Багато мешканців приватних будинків запитують чому конденсується волога у димарі при опалюванні житла газом. Наведемо кілька конкретних і кваліфікованих порад, які зарадять вам у вирішенні проблеми виникнення вологи у димарі.
Що ж таке, власне, конденсат? Як він утворюється? Якщо температура газів, що надходять у димохід, низька або стінки димаря дуже охолоджені, то водяна пара, яка виділяється під час згоряння палива, осідає на стінках у вигляді краплинок води. Останні змішуються з сажею, що є в димарі, і утворюється чорна рідина з неприємним запахом, що називається конденсатом. За наявності конденсату погіршується тяга в димоході, стінки якого стають чорними, цегляна кладка руйнується, що може призвести до пожежі або передчасного руйнування перекриття.
Конденсат ніколи не утворюватиметься, якщо він буде повністю випаровуватися у процесі горіння, а для цього гази в димовій трубі повинні бути гарячими. Вони (гази) мають не лише випаровувати вологу, а й нагрівати саму трубу. Треба домогтися, щоб гази перед виходом у димохід на рівні перекриття мали температуру на нижче 125°С, а ще краще 150°С, а при виході в атмосферу — не нижче 100°С.
Визначити температуру газів на межі заслінки (в’юшки) у печах можна за допомогою дерев’яної скалки. Її кладуть поперек заслінки, коли піч горить. Виймають через 30-40 хвилин і встановлюють температуру газів за кольором скалки. При температурі до 150°С колір не змінюється. Якщо ж скалка набуває жовтого кольору, то температура піднялася до 200°С. Почорніла скалка вказує на температуру близько 300°С.
Для покращення тяги в димоході дотримуються наступних правил: димова труба (димар) має бути встановлена на висоті не менше 5 м від рівня колосникової решітки; головка димаря повинна знаходитися на 50 см вище гребеня даху, якщо сам димар встановлений не далі 150 см від гребеня по горизонталі; головка димаря повинна бути на рівні гребеня даху, якщо димар влаштований на відстані від 150 до З00 см від гребеня, головка димаря знаходиться нижче конька даху по прямій під кутом 10° до горизонту, коли димар влаштовують на відстані понад 300 см від гребеня (див. рис. 1).
Рис. 1. Влаштування димаря, якщо відстань від гребеня даху становить: а — понад 3 м; б — 1,5-3 м; в — до 1,5 м.
Якщо наведені розміри по висоті не витримані при облаштуванні димаря, то його нарощують цеглою, відрізками металевої, керамічної або азбоцементної труби, відповідно закріплюючи.
Переріз димоходу повинен бути однаковим по всій висоті й обов’язково утепленим негорючими матеріалами (особливо на горищі).
На тягу в димарі неабияким чином впливає і вітер, від чого вона або посилюється, або ж послаблюється, а часом навіть змінює свій напрямок на протилежний — дим повертається в приміщення. Таке явище спостерігається в тому разі, коли верхівка димаря знаходиться значно нижче сусідньої будівлі, ряду дерев тощо. При напрямку вітру в бік високих предметів димар може потрапляти в зону так званого вітрового підпору. Внаслідок цього вітер ніби перегороджує вихід диму із труби. Тяга при цьому ускладнюється. У такому випадку димар необхідно наростити (див. рис. 2).
Рис. 2. Коли димар потрапляє в зону вітрового напору, його нарощують.
М.Ф.Атамась
