Що потрібно знати перед тим, як виганяти худобу на пасовище?


Насамперед, її необхідно ретельно оглянути та встановити, чи здорова тварина, чи ні, видалити із шкіри личинок гедзя, якщо їх виявили, дати лад ратицям.

Необхідно заздалегідь визначитися, де будете випасати корову (вівцю, козу).

Попередньо слід оглянути пасовище, зібрати весь бруд (сміття, пляшки, скло, металеві предмети, цвяхи, дріт, каміння та ін., які можуть потрапити тварині з зеленим кормом, і зумовити непередбачені наслідки.

Необхідно наперед прорахувати, чи вистачить того зеленого корму на пасовищі вашій тварині, чи ні? Якщо ні, то ви повинні заготовити для худоби на літній період траву, силос, коренеплоди та інші корми для підгодовування.


Потрібно встановити, де корова, або коза буде пити воду: чи з річки, чи із ставка, чи просто із якоїсь дощової калюжі. Адже це дуже важливо, тому що у воді може бути багато збудників хвороб. Бо від такого напування може статися нещастя — тварина може тяжко захворіти.

Випасання худоби біля доріг, де їздять машини, трактори та інші транспортні засоби (що, на жаль, можна побачити в окремих селах України) вкрай небезпечно для тварин, а також продукції (молоко, вершки, сметана, сир, масло та ін.), які забруднюються шкідливими для здоров’я людини отруйними речовинами.

Усі вони потрапляють до тварини через зелену масу і можуть зумовити гостре або хронічне захворювання.

Важливим питанням літнього годування тварин є забезпечення їх на увесь період достатньою кількістю зеленого корму.

Візьміть на замітку! На сіяних пасовищах корова з’їдає за день до 70 кг зеленої маси, на природних — до 50-60 кг, на лісових — до 30-35 кг, на степових – З0-40 кг.

Господарям важливо знати, що перехід на пасовище з зимового сухого корму має бути поступовим (не менше 1-2 тижнів). Yа годування взимку коренеплодами і силосом можна перейти в коротший період.

Увага! У перші дні випасати худобу недовго (2-4 години), але перед цим необхідно худобі дати сіно або солом’яну січку, оскільки від поїдання молодої водянистої трави може статися пронос, що може призвести до загибелі худоби, якщо своєчасно не надати їй допомоги.

У наступні дні термін випасання поступово збільшують і підгодовують вдома.

Ще краще, аби не було негараздів перед виганянням на пасовище, у перехідний період підгодовувати худобу зеленим кормом у стійлі. Для цього з осені висівають жито.

Випасаючи корову на пасовищі, потрібно стежити за станом тварини, надоями і вгодованістю. Якщо помітили будь-які зміни, то корову (козу, вівцю) підгодовують вдома зеленим кормом.

Випасати корову потрібно не менше 11-12 годин у день на початку літа, 12-13 год. — в середині літа і 9-10 год. — наприкінці літа. Корови на їжу витрачають 7- 8 год. на добу, 3-4 рази їдять траву і двічі-тричі на день лягають на відпочинок.

У першій половині літа худоба краще пасеться вдень. У другій половині літа в степових і посушливих районах через спеку, гедзів, сліпнів удень випасати майже неможливо. Тому я рекомендую у цей час краще пасти худобу вночі, вранці і ввечері.

Наприкінці пасовищного періоду, в міру погіршання випасів і скорочення пасовищного дня, худобу краще перевести на зимові корми. У цей час додатково до випасу задавати худобі відходи городництва (гичку буряків, різні бур’яни).

Поступовий перехід худоби на стійловий режим необхідний, щоб запобігти зниженню надоїв.

Для пам’ятки! Із багаторічних трав використовують конюшину, люцерну, еспарцет, тимофіївку, вівсяницю, жито та інші; із однорічних — кукурудзу, пшеницю, озиме жито, вику, овес, суданку, сорго, чумизу, люпин солодкий, райграс однорічний, із коренеплодів — буряки кормові, напівцукрові, турнепс, картоплю, земляну грушу (на ранній силос); із овочевих — кормові, кабачки, гарбуз та інші.

Не забудьте: перед тим, як вигнати худобу, обов’язково треба здійснити діагностичні дослідження на туберкульоз, лейкоз, бруцельоз. Адже це небезпечно, ваша хвора тварина вийде на пасовище, може заразити здорові корови чи овець, кіз.

Обов’язково зробіть тваринам дегельмінтизацію (тобто вигнати глистів із організму) тваринам, щоб їх звільнити від паразитів (фасцильоз, диктіокаульоз, монієзіоз та інші).

В силу біологічних особливостей збудники багатьох інфекційних та паразитарних хвороб здатні тривалий час зберігатися у навколишньому середовищі і за відповідних умов викликати захворювання. Про це слід пам’ятати і постійно дбати про підвищення стійкості тварин до збудників інфекційних хвороб, забезпечуючи їх повноцінним кормом, достатньою кількістю вітамінів, мінеральних речовин.

Якщо виникли паразитарні хвороби у тварин, доцільно змінити пасовище, здійснити знезаражування приміщення, застосувати протипаразитарні препарати. У цьому вам може допомогти місцевий ветлікар, а з питань діагностики хвороби — ветлабораторія. Своєчасно ведіть боротьбу з мишами, щурами, які є основними носіями збудників багатьох інфекційних хвороб. Худобо-могильники, дрібні водойми та заболочені місця обов’язково мають бути загороджені, щоб тварини не мали до них доступу.

Худобу, яка надходить до вашого села, господарства, ферми, обов’язково щеплюють проти тих хвороб, які реєструються у вашому селі, фермі. Без цих заходів не можна випасати свою худобу із худобою інших господарів.

Діагностичні дослідження дозволяють виявити заразних тварин і попередити поширення інфекції поміж громадської худоби.

Про дослідження тварин сільська рада завчасно повідомляє громадян, виділяє місце виведення худоби, де цю роботу здійснює районна ветеринарна служба, а також місцевий ветлікар.

Протипаразитарні обробки необхідно проводити постійно та з урахуванням пори року й біологічного циклу розвитку паразита. Цю роботу може виконувати тільки ветлікар. Отже, майте справу з ним.

Головні хвороби, якими тварина може заразитися на пасовищі за перебування з іншими тваринами — носіями збудників хвороб це: сибірка, правець, туберкульоз, лептоспіроз, лістеріоз, бруцельоз, лейкоз. З усіх складних питань звертайтеся до ветлікаря.

Н.Боцуляк, ветлікар


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *