Як знищити ведмедку (вовчка звичайного)

Не перший рік вирощую картоплю. Бувало по-різному: і дротяник, і фітофтора, й миші псували врожай. Але торік не міг зрозуміти, яка істота так жорстоко понівечила картоплю? Вся вона була погризена, мало її вціліло. Кажуть, що то ведмедик, вовчок. Скільки її розплодилося і куди вона поділася? Я на своїх чотирьох сотках не бачив жодної. Коли вона нищила бульбу: в стадії росту чи вже зрілою? Принаймні, ні однієї свіжопогризеної бульби мені не траплялося.
Хотілося б прочитати пораду: що на тій ділянці можна вирощувати наступного року, може, краще дати землі відпочинок? Як врятуватися від цього шкідника ? Між іншим, така біда не тільки в мене, а й у сусідів.
В.Т.Нелін, Івано-Франківська обл.

У переважній більшості випадків ми знайомимося з вовчком (ще називають капустянка, ведмедка) за результатами його шкодочинної діяльності на городах: підгриз корені помідорів або капусти, а то й замахнувся на «святая святих» — нашу годувальницю картоплю. Побачивши його, негайно переходимо до активних дій: топчемо, ріжемо чим прийдеться, аби якомога швидше знищити таке непривабливе, шкідливе створіння. Та це не завжди вдається, адже ці істоти так органічно вписалися в загальну картину оточуючого світу, що всі наші спроби не тільки знищити їх повністю, а хоча б прогнати з ділянки нерідко зазнають поразки.

Біологічна характеристика

Цикл повного розвитку вовчка — близько двох років. Личинки, що вилупилися протягом літа, до приходу зими мають різні розміри та вік. Перезимувавши, найбільші з них досягають статевої зрілості і відкладають яйця. Частина личинок стають дорослими лише восени. Вони востаннє линяють і зимують у стадії імаго. Найдрібніші, недорослі личинки можуть стати дорослими, тільки перезимувавши вдруге.

Розміри дорослих особин сягають 4-10 см. Від личинок вони вирізняються наявністю коротких круглих надкрил і довгих жилкуватих крил, згорнутих джгутиком уздовж тіла.

Літає капустянка погано й неохоче. У стані роздратування віялом піднімає надкрилля і швидко бігає, при цьому характерно стрекоче. У момент небезпеки мітко стріляє краплинами чорної, схожої на дьоготь рідини. Живиться коренями та кореневищами рослин, а також іншими комахами, які мали необережність потрапити до її ловильних галерей.

Якщо цих комах посадити в одну банку, вони одразу ж починають поїдати одна одну, спершу травмованих та найдрібніших. Риють справжні лабіринти підземних ходів, в яких живляться і розмножуються. При цьому прокладають ходи під коренями культурних рослин, чим завдають їм непоправної шкоди.

Усе життя капустянки проходить в землі. Лише під покривом ночі вона ненадовго залишає нору для полювання. На поверхні відбуваються й шлюбні ігри дорослих особин. Далеко вони не літають, обмежуючись активною метушнею на «рідній» грядці, після цього самки зариваються в землю і беруться до роботи. Гніздо капустянки — справжній витвір будівельного мистецтва. Щоб його не затоптали, вона розміщує його під захистом куща корисної рослини (картоплі). Перед входом у гніздо з’єднуються два-три ходи, один з яких веде вертикально вниз і слугує для відведення води, а горизонтальні ходи комаха використовує для переміщення і живлення. Саме гніздо діаметром 15-20 см побудоване з просякнутого клейкою речовиною грунту. Воно має вигляд пустотілої кулі з сильно ущільненими стінками. По зовнішньому боку, подібно до нитки, намотаної на клубок, розміщується безліч переплетених ходів, завдяки цьому гніздо відокремлене від решти грунту повітряним прошарком.

Внутрішня поверхня гнізда гладенько вимазана турботливою матінкою і до однієї із стінок приліплена кладка з 100-500 яєць. Яйця мають перлинно-жовтуватий колір і за розмірами нагадують пшоно.

Відклавши яйця, самка беззмінно сидить у проході за 10 см від входу в гніздо, головою до свого дітища. Тепер їй ніколи бігати по проходах, отож і живиться коренями тих рослин, під якими закладене гніздо.

Ось чому, помітивши свіжозів’ялі стебла картоплі, можна з певністю стверджувати, що в цьому місці знаходиться гніздо капустянки з готовою кладкою яєць.

Плине час, йдуть теплі дощики, припікає сонечко. У парній атмосфері гнізда прозорі яєчка каламутнішають, темніють, і, нарешті, лопаються. На світ з’являються блідо-жовті дітки, більше схожі на крихітних тараканчиків. У них ще навіть немає зазубрених лапок. Спочатку вони поїдають шкірясті оболонки своїх яєць, потім беруться за незапліднені яйця (виявляється, самка заготовила частину їх без зародків — на увесь строк гніздового розвитку).

Через два — три тижні личинки вперше линяють і, поки не затвердів хітиновий покрив, стрімко збільшуються в розмірах — у два-три рази. Колір їх стає сірим, передні лапки набувають характерних обрисів. Вони вже пересуваються по гнізду, можуть розділитися на дві— три окремо сидячі групи, але поки не вичерпався запас кормових яєць, не роблять рішучих спроб покинути гніздо.

А тим часом самка худне, стає малорухливою і до того моменту, коли закінчиться заготовлений нею корм, гине. В середині літа є короткий період, коли можна спостерігати порожні гнізда і зігнуті, висушені трупики самок у проходах. Або гніздо з активними рухливими личинками і заціпенілу, але ще живу капустянку на сторожі.

Коли личинки виповзають на поверхню по прокладених самкою проходах, їх чекає приємний «сюрприз»: у даху та стінках кормових галерей знаходяться надгризені бульби картоплі, звільнені від твердої шкірки. Маленькі, слабкі личинки купами вгризаються в соковитий м’якуш.

А тим часом проходи наповнюються вічно голодними комахами, для яких м’які, беззахисні личинки — бажана здобич. Тільки незначній частині від загальної їх кількості вдається вижити й досягнути розмірів, які гарантуватимуть їхнє виживання. Проте навіть такої частки цілком вистачає для того, щоб не зупинився життєвий цикл цих незнищуваних комах і щоб вони продовжували шкодити нам.

Так щож потрібно робити, аби позбутися непроханих гостей і врятувати врожай? Розповім про деякі способи знищення капустянки.

Як позбутись вовчка звичайного

Загальновідомий спосіб — заманювання шкідників на зимівлю у ями, наповнені кінським гноєм. Він дає змогу знищити їх багато, але повністю не гарантує збереження врожаю.

Комахи легко переміщуються і замість знищених негайно з’являться нові з сусідньої грядки.

Набагато ефективніше розкладання отруєних приманок навесні. Трохи розварене зерно змішують з інсектицидом у співвідношенні, вказаному в інструкції до препарату, аби приманка була запашною, до неї додають олію і позсипають маленькими купками по поверхні ділянки або в неглибокі борозенки, а то й безпосередньо в отвори нірок.

Розсипати приманку краще увечері, у цей час комахи найактивніші. Боротьбу слід проводити планомірно і «без вихідних”, підсипаючи через кожних 3-5 днів нові порції.

Коли картопля підросте і з’являться підгризені комахами кущі, потрібно вдатися до фізичних способів їх знищення. Якщо капустянка підгризла кущ, це означає, що під ним вона заклала гніздо й охороняє кладку яєць, нікуди не відлучаючись. Підгризений кущ потрібно видалити, а під ним акуратно, шар за шаром, знімати сапою грунт, поки не з’явиться кругла порожнина гнізда. Навіть якщо гніздо не вдалося побачити, саме по собі розпушування грунту і руйнування підземних ходів майже напевно знищать кладку. Самка капустянки не здатна відновити складну систему охорони гнізда, а без її опіки личинки приречені.

Якщо комах на ділянці не дуже багато, можна «запропонувати» їм зручніше для закладання гнізда місце. Варто лише біля скупчення входів у нірки закопати відро (з дном), наповнене кінським гноєм. Край відра має бути на 5-10 см нижче від рівня грунту. Зверху над пасткою гній насипають невеличким горбочком. Такі відра найкраще встановлювати зразу після садіння картоплі, поки капустянка ще не влаштувала гніздо. Через 2-3 тижні відро можна витрусити і перелічити «улов».

Значних втрат поголів’ю капустянки завдає раннє збирання картоплі. Поки личинки не готові покинути гніздо, будь-яке втручання в середовище їхнього перебування згубне для них.

Проте, попри всі зусилля, після збирання врожаю картоплі на ділянці залишається дуже багато цих шкідників. Якщо ділянка заражена капустянкою, то тільки щорічна, планомірна, наполеглива боротьба дає змогу зібрати бульби у більш-менш непошкодженому вигляді.