Відомий агрозахід — мульчування поверхні грунту гноєм, деревним попелом, тирсою, соломою тощо. Рідше використовують мінеральну мульчу, наприклад, землю під суницями присипають піском. Мульчування, а також розпушування поверхні грунту поліпшує вологозабезпечення і аерацію кореневмісного шару. Помічав, як прискорювали ріст молоді дерева на вулиці, коли їхні пристовбурні круги тимчасово були засипані будівельним піском.
Інший агрозахід — піскування глейових грунтів. Внесення піску в орний горизонт (звичайно шаром до 5 см) поліпшує його аерацію, прогрівання, зменшує випаровування вологи, полегшує обробіток (оранку, культивацію), садіння чи сівбу, збирання врожаю коренеплодів.
Я на своїй ділянці, де грунт — суглинок на глейовому підгрунті, зробив інакше. На вирівняну, трохи утрамбовану поверхню насипав шар будівельного піску 20-25 см і надалі усі роботи (обробіток, садіння, догляд, збирання) проводив, не виходячи за межі насипаного шару і не зачіпаючи суглинок (умовно назвемо його материковим грунтом). Щоб пісок не забруднювався, видаляю бур’яни, листя, коріння вирощуваних культур. Крізь чистий пісок значно менше вологи з материкового грунту (і з нижньої частини насипаного шару) піднімається на поверхню і випаровується, майже не утворюється кірка після дощів; з іншого боку, атмосферна волога, потрапляючи в пісок, не стікає, а всмоктується, що важливо на схилі. Краще також прогрівається земля.
На майже завжди сухій поверхні піску погано проростають бур’яни, а видаляти їх легко. Відпадає потреба у передсадивному перекопуванні чи оранці, дуже легко садити й збирати бульби чи коренеплоди.
Попереднє трамбування (прикотковування) материкового грунту потрібне для того, щоб не порушувати його і не засмічувати пісок, коли висмикуємо бур’яни, коріння яких досягло суглинку, чи коренеплоди.
Вирощуючи картоплю таким способом, мені вдалося значно збільшити врожай, до того ж зменшити витрати часу і праці. Скоротився вегетаційний період, що дало змогу отримувати два врожаї за рік. Картопля у мене американського сорту Ресет Бербанке (чув, що у ресторанах фірми Макдональд у Москві використовують саме його). Бульби довгасті, грушоподібні, білі, м’якуш жовтий, вічкові ямки незначні — легко чистити. Смак добрий, розварюється картопля помірно. Короткий вегетаційний період: на насипній грядці у минулому році мав сходи 1 травня, а зняв урожай (1:35) 10 липня. У ті
ж лунки поклав прозеленені восени бульби і до 10 жовтня зібрав другий урожай (1:25). Бульби першого врожаю важили 150-200, другого 120-150 г.
Таким чином, переконався, що одержувати два врожаї картоплі можна не лише в Криму. От тільки важкувато дотримувати садивні бульби до середини літа. Вони були слабкі, бо чотири рази обламував паростки. Температура у сховищі — льоху — досягала на час садіння 14°С, до того ж він у мене вогкуватий.
Площа живлення 40 — 60 см. Бульбу садив ближче до вологої поверхні материкового грунту, але на відстані не менше 4-5 см від неї. Спочатку присипаю бульби не до рівня поверхні піску, а лише обгортаю землею, вийнятою з лунок (горбок), щоб не підсушувати коріння, яке розміщене поблизу поверхні.
Прочитав у патентній літературі, що подібний захід у механізованому виробництві (борозни і вали замість лунок і горбочків) визнаний як винахід.
Збираю врожай гачкоподібними вилами, водночас очищається пісок. Вичесана з піску картопля відразу чиста й суха.
Вирощував сорт Ресет Бербанкс і традиційним способом. Садив глибше, на 30 см. Згадані вище збільшені горбочки зіштовхував у лунку за два рази, тобто обгортав двічі. Сходи в обох випадках одержав одночасно, але врожай (1 :30) за звичайної технології (повністю посохла гичка) пізніше — у третій декаді липня, а тому садити картоплю вдруге було вже пізно. Посіяв редиску з розрахунком на поливи, оскільки стояла спека.
В умовах прохолодного літа на насипній грядці краще прогрівалася земля, що й дало можливість одержати два врожаї.
А більший перший урожай порівняно із звичайною технологією пояснюю кращим вологозабезпеченням рослин.
Вважають, що картопля не любить спеки. Але шкодить головним чином пов’язана з нею посуха.
В цьому я переконався минулого літа, коли після припинення наприкінці червня дощової погоди аж до середини серпня випало лише два дощі. Вегетація закінчилася (посохла гичка) 10 липня. Врожай був 1:30, тоді як за звичайних умов 1:21. Тобто у посушливий рік підвищення врожаю на насипній грядці вагоміше. Звичайно, усі варіанти у мене без поливів, які вважаю обтяжливими, хоча маю водогін.
Бульби висаджував невеликі (40—50 г). До 25% світлового часу рослини затінювалися деревами. Проти колорадських жуків успішно використовував настій суміші із зеленого листя волоського горіха, полину та деревного попелу — по 300 г кожного компонента на відро води.
Але за покликанням я садівник, закоханий у цю чудову справу, і двошарову грядку придумав не для такої «прози», як картопля. У мене на ділянці кислий грунт, про що свідчить наявність кінського щавлю. За цих умов від кореневого раку гинули однорічки швидкоплідних горіхів, хоч дорослі дерева хворіли незначно. А на двошаровому грунті шкілка мало уражується раком.
Маю на меті випробувати замість піску доменний шлак з частками до 2 мм. На вигляд він схожий на пшоно, має чорний колір і не містить дрібного пилу. Сподіваюся, що добре прогріватиметься і менше видуватиметься вітром чи змиватиметься водою, ніж пісок, зовсім не утворюватиметься кірка після дощів. Можливо, вирощування на такому субстраті деяких ранніх теплолюбних овочів буде ще успішнішим.
Л. С. Шугін, Харків
