За останні роки ландшафтний дизайн присадибних і дачних ділянок зазнав істотних змін. Зелені газони, декоративні дерева, красиві альтанки і квіткові клумби, які потіснили овочеві грядки, нині нерідко є невід’ємною їхньою частиною. А басейн або невеликий присадибний ставок сприяє створенню ефекту повного злиття людини з природою.
Нині мистецтву дизайну ландшафтної архітектури вчать у багатьох вищих навчальних закладах, але це не завадить будь-кому з власників присадибних ділянок випробувати свої сили ландшафтного архітектора. Безперечно, побудувати величезні басейни з фонтанами через економічні негаразди може дозволити собі далеко не кожний, а облаштувати невеличкий ставок з карасями, коропами, товстолобиками, білим амуром та іншими видами риб, вважаю, зможе більшість власників дачних і присадибних ділянок.
Проте варто зазначити, що всі водойми (басейн з фонтанами із замкнутим водопостачанням чи невеликий ставок у земляній оправі з проточною водою тощо) незалежно від походження можна створювати лише згідно з законами екологічної рівноваги. Адже, окрім риб, яких ви оселите у водоймі, в ній житимуть мільйони і мільярди інших мешканців, без існування яких комфортне життя ваших риб буде просто неможливим.
За мільйони років еволюції риби пристосувалися до існування у певних умовах. Будь-який, часом навіть найнезначніший вплив на їхню водойму або прибережну зону, може порушити сталі зв’язки, внаслідок чого рівновага, яка встановилася між рослинами й організмами, що живуть на березі й у товщі води, втратиться. Це, в свою чергу, може призвести до зникнення одного певного виду, а слідом за ним зникатимуть все нові й нові представники сформованого співтовариства. А що далі? Пройде не так багато часу і гарна колись водойма перетвориться на смердюче болото.
Ось чому, розпочинаючи будівництво присадибної водойми чи навіть невеликої копанки, варто замислитися над тим, як створити прийнятні життєві умови для всіх її мешканців.
Найпростіше і за порівняно невеликих капіталовкладень можна облаштувати штучну водойму для дорощування або розведення риби, якщо земельна ділянка прилягає до річки, озера чи ставка. Тоді у господаря є всі можливості для створення високорентабельної присадибної водойми. Але попередньо необхідно визначитися з її розташуванням, розмірами, конфігурацією, способом утримання води і формою ложа. Крім цього у водоймах із джерельним водопостачанням потрібно передбачити, в який спосіб під час їхньої експлуатації розчищатимете ложе від мулу і повністю відкачуватимете воду для дезінфекції дна. Необхідно врахувати також можливість просочування води через захисний насип і ґрунт ложа на ставках із струмковим водопостачанням під час піднімання води за рахунок дамби.
Вибір місця
Для водойми придатні болотисті й перезволожені землі, бо підґрунтові води, а часом і великі джерела, на таких ґрунтах знаходяться близько до поверхні землі.
За відсутності перезволожених місць варто оглянути ділянку, щоб визначити глибину залягання підгрунтових вод і наявність джерел у прибережній зоні. Зробити це можна за допомогою бура для водяних свердловин або скористатися рибальським буром (ним можна зробити отвори глибиною до 1 м). За необхідності рибальський бур можна подовжити за допомогою додаткових 1/2- або 3/4-дюймових трубчастих штанг до 3 м.
Першу свердловину бурять на відстані 3-5 м від прибережної крайки води водойми, що прилягає до вашої ділянки. Наступи свердловини бурять через 4-5 м від першої, поступово рухаючись у глиб ділянки. За рівнем води в них можна встановити глибину залягання підгрунтових вод. Найприйнятнішим місцем для штучної водойми або невеликого ставка (копанки) буде та ділянка, де рівень води у просвердленій свердловині найближче до поверхні землі. Важливо також, щоб він був вище ніж у водоймі або річці, що притягає. Від цього залежатиме щільність зариблення штучної водойми, а також вибір порід риби для розведення та вирощування. Чим вищий рівень води штучної водойми порівняно з річкою, що прилягає, тим більше шансів у рибовода досягти успіху.
Щоб перевірити співвідношення рівня води, необхідно прокопати рівчак від свердловини до водойми. Постійний відтік води до водойми вказуватиме на наявність джерела. Проте найкращим місцем для штучної водойми буде саме та ділянка, де вода витікає через верхній зріз свердловини.
Правильно роблять ті господарі, що будують свої штучні водойми на місці старих прибережних колодязів. Зазвичай, вода з них відзначається особливою чистотою і тече до річки через їхні верхні бруствери.
Ще простіше вибрати місце для водойми, якщо через вашу ділянку протікає струмок. Тоді можна спланувати цілий каскад красивих невеликих водойм із водоспадами і фонтанами. Варто лише проявити трішки фантазії.
Якщо ж під час буріння свердловини джерела не виявлені, а рівень підґрунтових вод знаходиться на рівні річки, то штучну водойму краще обладнати ближче до неї. Такі водойми сполучають з річкою двома рівчаками або трубами: перший — вище за течією (надходження води) і другий — нижче за течією (витікання води).
Безперечно, наявність прибережної зони — ідеальний варіант для влаштування штучної водойми, але, на жаль, більшість власників дачних і присадибних ділянок позбавлені такої можливості.
Невелику водойму, на зразок басейну, можна обладнати і коли немає джерел, забезпечивши подачу води до неї з водопроводу, колодязя або свердловини. Проте розведення риби в такій водоймі порівняно з прибережною не може бути рентабельним.
Важливе значення для спорудження штучної водойми мають ґрунти. Найкращими у прибережній зоні є торф’яні, бо вода просочується знизу через їхню товщу, вона особливо чиста, а береги водойми під час дощів не руйнуються.
Придатні також глинисті та суглинкові ґрунти, що належать до слабофільтруючих і добре утримують воду під час літньої спеки. Слабко пропускає воду і чорноземний ґрунт, однак він сприяє утворенню мулу, що, в свою чергу, погіршує капілярне піднімання води знизу. Недоцільно обладнувати водойми без захисту їхнього дна і бічних стінок на кислих ґрунтах, які створюють несприятливі умови для життя більшості видів риб.
Визначаючи місце для водойми (міні-ставка або копанки), не можна, не враховуючи, що крім господарського, вона матиме і неабияке естетичне значення. Тому, влаштовуючи її в зоні відпочинку, слід досягти максимальної гармонії з навколишньою природою, рослинністю. Однак необхідно пам’ятати, що дерева, які оточують водойму, забруднюють її обпалим листям, хоча, з іншого боку, під час літньої спеки риби потребують затінку. І це не випадково, адже не всі види риб витримують високу температуру. Тому 25-30 % водойми повинно затінюватися будівлями, надводною рослинністю, деревами.
Висаджувати фруктові дерева і плодоягідні кущі у безпосередній близькості до водойми небажано, позаяк це створює певні труднощі щодо догляду за ними та обробки проти шкідників і хвороб, а плоди, які падатимуть у воду, забруднюватимуть її. А от береза та лоза надзвичайно оздоровлюють водойми.
Розміри водойми
Площа водойми, насамперед, залежить від площі вашої земельної ділянки, рельєфу місцевості і водоприпливу. За наявності в ній джерел, що забезпечують самовільний відтік води, її розміри можуть бути від 8 до 300 м2 і більше (якщо дозволяє рельєф місцевості і розміри ділянки). Визначаючи розміри водойми, варто також враховувати високу вибагливість деяких видів риб до вмісту кисню у воді. Тому, вирощуючи таких риб, як товстолобик, сом, судак, щука тощо, площа водойми (ставка) має бути не менше 100 м2, а якщо вирощується форель, то площа ставка має бути понад 150 м2 з кількома каскадами та проточним подаванням води з перепадом 20-40 см.
Для форелі добре підійде ставок із струмковим водопостачанням. Ось чому найпридатнішим для її вирощування в Україні є Карпатський регіон. Наявність тут великої кількості струмків, що стікають з гір, забезпечує можливість створення такого каскаду ставків.
Глибину водойми визначають, враховуючи зниження рівня підґрунтових вод у посушливий період року. На 60-70% від загальної площі водойми рівень води не повинен опускатися нижче 1 м.
Для забезпечення нормальної життєдіяльності більшості видів риби прийнятною є глибина по центру водойми 1,4—1,8 м. Однак, враховуючи сильне прогрівання води у південних регіонах України і значний шар промерзання в північних регіонах, найприйнятніша глибина в центрі водойми 1,8—2 м. Вперше створюючи водойму, не можна не враховувати майбутню її замуленість за рахунок зсування берегів і земляних наносів ґрунтовими водами. Тому спочатку глибину в центрі збільшують на 50—80 см від заданої, а через 2—3 роки вона вже відповідатиме запланованій.
Конфігурація водойми
Мені доводилося бачити чимало штучних водойм, але, на жаль, далеко не всі вони вписуються у загальний ландшафт місцевості і гармонійно поєднуються з навколишньою рослинністю. Штучна водойма, створена без урахування такої гармонії з навколишньою природою, виглядає відчужено. Основна причина цієї потворності, гадаю, криється у неправильно підібраній для водойми конфігурації, що псує естетичний вигляд ділянки.
На кожній дачній чи присадибній ділянці форму водойми слід вибирати індивідуально й виважено. Так, у садах з фермовим садінням дерев, коли на плані ділянки переважають прямі лінії, на рівнинному або з невеликим нахилом рельєфі місцевості підійде водойма геометричної форми у вигляді квадрата, прямокутника, трикутника, п’ятикутника тощо. А садам з так званим абстрактним садінням дерев більше пасують водойми з криволінійними обрисами — круглими, серпоподібними, звивистовитягнутими, відповідно до рельєфу місцевості.
Дуже красивий вигляд мають штучні водойми з острівцями, напівострівцями та фонтанами. Пофантазувати можна під час планування цілого каскаду ставків з насипними дамбами при струмковому водопостачанні. Тут будуть доречними не лише фонтани, а й невеликі водоспади.
Якщо рельєф місцевості вашої ділянки хвилястий, ставок має бути витягнутим упоперек схилу (уздовж річки), щоб «захопити» більше ґрунтових вод.
Щодо профілю, то водойма може бути з високими берегами або майже утопленими в землю. Слід зазначити, що високі береги з великими насипами, що утворилися під час копання водойми екскаватором, добре захищають її від повеней і дощових вод, які часто несуть з собою мул, різні нечистоти, мінеральні добрива, отрутохімікати, якими обробляють фруктові дерева, плодоягідні кущі й овочеві культури від шкідників та хвороб, а іноді й нафтопродукти — результат миття автомобілів.
Усе це становить велику небезпеку для риби — може спричинювати різні захворювання і навіть їх загибель. Окрім цього, риби акумулюють отрутохімікати та інші токсичні речовини, а відтак стають причиною отруєння людини, яка їх споживає.
Особливо небезпечні для риб бітумні смоли, якими накривають дахи житлових і господарських будівель. У 2001 р. я став свідком, як після дощу бітумні смоли потрапили в одну з присадибних водойм на Вінниччині: протягом двох діб уся риба за гинула. Не менш небезпечними є фекалії, що потрапляють до водойм, і стоки із свиноферм та корівників, які спричинюють у риб різні інфекційні захворювання.
Високі береги з земляним насипом можуть добре захистити від подібного впливу навколишнього середовища, але все ж таки водойми з низькими або навіть затопленими берегами виглядають набагато естетичніше і практичніші щодо обслуговування. Вони краще вписуються у навколишній ландшафт і зручніші для вирощування водяних рослин і риб. Щоб до таких водойм не потрапляли нечистоти під час танення снігу і дощів, на відстані 5-6 м навколо водойми необхідно насипати невеликий земляний вал заввишки 25-30 см і завширшки 50-60 см. У місцях ймовірного розмивання його варто зробити вищим і ширшим, виходячи з рельєфу місцевості.
Ложе водойми
Більшість рибоводів-аматорів, обладнуючи ложе своєї водойми, користуються архітектурним планом, запропонованим рибоводом В.Козловим, згідно з яким при вирощуванні різної за розмірами та віком риби влаштовують укоси у вигляді триступінчастого амфітеатру.
По периметру вздовж берега ложе повинне мати мілководну зону шириною 0,6-1 м і глибиною 20-25 см, а потім ще сходинку шириною 1,0-1,5 і глибиною 1-1,2 м (у центрі 1,4-1,8 м). Першу мілководну сходинку по периметру засаджують підводною і надводною рослинністю.
Така конструкція ложа штучної водойми подібна до озер природного походження, оскільки дає можливість залишати рибу на зиму (на глибині) і вирощувати мальків (на мілководді).
Коли ставки влаштовують з насипними дамбами та струмковим водопостачанням, ложе повинне мати поступовий нахил до центру і місця скидання води у греблі під час звільнення ставка при повному виловлюванні риби і проведенні його дезінфекції.
Дафнієві ями
Щоб забезпечити рибу і мальки живим кормом, неподалік від водойми (1,5-3 м) варто обладнати 2 — 4 дафнієві ями, де розводити планктон і личинки дафній. Величина дафнієвих ям та їхня кількість залежать від розмірів водойми, влаштування ложа і його зарибленості. Найраціональніші є дафнієві ями розміром 3x2x0,5 м. Найкраще розвиватимуться личинки дафній і планктон у ямах різної глибини (0,3— 0,6 м), сполучені між собою каналами. Аби прискорити їхній розвиток, в 1-2 ями закладають 4-12 відер перегною, компосту або підіпрілого сіна. Періодично воду з ям переливають у водойму. Але, як свідчить досвід останніх років, за нормального відтоку води при джерельному або струмковому водопостачанні, дафнієві ями по ланцюжку можна замкнути з водоймою каналами для вільного відвідування їх мальками і дорослою рибкою.
В.В.Тарасюк
