Інфекційні захворювання у шиншили


Кишкові інфекційні захворювання у шиншил трапляються рідко, однак господареві необхідно знати їхні симптоми, щоб завчасно почати лікування за потреби.

Шиншили можуть заразитися лямбліями чи кокцидіями. Ці паразити існують у вегетативній (звичайно) і цистній формі (стан спокою). За несприятливих умов навколишнього середовища ці мікроорганізми втрачають воду, зморщуються й утворюють нову, товстішу оболонку (цисту). Вони залишаються в такому стані тривалий час, витримують холод і відсутність води. Коли умови навколишнього середовища знову стають сприятливі, мікроби поглинають воду, руйнують свою внутрішню стінку і знову паразитують. Саме властивість лямблій і кокцидій утворювати цисти, зберігатися в несприятливих умовах тривалий час є причиною високої інфекційності. Ці паразити не є небезпечними для життя шиншили, а стають причиною проносу і поганого набирання маси молодих тварин.

Лямбліоз

Лямблії — найпростіші одноклітинні мікроорганізми, що паразитують у тонкому кишківнику. За допомогою диска, що присмоктує, вони прикріплюються до епітелію кишківника і харчуються розчиненими поживними речовинами. За переходу з тонкої кишки до товстої вегетативні форми утворюють цисти, що виділяються з випорожненнями і можуть тривалий час зберігатися у зовнішньому середовищі.
Лямблії дуже стійкі до несприятливих умов навколишнього середовища, за підвищення вологості цисти зберігають життєздатність протягом кількох днів і витримують обробку традиційними дезінфікуючими засобами. Основна проблема під час лікування лямбліозу — повторне зараження через фекалії хворої тварини. Може відбутися зараження самця, а від нього і всієї родини.

Лямблії не є тканевими паразитами, не зумовлюють структурних змін слизової кишківника і не виділяють токсинів.


Основне джерело зараження лямбліями — питна вода чи забруднений корм. Лямблії легко передаються від хворих тварин до здорових.

Лямбліоз можна запідозрити, якщо, незважаючи на підвищений апетит, тварина худне, має тьмяну вовну. Характерною особливістю лямбліозу в шиншил є рясний пронос, до того ж блискучий і слизуватий. Порушується усмоктування поживних речовин слизовою оболонкою кишківника, що призводить до авітамінозу та виснаження. Тривалий пронос, у свою чергу, призводить до зневоднювання.

Для лікування лямбліозу застосовується альбендозол (ветпрепарат) чи метронідазол (можна придбати в аптеці). Іншими препаратами лямбліоз не лікується. Хворій шиншилі необхідно підсилити харчування, давати достатньо питва, краще дитячі соки. Лікування відбувається швидко, за 2-3 дні. У цей період хвору тварину необхідно відокремити від інших. Змінювати підстилку у хворого потрібно якнайчастіше. Краще це робити два рази на день, аби уникнути повторного зараження.

Щоб запобігти захворюванню на лямбліоз, необхідно напувати шиншил тільки кип’яченою водою. Оскільки лямбліоз дуже поширене захворювання гризунів (пацюків та мишей), необхідно позбавити їхній доступ до корму шиншил. Після видужання клітку хворої шиншили необхідно продезінфікувати паяльною лампою чи крутим окропом. Застосовувати традиційні дезінфікуючі засоби (хлорне вапно, хлорамін, лізол і т.д.) не рекомендується. У вигляді дезінфікуючого засобу можна використовувати гарячий розчин кальцинованої соди.

Кокцидіоз

Кокцидіоз зумовлюється найпростішими мікроорганізмами кокцидіями, що паразитують у кишківнику. Кокцидії досить стійкі до несприятливих умов навколишнього середовища, добре зберігаються за підвищеної вологості приміщення у випорожненнях, грунті, мокрій підстилці. На них не справляють бажаної дії дезінфікуючі розчини у звичайній концентрації.

Джерелом зараження кокцидіями можуть бути хворі шиншили, корм, питна вода, інвентар. Якщо господар використовує як добриво на своїй ділянці пташиний послід, необхідно знати, що кокцидіоз — дуже поширене захворювання птахів. Коренеплоди, що використовуються для годування шиншил, необхідно ретельно мити, тому що в грунті кокцидії зберігаються до 15 місяців.

Внаслідок неправильного чи неповноцінного годування у шиншил може загинути мікрофлора кишківника, що призводить до розвитку бродильних гнильних процесів і сприяє розвитку кокцидіозу.

Симптомами кокцидіозу є тривала втрата апетиту і перемежована діарея (тобто пронос проходить, а потім з’являється знову, потім зникає без лікування і знову усе повторюється). Іноді діарея може бути настільки сильною, що зумовлює кровотечу через ушкодження слизової оболонки кишківника. Звичайно захворювання перебігає в легкій формі, але може тривати довго і призвести до зневоднювання, втрати маси, геморагічного ушкодження кишківника, загального погіршення стану шиншили. Якщо хвору шиншилу не лікувати, можливе зараження здорових. Крім того, поширенню захворювання сприяють вогкість у приміщенні, погана вентиляція.

Для лікування кокцидіозу в шиншил використовується сульфадиметоксин (можна купити у звичайній аптеці). Після лікування потрібно відновити мікрофлору кишківника (див. у попередніх публікаціях). Хвору шиншилу необхідно ізолювати, краще годувати, напувати соками. Після видужання клітку продезінфікувати паяльною лампою чи крутим окропом.
Мало хто знає, що відмінним антикокцидіозним засобом є деревій. Його можна використовувати як для лікування, так і для профілактики захворювання. Своїм шиншилам я даю деревій цілорічно: улітку свіжий, а взимку у вигляді сіна.

Профілактика кокцидіозу така ж, як і лямбліозу.

І. С. Царинна


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *