Добір підщепи для черешні


Важливим фактором успішного вирощування черешні є правильний підбір підщепи, позаяк саме від неї значною мірою залежить довговічність, швидкоплідність, врожайність, зимо- та посухостійкість і товарна якість плодів. Оскільки серед кісточкових культур черешня найбільш сильноросла (висота дерев може сягати навіть 15 м), то добір слаборослих підщеп має найактуальніше значення.

В Україні черешню щеплюють головним чином на черешні дикій, культурних сортах черешні, вишні та на антипці. Черешня дика — основна підщепа для черешні в районах її природного поширення (Правобережжя, східний Лісостеп, низовинна і передгірна зони Закарпаття). В степовій частині України (зокрема в південному Степу) черешню вирощують на антипці, сортах черешні Дрогана жовта, Денисена жовта.

В північних районах України з вологим, холодним кліматом та на ділянках з неглибоким заляганням підгрунтових вод кращими районованими підщепами є сіянці вишні сортів Гріот остгеймський, український і Самсонівка, також допускаються місцеві морозостійкі форми дикої черешні. На всіх цих підщепах утворюються, зазвичай, довговічні сильнорослі дерева. Протягом двох останніх десятиріч основна увага як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників зосереджена на проблемі підбору слаборослих вегетативно розмножуваних підщеп для черешні.

Із року в рік з’являються і рекламуються нові підщепи, проте поки що не знайдено оптимальної слаборослої вегетативно розмножуваної підщепи, яка б повною мірою відповідала вимогам сучасного інтенсивного садівництва.


Слід зазначити, що протягом останнього десятиріччя в різних зонах України проведено випробування слаборослих вегетативно розмножуваних підщеп зарубіжної селекції. Отримані результати підтвердили їх неперспективність. Незважаючи на те, що деякі з них (Колт, Л-2), відзначаються високим коефіцієнтом розмноження зеленими живцями та відсадками (до 95 %), а також високим виходом стандартного садивного матеріалу однорічних саджанців в другому полі розсадника – 61- 65 тис.шт/га ( Шевчук М.С., 1996,1998), проте поведінка їх у саду не дає підстав для оптимістичних висновків. Так, за даними А.М. Татарінова (1988); К.Д. Третяка, В.Г. Завгородньої, М.І. Туровцева (1990), вирощування черешні на підщепі Колт (Англія) в умовах України недоцільне через надмірний ріст дерев, недостатню зимостійкість та ураження бактеріальним раком. Підтвердження цьому отримано в зоні південного Степу в дослідах Г.Ф. Ковальової, В.І. Сєніна (1995), які покорти, що дерева черешні, щеплені на вегетативно розмножуючій підщепі Колт та клонові антипки Санта Лючія (81—64) за силою росту та пагоноутворювальною здатністю переважали дерева, щеплені на антипці і не сприяли прискоренню плодоношення дерев черешні. А в перші роки плодоношення урожайність дерев на антипці була на 9—23 % вищою, ніж на Колті і Санта-Лючії. Великих сподівань покладати на бельгійські підщепи Каміл, Даміл, Інміл та німецьку підщепу Гізела-5 також не варто, оскільки навіть в умовах півдня Росії (м.Кримськ, Краснодарського краю) не витримали конкурсного випробування з підщепами селекції Кримської ДСС ВНДІР ім. М.І.Вавілова за комплексом господарсько-біологічних показників (Гавриш В.Ф., 2002). Одним з них є дуже слабка здатність до укорінення відсадками та зеленими живцями (0-38%), а крім цього і низька зимостійкість.

В Інституті садівництва УААН ефективність використайня слаборослих підщеп для черешні вивчається з 1969 року. Доктором сільськогосподарських наук К.Д.Третяком серед більше десяти підщеп було виділено лише три, з яких сорт вишні Самсонівка є середньорослою підщепою для черешні, а Латвійська низька і Студениківська — слаборослими. Не придатними як підщепи виявились вишня піщана та повстиста через слабку зимостійкість, а три форми вишні степової, яка ще використовується в країнах Західної Європи, виявилися неперспективними через нахили дерев і відлами в місці щеплення. Недолік цих підщеп ще й у тому, що дерева на них мають недостатньо розвинуту кореневу систему, внаслідок чого при слабкій забезпеченості вологою частина дерев починає засихати. Крім того, відмічено здрібнення плодів, тому вишню степову доцільно використовувати лише з селекційною метою.

Дерева черешні на підщепі Латвійська низька були дуже слаборослі і до 14-річного віку досягли висоти лише 3,5м, але плодоносили набагато гірше, ніж на інших підщепах. Найпродуктивнішою та найслаборослішою підщепою для черешні в саду була вишня Студениківська (с. Студеники Переяслав-Хмельницького району Київської області). Це — природна гібридна форма між вишнею степовою та звичайною. Дерева на цій підщепі на 25—30% нижчі, ніж на антипці і на 35—45% — ніж на черешні дикій, мають компактну і добре освітлену крону, відзначаються доброю сумісністю, морозостійкістю і забезпечують у 2,2—4,3 раза вищу питому продуктивність дерев на цій підщепі порівняно з деревами на антипці. Ця підщепа є найбільш вивченою і найкраще апробованою в саду. Дерева на ній відзначаються довговічністю. Так, за даними К.Д. Третяка (1990) у 18-річних садах середня врожайність дерев сорту Китаївська чорна за 14 років (1977—1990) становила 233,1 ц/га у насадженнях із площинною кроною (схема садіння 4×1,5м) проти 70 ц/га на черешні дикій при садінні 5×5м.

Проте недоліком цієї підщепи є погана схожість насіння і низький ступінь розмноження зеленими живцями в тума-ноутворювальних установках (22—40%), що гальмує її поширення в розсадниках України.

В даний час не зважаючи на аналогічні недоліки у розмноженні традиційними методами, дуже широко рекламується в засобах масової інформації і поширюється в країнах Західної Європи німецька підщепа Гізела-5 та підщепи чеської селекції серії РНL.

У 2002 році підщепу Гізела-5 завезено з Нідерландів до науково-до-слц^йх установ України, де проводять комплексне її вивчення в різних регіонах країни, зокрема в північному і східному Степу та північному Лісостепу. Зазначена підщепа вважається напівкарликовою, незважаючи на те, що в деяких публікаціях (Rozpara Е.,1999) зазначається, що порівняно з черешнею дикою та підщепою Маззард F 12/1 вона знижує ріст дерев навіть на 40—50%.

Дерева на цій підщепі рано вступають у плодоношення, дуже урожайні. Коренева система зазначеної підщепи витримує морози до -12°С, вона стійка до кокомікозу, вірусних хвороб і не утворює кореневої порослі, сумісна з основними сортами.
Проте дослідження в Німеччині показали, що ця підщепа не придатна для вирощування на грунтах важкого механічного складу, де може уражуватися грибами роду Phytophtora.
Ще одним із головних вад її є те, що вона погано розмножується відсадками і дещо краще зеленими живцями. Основний спосіб розмноження дуже дорогий — культурою тканин (in vitro) в лабораторних умовах. Тому і вартість цієї підщепи 2—2,5 долара.

Серед інших перспективних підщеп слід відзначити підщепи чеської селекції серії PHL.

PHL А. напівкарликова підщепа для черешні, знижує ріст щеплених дерев на 40—50% порівняно з черешнею дикою. Дерева на цій підщепі скороплідні і високоврожайні, утворюють поверхневу кореневу систему, тому потребують поливу та опори. Краще ростуть на родючих вологих грунтах, не утворюють кореневої порослі. Е. Rozpara (1999) відмічає, що в перші роки після садіння щеплені дерева чутливі до дефіциту магнію в грунті. До недоліків можна віднести те, що як і Гізела-5 погано розмножується відсадками, а краще — зеленими живцями та культурою тканин. Із сортом Гедельфінген відмічені прояви фізіологічної несумістності щеплених компонентів.

PHL В. Дерева на цій підщепі мають середню силу росту (на 20—30% нижчі, ніж на черешні дикій), добре ростуть на менш родючих грунтах. Найкраще розмножується мікроклональним способом (культурою тканин).

PHL С. Відзначається більшою слаборослістю, ніж PHL А. Щеплені дерева на 60—70% нижчі, ніж на черешні дикій, рано вступають у плодоношення і вже на другий рік після садіння схильні до надмірної кількості плодів, що призводить до їх здрібнення. Тому дерева потребують родючих грунтів, обов’язкового поливу та підпор. Згідно з літературними даними, трапляються випадки фізіологічної несумістності цієї підщепи з деякими сортами черешні. У зв’язку з цим вона менше поширена, ніж PHL А.

Однак однобокий розгляд властивостей лише підщеп не дає змоги в повному обсязі охарактеризувати стан дерев. Необхідно дуже ретельно підходити до підбору сортів, які б забезпечили зимостійкість, продуктивність і довговічність сорто-підщепних комбінувань. Тому ми в своїх дослідженнях намагаємося виділити найбільш скороплідні, екологічно пристосовані сорто-підщепні комбінування для створення сучасних інтенсивних насаджень.

Хочеться навести два приклади, які було отримано в результаті наших досліджень щодо взаємного впливу підщепи на сорт і навпаки.

Після несприятливих умов перезимівлі 1998/99р. найбільше постраждали молоді дерева сорту Ярославна на підщепі антипка. На кінець 2001 р. в саду на цій підщепі залишилось лише 22,7% дерев, в той же час, коли на підщепі вишня Студениківська відпадів не спостерігалось. Поряд з цим стовідсоткову збереженість мали дерева сортів Ніжність і Дончанка на обох типах підщеп, що свідчить про їх високу екологічну пристосованість та взаємовплив сорту й підщепи. Але найціннішою ознакою сортопідщепних комбінувань є скороплідність та їх продуктивність.

У наших дослідах найскоропліднішими виявилися дерева сорту Дончанка на підщепі вишня Студениківська (висота 5-річ-них дерев 2,7 м), де урожайність на 4-й рік після садіння становила близько 2 кг, а на 5-й — 15 кг з дерева, тимчасом як на антипці — лише 0,3 і 4 кг відповідно.

У той же час дерева сортів Ніжність і Китаївська чорна на вказаних підщепах відзначались нижчими показниками продуктивності в цей віковий період, що свідчить і про вагомий вплив сорту (в наших дослідах Дончанка) на прискорення вступу дерев у плодоношення.

З 1999 року в Інституті садівництва УААН розпочато дослідження по вивчення підщеп для черешні російської селекції в саду. Слід зазначити , що за період досліджень не було зниження температури до того рівня, який би спричинив істотні пошкодження дерев черешні морозом на цих підщепах. У ході досліджень встановлено, що дерева черешні на підщепі Л-2 переважають за силою росту дерева на антипці на 25—30 % і були приблизно однакові з деревами на дикій черешні. Крім того, чотирирічні дерева на Л-2 поступались і за продуктивністю деревам. щепленим на вишню Студениківську. У дерев на зазначеній підщепі утворилось, залежно від сорту, 20—135 плодів, тоді як на Л-2 лише 13—19 шт.

Таким чином, дані наших спостережень не підтвердили характеристик підщепи Л—2, які наводились у наукових публікаціях щодо їх слаборослості (на 20—30%) і вступу дерев в плодоношення на цій підщепі на 3— 4-й рік. До речі, в Російській Федерації підщепи Л-2 і ВСЛ-2 занесено до Державного реєстру селекційних досягнень Росії як слаборослі підщепи не лише для культури черешні, а й для вишні.

Проте нашими дослідженнями виявлено прояви несумісності за типом неміцного зростання і всихання оку-лянтів у сортів вишні Альфа, Подбєльська, Тургенівка, щеплених на підщепи Л-2 і ВСЛ-2. Відлами у місці щеплення під час викопування саджанців вишні на підщепі ВСЛ-2 становили 34,6 — 51,4 %, а на Л-2 зовсім не отримано саджанців, що свідчить про непридатність зазначених підщеп для культури вишні.

Натомість з основними сортами черешні на Л-2 і ВСЛ-2 зрощення щеплених компонентів було добрим, а вихід стандартних саджанців більший на 21—29 %, ніж на антипці. Саджанці на підщепі ВСЛ-2 вже надходять на реалізацію.

Отже, всі нові й перспективні підщепи для черешні, як і для інших плодових культур, потребують детального їх вивчення в саду. Тому на присадибних ділянках рекомендуємо використовувати перевірені в саду районовані підщепи.

О.А.Кіщак, завідуюча селекційно — технологічного відділу кісточкових культур Інституту садівництва, канд. с. -г. наук, м. Київ


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *