Виноград: лікувальні властивості

Виноград — єдина рослина, плоди якої забарвлені у всі барви веселки: зустрічаються кетяги червоні, оранжеві, жовті, блакитні, сині, фіолетові. Чим більші ягоди, тим яскравіше горять і переливаються на сонці всі кольори і відтінки винограду. Виноградна лоза народилася давним-давно від сонця і землі. Її перші кетяги наливалися цілющим соком і достигали дуже швидко — протягом одного дня, з ранку до сутінків. І ті, що зуміли достигнути удосвіта, покрилися ніжним рожевим рум’янком вранішньої зорі. Кетяги, які достигли вдень, увібрали в себе золото полуденного сонця. Ягоди ж, доспілі пізно ввечері, з настанням темряви, набули кольору південної ночі — темно-синій або синьо-чорний. Відомо близько 4000 сортів винограду, половину з яких вирощують у країнах СНД. Основоположником науки про сорти винограду — ампелографії прийнято вважати німецького лікаря та природодослідника Пилипа Якова Сакса. Він уперше ввів до наукового обігу термін «ампелографія» у 1661 році. У Лейпцигу видав першу в світі «Ампелографію».

Ягоди майже всіх сортів винограду дієтичні. Їхня цілюща властивість залежить від хімічного складу, який змінюється, залежно від сорту, кліматичних та грунтових умов, агротехніки культивування та термінів збирання. Ягоди винограду багаті на цукор в легкозасвоюваній формі — глюкозі (виноградному цукрі). В стиглому винограді міститься фруктоза і небагато цукрози.

Окрім цукру, у винограді є кислоти. Без них, або за малої їхньої кількості, виноград був би солодкий, але несмачний, не залишав би під час їжі приємного відчуття. В соку виноградної ягоди, залежно від сорту винограду і стиглості, міститься від 5 до 12% кислот. Особливо помітно впливає на смак винограду винна кислота, яка є також у червоних порічках, агрусі, брусниці.

Виноградна ягода містить мінеральні речовини. їхня кількість у соку винограду в середньому 3—5 г на 1 л. У винограді є вітаміни Р,РР, В, В2,С,інозит, дубильні речовини, білки, пектини, ефірна олія, барвники та мінеральні речовини.

Виноград вживають в їжу, з нього готують компоти, мармелад,варення,джеми, кулінарні та кондитерські вироби, вино. Застосовують і для лікування.

Ампелотерапія — метод дієтотерапії, що полягає у лікуванні хворих ягодами винограду і виноградним соком. Лікування виноградом було відоме давно ще стародавнім грекам, римським, арабським і тибетським лікарям. Видатний таджицький учений і лікар Стародавнього Сходу Авіценна (980-1037) рекомендував страви з нестиглого винограду хворим у непритомному стані, за окремих інфекційних недуг, наприклад від чуми. Лікарі Тибету використовували виноград для лікування легень, за гарячкових станів. Окрім ягід, вживають також і сік винограду. З виноградного соку, шляхом випаровування, добувають бекмес, який містить до 60% глюкози. Благотворно впливає виноград на дію усіх органів людського організму. Посилюється обмін речовин, водно-сольові та окислювальні процеси. Внаслідок цього поліпшується живлення, зменшується у крові кількість проміжних продуктів і утворення сечокислих, фосфатнокислих, щавелевих солей та інших шлакових сполук. Завдяки високому вмісту глюкози, кислого калію підвищується сечовиділення з організму, посилюється виведення сечової кислоти, підвищується ступінь лужності сечі, що запобігає накопиченню камінців у нирках.

Виноград посилює процеси обміну речовин, поліпшує метаболічні процеси в серці і стимулює його скорочувальну діяльність. У хворих з порушенням дії серцево-судинної системи нормалізується серцевий ритм і артеріальний тиск, зменшується задишка, застійні явища, поліпшується загальний стан, нормалізується апетит і сон. Харчові волокна, що містяться у винограді, особливо пектинові, вітаміни й мікроелементи мають антиоксидантні властивості. Цей плід рекомендують хворим з ішемічною хворобою серця. Виноград подразнює слизову оболонку шлунка і посилює секрецію, але водночас гальмує утворення соляної кислоти.

За гіпоацидних та ахілійних станів, обумовлених атрофічними змінами слизової оболонки шлунка, виноград не діє на його секрецію, але значно посилює моторну функцію. Завдяки наявності великої кількості цукру, ефірної олії, вітамінів виноград подразнює слизову оболонку 12-палої кишки. Внаслідок цього збільшується виділення панкреатичного соку і посилюється перистальтика кишок. Особливо якщо вживати велику порцію винограду натщесерце, а не після їди. Отже дія винограду на травний тракт залежить не тільки від дози, а й від терміну його споживання. Під впливом винограду посилюється дезінтоксикаційна дія печінки і тонус жовчних протоків, підвищується виділення жовчі.

Порівняно великий вміст органічно зв’язаного заліза та фосфорнокислого кальцію, які стимулююче діють на еритропоез, обумовлюють використання винограду за первинної та вторинної анемії легкої й середньої тяжкості.

Ефірна олія виділяючись з організму, подразнює слизову оболонку дихальних шляхів і розріджує мокроту, проявляє відхаркувальну дію. Висока поживна цінність обумовлює вживання винограду від захворювань, пов’язаних з виснаженням організму, особливо центральної нервової системи, занепадом сиг розладом травлення. Призначають його після перенесених важких заразних хвороб, у початковій стадії туберкульозу, за депресивних станів, пов’язаних з втратою апетиту. Виноград благотворно впливає на центральну нервову систему. Такий вплив обумовлений глюкозою через властиву їй енергетичну цінність і стимулюючу дію на судини мозку, від чого поліпшується його живлення.

Під час лікування виноградом дотримуються певних правил і методик.

Використовують тільки достиглий виноград із вмістом цукру в межах 25-30%, з кислотністю не вище 0,5-0,8%. Використовуючи сік, виходять з того, що 1 склянка соку (200 мл) відповідає 400 г винограду.

Перед виноградолікуванням хворого обстежують, роблять аналіз сечі і крові, дають лад зубам і ротовій порожнині. Виноград добре промивають кип’яченою водою, щоб позбутися пилу та хімікатів, які застосовувались під час обприскування винограду. їдять тільки м’якуш. Не вживають виноград і виноградний сік холодними, бо він може зумовити нудоту, блювання, подразнення слизової оболонки шлунка і кишок. Після вживання винограду або соку рот обполіскують розчином питної соди, заздалегідь почистивши зуби, а потім прополіскують рот чистою водою. Харчування під час виноградолікування має бути звичним, але із зменшенням вмісту вуглеводів. Не слід вживати спиртні напої, квас. пиво. З раціону виводять зелені, сирі фрукти, боби, кисле молоко, борошняні вироби, маринади, шоколад, консерви, жирну рибу, сире молоко, мінеральну воду. Дієта має складатися з білого хліба, масла, яєць, сиру, вареної риби, м’яса, щоб не викликати посилення бродильних процесів у кишківнику.

Показання і протипоказання під час виноградолікування:

Показання:

• атеросклероз (початкова стадія);
• гіпертонічна хвороба 1 ст.;
• функціональні порушення серцево-судинної системи;
• хронічний бронхіт;
• бронхіальна астма легкого і середнього ступенів тяжкості;
• хронічний туберкульоз легенів;
• анемія легкого і середнього ступенів;
• подагра, сечокислий діатез;
• хронічні уретрити, цистити, нефрит;
• наслідки променевої хвороби;
• неврози;
• хронічні гастрити, за різних ступенів кислотності;
• хронічні закрепи, геморой;
• хронічні холецистити.

Протипоказання

• усі гострі форми туберкульозу;
• бронхоектатична хвороба;
• цукровий діабет;
• ожиріння;
• гіпертонічна хвороба II—III ступенів;
• виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки;
• коліти, що супроводжуються проносами і посиленням бродильного процесу в кишківнику.

Вживання винограду безпосередньо перед їдою знижує апетит, тому воно не показане особам, які страждають на поганий апетит, знижене харчування.
Тривалість виноградолікування, так само як і дозу, призначають хворому індивідуально, але в середньому вона становить від 20 до ЗО днів, іноді до 1,5 місяця. Кращих результатів досягають, коли виноград призначають за такою схемою: перші три дні виноград дають у середньому по 0,5 кг за 2-3 прийоми; на 4-й день кількість винограду збільшується до 1 кг; на 7-й день — до 1,5 — 2 кг. Першу порцію винограду з’їдають натщесерце за 1,5 години до їди (до сніданку); другу — за 2 години до обіду; третю — за 2 години до вечері.

Свіжі ягоди винограду застосовують з косметичною метою для попередження в’ялості шкіри обличчя, очищення II від плям, поліпшення кольору, аби зробити її еластичнішою і м’якою. Для цього беруть тонкий шар вати або складену в декілька шарів марлю, змочують и соком винограду, накладають на обличчя і шию, через 15-20 хвилин знімають, шкіру обмивають теплою водою, обсушують і змащують живильним кремом.

Відвар сушених ягід винограду з цибулею використовують від кашлю та наявності хрипів у легенях.

Порошок листя винограду вживають усередину по 2-4 г на день під час маткових кровотеч, а відваром листя рекомендують полоскати горло за ангіни та ларингіту.

М. Церетелі, заслужений лікар України