Романівські вівці – перспективні та приносять небувалий дохід


Минуло багато часу з тих пір, коли вівця стала свійською твариною. Вона успадкувала від своїх диких родичів жвавість, добру пам’ять, а інколи й норовливість. Але водночас це чи не найбеззахисніший вид домашніх тварин, які нерідко не в змозі себе від будь-кого захистити. Вони дуже довірливі, надзвичайно прив’язуються до свого господаря і дуже вразливі. Та попри все тепер вівця — це незмінна супутниця людини.
Багато господарів у своїх садибах утримують або надумали утримувати овець. Однак дуже часто в аматорів виникають певні труднощі, і тоді надати допомогу може ветеринарний лікар, досвідчений вівчар-аматор або відвідувачі нашого сайту та форуму.

Неабиякого досвіду щодо утримання овець за багато років набув і я. Хочу поділитися ним, бо вважаю, що іноді якась, здавалося б на перший погляд, дрібниця може стати у пригоді, допомогти розв’язати питання, відповідь на яке важко знайти самотужки.

Особисто я маю багаторічну практику вирощування овець знаменитої високопродуктивної романівської породи.

Вибираємо високопродуктивних овець

Вівці цієї породи, як на мене, неперевершені. Поміркуйте самі: маса велика, м’ясо — смачне, овчина — цінна, а плодючість — надзвичайно велика.


Романівська порода належить до грубововних короткохудохвостих овець шубного напрямку. Виведена вона у XVIII столітті селянами при-волзьких районів Ярославської губернії. Назву свою дістала від місця початкового поширення — Романово-Борисоглібського повіту (нині Ярославська обл. Російської Федерації).

Тварини цієї породи мають гармонійну статуру, добре розвинутий кістяк і дещо більші за інших. Голова в них невелика, видовжена, горбоноса. Вуха стоячі. Тулуб округлий, бочкоподібний. Хвіст короткий — до 10 см. Ноги міцні, прямі, широко розставлені.

Зустрічаються як рогаті, так і комолі особини. Жива маса баранів – 60-75 кг, але є й до 100 кг, вівцематок – 50-60 кг, найкращих — до 80 кг.

Романівські вівці дають найвищої якості шкури — теплі, м’які, міцні, зносостійкі. Настриг вовни від баранів – 2-3,5 кг, від вівцематок — 1,5-2 кг. Вовна у них чудова.

Вівці цієї породи надзвичайно багатоплідні – 180-250 ягнят на 100 маток. За доброго догляду одна вівця приносить 2-4 ягняти. Цінною особливістю породи є й те, що вівці приносять приплід у будь-яку пору року. Вони мають високі м’ясні якості.

У присадибному господарстві овець можна утримувати у будь-якому пристосованому приміщенні. Але воно має бути сухе, тепле і світле.

Дещо про годування

Романівські вівці непримхливі отарні тварини порівняно з іншими породами. Вони поїдають культурні і дикі трави, а також корене- та бульбоплоди, зерно хлібних злаків і бобових рослин, чагарники, хвойні гілочки, деревну кору, мох, бадилля кукурудзи і гичку буряків, картопляне лушпиння, сіно, солому, листя, сухі соняшникові решітки, падалицю плодових, баштанні, а замість зерна підсосним маткам я даю мелені каштани та жолуді. Помітив, що одноманітна їжа їм швидко набридає і вони втрачають апетит.

Виганяючи на пасовище, слід знати, що вівці погано почуваються на вологих ґрунтах, де нерідко заражуються глистами, а на ратицях у них з’являються мокреці.

Витривалість — важливий показник

Романівські вівці дуже витривалі до різноманітних погодних негараздів, зокрема добре витримують люті морози і велику спеку влітку.

Так, минулого літа у нас було дуже спекотно, але вівці, на відміну від кролів і свиней, яких я також тримаю, добре перенесли високу температуру. А взимку мій племінний баран увесь час перебував у критому вольєрі і почувався чудово, лише обріс величезною гривою і скидався на коня.

Щодо витривалості романівських овець можу навести ще й такий приклад. Минулого року я тримав півтора десятка кролів. Це дуже гарні тварини, але, як на мене, занадто хворобливі. У літературі зустрічав згадки аж про 24 хвороби, до яких вони певної мірою втратили стійкість, а щеплення, зазвичай, роблять лише від 2-3-х. Отож, щовечора давав я своїм кролям по 200-грамовій баночці вівса. Це стільки ж як і вівцематці, яка нещодавно окотилася. Та й зеленої трави 15 кролів з’їдають стільки ж, скільки вівця і три чотиримісячних ягняти. Однак вівці, на відміну від кролів, їли різну траву, а кролі лише відбірну. Але ж така трава влітку швидко вигорає. І що тоді робити? Ось чому кожний господар має сам знати, яких тварин йому краще утримувати, виважено і обмірковано ставлячись до розв’язання цього питання.

У перші 3-3,5 тижня після народження єдиним кормом для ягнят має бути молоко матері. Хоча з 2-3-тижневого віку їх можна підгодовувати ніжним сіном або іншими легкими кормами. Поступово, починаючи з 20 днів, ягнята потроху їдять усі корми.

Через місяць після окоту знову кормами. Поступово, починаючи з 20 днів, ягнята потроху їдять усі корми.

Через місяць після окоту знову парую ягницю.

Щоб не втратити генофонду

Користь від овець у господарстві дуже велика — це і висококалорійне молоко, і смачне м’ясо, і тепла вовна тощо. Проте, окрім загальновідомого, є ще одна перевага від утримання овець. На власному досвіді переконався, що овечий гній є найкращим підживленням для картоплі.

А ще у вольєрах, де тримають овець, немає неприємного запаху, на відміну від козлятників.

Отже, романівських овець у домашньому господарстві тримати дуже вигідно.

Звичайно ж, породисте ягня коштує недешево, та не варто шкодувати грошей: через рік-два вони повністю скуповуються. Сподіваюся, що на цю обставину звернуть увагу не тільки власники присадибних ділянок, але й фермери та керівники великих сільськогосподарських господарств, які прагнуть поліпшити фінансовий стан своїх господарств.

У нашому районі я знаю ще трьох аматорів, які утримують романівських овець. Ми намагаємося не втратити цю породу. Адже шкури романівських овець вважаються кращими у світі, з них виготовляють різноманітні шубні вироби. А ще цю породу використовують для поліпшення грубововних овець у багатьох господарствах.

Хочу звернутися до аматорів з проханням підтримати наше прагнення щодо поширення романівської породи овець. Давайте будемо спілкуватися, обмінюватися досвідом, щоб не втратити генофонду романівських овець — цієї справді царської породи.

С.Н.Григоров, Куп’янськ, Харківська обл.


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *