральну дошку, і зовнішній вигляд виробу — лаковане воно чи ні, звісно, виявляється зіпсованим. З виробами з деревини твердих порід цього не трапляється.
Перший етап підготовки поверхні — шліфування, воно згладжує нерівності й усуває надрізані волокна, що стирчать. Деревний пил, що з’явився, необхідно ретельно зібрати пилососом. Можна і щіткою або віничком, але краще все ж таки пилососом, оскільки він не піднімає пилу.
Ґрунтовка
На відшліфовану поверхню наносять ґрунтовку. Вона заповнить пори деревини, зміцнить її структуру. Також завдяки ґрунтовці шпаклівка і перший шар лаку, які наносять слідом, не проникнуть у дерево надто глибоко.
Ґрунтовку наносять товстим шаром і після висихання шліфують. Наждачний пил слід видаляти дуже ретельно.
Ґрунтовку наносять товстим шаром, і тільки після того, як він добре просохне, наждачним папером зернистістю 180 зачищають волокна, що піднялися, і згладжують усі нерівності.
Шпаклювання і шліфування
Заґрунтована і відшліфована поверхня ще не може бути основою для першого шару лакового покриття. Додатково її вирівнюють спеціальною шпаклівкою, яку наносять еластичним шпателем, ведучи його упоперек волокон деревини.
Коли зашпакльована поверхня повністю висохне, її шліфують, використовуючи наждачний папір зернистістю 180, найтоншу пемзову пудру, що зм’якшує вплив абразивного покриття паперу на оброблювану поверхню. У результаті після шліфування на ній не залишається подряпин. Щоб взаємодія наждачного паперу і порошку з пемзи була ефективнішою, їх попередньо зволожують (після нанесення на поверхню порошок обприскують водою).
Усунення вад
У процесі шліфування бобишку, обгорнуту наждачним папером, переміщують по поверхні колоподібними рухами з дуже легким натиском. Намагайтеся якомога рівномірніше обробляти. Після завершення шліфування ретельно очистіть поверхню вологою губкою або ганчіркою.
Шпаклівку наносять і розподіляють по поверхні японським шпателем. Ведуть його під невеликим кутом, щоб краще заповнити пори деревини.
Затверділий шар шпаклівки обробляють зволоженим наждачним папером і пемзовою пудрою доти, поки поверхня не стане гладенькою.
Якщо результати роботи вас не задовольняють, нанесіть шпаклівку ще раз і знову відшліфуйте поверхню. Усувати виявлені вади, нерівності краще на цій стадії обробки, оскільки зробити це після нанесення першого шару лаку не завжди вдається.
На очищену від залишків пудри з пемзи і наждачного пилу поверхню нанесіть перший шар лаку. Чим вища якість лаку, тим краще, рівніше він лягає. Тому використання гарних, дорогих лаків фактично від початку окуповує себе.
Щітки
Щітки також мають бути доброї якості — такі, що рівномірно усмоктують фарбу або лак і так само рівномірно розподіляють їх по поверхні. Дешеві щітки, які застосовують для нанесення звичайного лаку, тут не підходять.
Перед тим як нанести лак, щітку потрібно обробити — «помасажувати» щетину кінчиками пальців, аби видалити всі неміцно закріплені волоски. Подібно порошинам волоски, «загублені” щіткою і, потрапивши в шар лаку, можуть зіпсувати всю роботу.
Спочатку лак наносять паралельними мазками в напрямку волокон деревини, потім — упоперек. На завершення злегка проводять щіткою уздовж волокон деревини, щоб притиснути кінчики волокон, що піднялися, і в такий спосіб остаточно загладити поверхню.
Саморобне пристосування для шліфування лакового покриття: до дерев’яної пластини, що служить рукояткою, приклеюють шматок товстої повсті.
Повсть
Для шліфування лакового покриття вам знадобляться саморобна шліфувальна колодка і пемзова пудра. Роблять таку колодку з відрізка дошки і шматка повсті, яку можна знайти в будь-якому магазині будматеріалів. Повсть товщиною 10 мм прикріплюють до дерев’яної пластини (вона буде рукояткою) за допомогою стрічки, обробленої з обох боків клейкою речовиною.
Повсть сприяє рівномірному розподілу пемзової пудри, зм’якшує її вплив на лакове покриття, у результаті на поверхні не залишається борозенок і подряпин. Вода, якою змочують порошок з пемзи, також оберігає шар лаку від ушкоджень. Щораз після шліфування повсть потрібно промивати водою, оскільки вона усмоктує в себе частину шліфувальної пасти. Видаляється ж вона легко.
Тонка повсть, яку використовують, наприклад, як покриття для підлоги, непридатна для шліфування. Задовільних результатів можна домогтися тільки користуючись товстою повстю, яка має рівну поверхню, чого не можна сказати про повстяне покриття для підлоги, поцятковане борозенками. Саме через них пемзова пудра не розподілятиметься рівномірно.
Перший шар лаку наносьте якомога рівномірно і так, щоб не було помітно слідів щітки.
Поперемінно лакувати і шліфувати
Коли перший шар лаку цілком висохне, беріться за обробку поверхні: нанесіть на неї суміш з пемзової пудри і води та шліфуйте ділянку за ділянкою саморобною колодкою з повстяним покриттям. Постарайтеся обробити всю поверхню, включаючи кути і краї, — це дуже важливо. Якщо ви вважаєте, що досягли мети, протріть чистою ганчірочкою невелику ділянку поверхні і перевірте, в якому вона стані і чи потрібно продовжувати роботу.
Суміш з пемзової пудри і води втирають у шар лаку. В результаті прозоре й блискуче покриття стає матовим. Поверхню очищають від пасти спочатку мокрою ганчіркою, потім сухою.
Потрібно нанести і відшліфувати як мінімум три шари лаку, щоб поверхня стала бездоганною. Але і п’ять, і навіть шість шарів — не виняток.
Якщо якість шліфування лакового покриття відповідає вашим вимогам, якомога ретельніше очистіть від пемзової пасти всю поверхню мокрою ганчіркою, дайте поверхні висохнути, а потім видаліть розводи, що залишилися, сухою ганчіркою. Після цього можна наносити наступний шар лаку.
Після нанесення другого шару лаку поверхню також шліфують, а потім ретельно очищають. Якщо результати вас задовольняють, роботу можна вважати закінченою. Але за всіма правилами необхідний ще один — третій шар лаку. Може бути п’ять і навіть шість шарів. Саме за багатошарового лакового покриття поверхня набуває рівномірного забарвлення.
Г. Ткаченко
