Який сад дасть найвищу економічну віддачу? Прибуток — це різниця двох складових: виручки від реалізації продукції та а собівартості. Саме прибуток визначає доцільність вкладання коштів. Розглянемо за цими складовими окремо кожен тип саду.
Інтенсивні сади у країнах Західної Європи
Чому карликові сади яблуні набули поширення у країнах Західної Європи? Цьому сприяють природно-кліматичні умови, що відповідають біологічним особливостям карликових підщеп і економічний стан цих держав: вологий, з теплими м’якими зимами клімат, малопродуктивні легкі грунти, висока ціна якісних яблук.
Перший суттєвий момент: розробляється технологія вирощування яблуневих садів, а вже під неї виготовляються потрібна техніка та знаряддя. Всі карликові сади на опорі, частіше шпалерного типу (яка потребує великих капітальних витрат). У 4-метрових міжряддях працює малогабаритна, спеціально для садів створена техніка. У вологих умовах Західної Європи усі карликові сади поливають. І не звичайною водою — до води додають мінеральні добрива з урахуванням елементів живлення, що містяться в грунті і потреби в них у певній фазі розвитку рослин. Це мені нагадує гідропонну теплицю. Зрошення краплинне. Монтаж однієї зрошувальної системи коштує близько 2,5 тис. у.о. на 1 га. Додайте до цього ще й експлуатаційні витрати (насоси, добрива, вартість аналізу грунту тощо). Смуга ряду дерев утримується у чистому, без бур’янів, стані, де грунт розпушують спеціальними фрезами, обробляють гербіцидами. Міжряддя — залужені, щоб зменшити навантаження на грунт під час проходу малогабаритних механізмів. Траву постійно скошують. Для всього цього є спеціальні знаряддя. Згадайте наші сади, де все навпаки — дерева ледь існують, пригнічені бур’янами, а міжряддя обробляють дисковими знаряддями. Чому? Бо ми технологію підробляємо під існуючу техніку (великі трактори, які дуже ущільнюють грунт у міжряддях) та грунтообробні знаряддя (використовуємо ті, які є, а не які потрібно).
Велику частину собівартості становить вартість отрутохімікатів, адже вирощуються сорти яблук, найцінніші за споживчими якостями (смак, зовнішній вигляд), а стійкість до хвороб — вторинна. Згадайте наш підхід — імунність (стійкість) до хвороб первинна, щоб зменшити витрати на отрутохімікати. Хоча імунні сорти яблунь теж необхідно обробляти хімічними препаратами 4 — 7 разів за сезон.
У кожній місцевості є ряд технологічних особливостей. Так, у південно-західній передгірній частині Німеччини майже щороку випадає град. Щоб захистити майбутній урожай від нього над деревами натягують спеціальні сітки. Це теж витрати.
Усі ці витрати компенсуються високою ціною яблук — 2 — 3 долари за 1 кг. До того ж держава дотує виробництво сільськогосподарської продукції, саме виробництво, а не виробника, регулюючи тим самим виробництво тієї чи іншої продукції: компенсує витрати на корчування старих садів, створення та догляд за молодими садами, частково компенсує вартість вирощеної продукції (більше продукції — більша сума компенсації), підвищенням ввізного мита створює перешкоди для ввезення з інших країн дешевшої продукції (скажімо, з країн Північної Африки). Без підтримки держави не вижив би жоден фермер.
Будь-яка інтенсивна технологія потребує вкладання великих коштів. Чи окупиться такий сад в Україні? А якщо простіше — чи зможемо ми створити такий сад у нас, у наших природно-кліматичних умовах, з наявною технікою, рівнем життя людей (чи куплять такі дорогі яблука в Україні)?
Українські сади — сьогодення та перспектива
Стан українського садівництва переоцінити важко. Промислові сади Харківщини — це 25 -35-річні насадження. Через природні та економічні негаразди, відсутність допомоги з боку держави більшість спеціалізованих садівничих господарств Харківщини перебуває у жалюгідному стані. Віддам належне: останні кілька років держава компенсує витрати на створення та догляд за молодими багаторічними насадженнями. Було б дуже добре, якби ця тенденція збереглася.
Враховуючи низьку купівельну спроможність населення, впровадження високоінтенсивних технологій у садівництві стає проблемним. Слід додати особливості наших природно-кліматичних умов: адже Харківщина — зона ризикованого садівництва. Розвиток цієї галузі економічно доцільний лише у найоптимальніших мікрокліматичних умовах — у верхній частині схилів. На рівнинних ділянках, а тим більше в улоговинах краще вирощувати ягідні культури.
Чи зможемо ми створити карликовий сад яблуні, як того потребують технологічні вимоги? Для цього потрібні малогабаритна спеціальна техніка, гербіциди, утримання рядів дерев без бур’янів, постійне поливання з підживленням, шпалера. Враховуйте це та природні особливості Харківщини. Важливо й те, на що ми мало звертаємо увагу: в карликових садах поверхня грунту більше прогрівається, ніж у сильнорослих садах, що негативно виливає на формування майбутнього врожаю. Низька зимостійкість дерев на карликових підщепах потребує особливих вимог до зимостійкості щеплених на них сортів.
Які ж підщепи є карликовими? Близькою до стандарту є М9, дерева яблуні на ній мають висоту до 3 м. Через низьку зимостійкість кореневої системи М9 (-8… -9°С), ця підщепа яблуні на Харківщині не використовується. Районована червонолиста підщепа яблуні 62 — 396 зимостійкіша (коренева система витримує температуру -15 — 16°С), але і сильноросліша. Вона належить до перехідного типу між карликами та напівкарликами (висота дерев 3 — 3,5 м), але має всі недоліки карликів: ламку деревину, неглибоке залягання кореневої системи (до 40 см), через що потребує опори в саду. Схема садіння дерев яблуні на підщепі 62-396 — 4 — 4,5×2 — 3 м (740 — 1250 шт./га) залежно від сили росту сортів та природнокліматичних умов.
До типових напівкарликів належить ММ106. Він теж на Харківщині має знижену зимостійкість кореневої системи (— 1°С). Районована червонолиста підщепа яблуні 54-118 — перехідний тип між напівкарликами та середньорослими підщепами. Ця підщепа має високу зимостійкість кореневої системи ( -16°С), міцну деревину, добре закріплюється у грунті, посухостійка, знижує крону дерев яблуні порівняно з деревами на сіянцях Антонівки звичайної на 20 — 25 % (3,5 — 4 м). Схема садіння дерев яблуні на цій підщепі — 5 — 6×4 — 5 м (333 — 500 шт./га). При високому рівні агротехніки, своєчасному закриттю вологи у грунті, утриманні грунту без бур’янів дерева яблуні на підщепі 54-118 можна вирощувати без поливу. Сад яблуні на 54 — 118 не потребує постійної опори, вступає у пору промислового плодоношення на 4 — 5-й рік після садіння.
До типових середгьорослих підщеп яблуні належать М3, 57 — 490. Висота дерев яблуні на цих підщепах 4-4,5 м, схема садіння — 6×4 — 5 м. Підщепа 57 — 490 має зимостійку кореневу систему ( -16°С), а М3 витримує засолення, перезволоження, навіть короткочасне затоплення грунту, посухостійкість її низька. Дерева яблуні на М3 чудово ростуть в блюдцях (невеликі знижені ділянки мікрорельєфу, в яких навесні спостерігається підтоплення грунту) на Українському Поліссі. Дерева яблуні на середньорослих підщепах М3, 57 — 490 вирощують без постійної опори.
Враховуючи собівартість яблук (капітальні витрати на створення та догляд за насадженнями), економічно доцільними на Харківщині є нанівкарликові та частково середньорослі насадження яблуні. Перспективні середньорослі та напівкарликові підщепи яблуні (54-118) стійкі у грунті, не потребують постійних опор (тільки кілок на перші 3-5 років після садіння), постійного поливу. їх коренева система повністю використовує всю товщу наших глибоких грунтів, поверхня грунту закрита кроною дерев, не перегрівається (як це ми спостерігаємо у карликових садах). дерева яблуні мають високу зимостійкість.
Крім сили росту підщеп, важливе значення має сила росту сортів яблуні. До сильнорослих можна віднести літні сорти Папіровка, Донешта, осінні сорти Слава переможцям. Антонівка звичайна, Прима, пізньоосінні Пріам, Мекінтош, Коїителя, зимові сорти Росавка, Кальвіль сніговий, Зимове Плесецького, Фрідом, Джонаголд, Голден делішес, Глостер. До середньорослих сортів яблуні можна віднести літні сорти Старкерлієст, Мелба, Боровинка, Катя, осінні сорти Делічія, пізньоосінні сорти Прісцилла, Лобо, зимові сорти Ліберті, Рубінове Дуки, Старкрімсои, Ренет Симиренка, Ельстар, Джонатан, Антей, Ауралія, Айдаред.
Є цілий ряд чудових сортів яблуні, які вирощують у садах Західної Європи. Але на Харківщині переважна їхня більшість має низьку зимостійкість. То ж на цей фактор зверніть особливу увагу. Зимостійкі — Папіровка, Боровинка, Делічія, Слава переможцям, Алкмене, Антонівка звичайна, Ліберті, Фрідом, Аптей, Росавка, Ауралія, Сапфір.
Враховуйте: немає жодного ідеального сорту яблуні. Кожен має свої недоліки. Так, Сгіартан, Орлик, Айдаред, Рубінове Дуки, Ренет Симиренка, Зимове лимонне, Слава переможцям, Мекінтош, Лобо мають низьку стійкість до парші; Джонатан, Ельстар, Аскольда, Джонаголд — до борошнистої роси. Кору чудового осіннього сорту яблуні Алкмене дуже полюбляють зайці. У багатьох сортів яблуні періодичне плодоношення (Папіровка, Боровинка, Антонівка звичайна, Ауралія), невирівняні плоди (Прісцилла, Ауралія, Глостер). Великі плоди зимових сортів яблуні Антей, Фрідом, Перлина Києва часто загнивають ще на дереві. Дуже загущується крона у сортів яблуні Джонатан, Флоріна, Фрідом, Пріам, Аскольда. А сортам яблуні групи Голден делішес для отримання якісних смачних яблук на Харківщині не вистачає тепла влітку (потрібна сума активних температур понад 3000°С).
Тож, підбираючи місце для створення саду, сорти та підщепи яблуні слід зважити всі «за» і «проти».
Успіхів вам та гарних урожаїв.
О.В.Яхимович, канд. с.-г. наук
