Смородина є неперевершеною кладовою вітамінів (С, В1, В2, В9, РР, Е, А), органічних кислот, пектинів, дубильних речовин, органічних форм фосфору, заліза, калію, кальцію, магнію, азоту й інших макро- та мікроелементів.
Органічні барвники, що містяться в шкірочці смородини мають надзвичайно сильну адсорбційну здатність, до того ж вони не засвоюються людським організмом, а отже беручи на себе радіацію та інший техногенний бруд, смородина спроможна позбавляти людський організм від цих неприємних дарунків цивілізації.
За генетичним походженням — смородина культура лісових галявин Полісся та Лісостепу. Але дослідження останніх років з селекції нових сортів, пов’язаних з введенням у геном смородини геноплазми агрусу дали змогу створити сорти цілком придатні для вирощування і в південних регіонах України, практично там, де вирощується агрус.
Але технологія вирощування смородини в південних регіонах має свою специфіку. Перш за все смородина терпить від дефіциту вологи в повітрі. Разом з тим, вона може загинути і від тотального перегрівання стебел у зоні дотику з грунтом. Наприклад, у деякі роки за останнє десятиліття у степовому Криму температура на поверхні грунту в липні сягала 76°С. Але ж відомо, що білок починає згортатися, коли температура понад 40°С. Тому, наприклад, у радгоспі «Радуга» спостерігалася така картина: пагони, що виросли до 1 — 1,5 м у зоні доторкання з перегрітою землею мали кільцеве пошкодження надвисокими температурами і тому гинули.
Щоб цього уникнути, слід застосовувати таку технологію вирощування смородини на півдні України:
- ділянка під плантацію смородини по периметру повинна бути обсаджена швидкорослими породами дерев, зокрема, тополею, яка сприяє зволоженню повітря на смородиновій плантації;
- прирядові смуги, особливо у перший рік, слід мульчувати (в умовах півдня найліпше соломою, як найдоступнішим мульчувальним матеріалом, до того ж вона світла, і, частково, відбиває сонячні промені;
- у міжряддях добре висадити куліси, наприклад з кукурудзи, яка має високу ступінь транспірації, і також зволожує повітря на смородиновій плантації;
- рядки смородини на півдні краще розміщувати з сходу на захід, тоді кукурудза притіняє рядки у найспекотніші години доби. Фермер Б.М. Бондаренко в Криму рекомендує смородину вирощувати через ряд з виноградом;
- міжряддя смородини, особливо в перший рік, добре засівати покривною культурою, наприклад, огірками або кавунами та динями, які також зволожують повітря і зменшують нагрівання грунту сонцем;
- міжряддя можна також залужити, і вести так звану дерново-перегнійну систему утримання міжрядь, яка полягає в періодичному (раз у 2-3 тижні) скошуванні і залишанні трави на місці;
- обов’язковим є полив, однозначно смородина на півдні може вирощуватися лише за умови поливу. Можливі дві — три поливні системи: мікрокраплинна внутрішньогрунтова, дощування і нарешті, за можливості (однонаправлений некрутий схил) — полив по борознах. З випробуваних систем поливу в Криму найкращим слід визнати дощування. Його слід проводити щовечора, включаючи дощувалки на 1-2 години, а раз у десять днів давати грунтозабезпечуючий полив нормою 1,2-1,6 м3/сотку. Ні в якому разі дощування не можна здійснювати, коли сонячно.
Випробування сортів смородини в степовому Криму засвідчили разючу розбіжність щодо посухо- та жаростійкості. З сортів селекції Інституту садівництва найвитривалішими виявилися Вернісаж, Аметист, Радужна, дещо несподівано
Черешнева, Ювілейна Копаня та Софіївська. Такою ж несподіванкою виявилася і висока посухостійкість скандинавського сорту Оджебін.
Значно сприятливішими для вирощування посухостійких сортів смородини, у порівнянні з Кримом, виявились умови Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей. Наприклад, в умовах Артемівської дослідної станції розсадництва у спекотному році одержано по 6 кг ягід з куща сорту Черешнева.
Отже, уже нагромаджений досвід вирощування смородини в південних областях України дає підстави стверджувати: при дотриманні вище наведеної технології і за правильного добору сортів, ягоди цієї цінної культури можна з успіхом вирощувати в цих регіонах, маючи не лише можливість їх споживання, а й економічний зиск за достатніх розмірів плантації.
К.М. Копань, В.П. Копань, О.М. Ярещенко, Інститут садівництва УААН, Київ
