Черешня: в умовах Донбасу головну роль відіграє морозостійкість


Ще зовсім недавно черешня могла нормально рости і плодоносити лише в південних областях України. Але за останні піввіку промислова зона черешні вже дійшла до центральних областей — північна межа її проходить приблизно по лінії: північ Донецької та Київської областей, а ряд сортів можуть добре почуватися й плодоносити в Харківській, Чернігівській, Волинській областях і культивуються там на присадибних ділянках.

Уже виведені ще морозостійкіші сорти черешні, але поки що переважно дрібноплідні (4 — 5 г) — ленінградські (Красная плотная), орловські (Поезія), московські (Фатеж), воронезькі, брянські, саратовські. Причому Поезія одержана з насіння донецьких сортів черешні, вирощених в Орлі. Середня маса її плодів до 7 г, тобто мало поступається звичайним сортам, які культивуються на земній кулі (7 — 9 г).

Але в останні роки і на Донбасі, і в Мелітополі з’явилися новітні сорти черешні з масою плодів до 12 — 14 г, які за достатнього зрошення можуть досягти й 18 — 20 г. Таких сортів поки що немає в інших країнах.

На жаль, в останні піввіку інтенсивна селекційна робота з черешнею велася лише в Мелітополі (М.Т.Оратовський, М.І.Туровцев), на Донбасі (Л.І.Тараненко) і в перші десятиріччя після війни в Києві (С.Х.Дука) та в невеликому обсязі в Млієві (В.Ф.Ласкавий).


Підвищена увага до морозостійкості сортів

Основне в селекції черешні для нашої зони — підвищення морозостійкості деревини і квіткових бруньок.

Так, якщо в Мелітополі мінімальна температура взимку рідко сягає мінус 24 — 25°С, то на Донбасі 1—2 рази за 10 років температура взимку знижується до мінус З0 — 32°С, на грунті — до мінус 35°С, та ще протягом кількох зим за ці 10 років доходить до мінус 27 — 28°С. У такі роки південні сорти черешні залишаються ^5 без урожаю або дають поодинокі плоди. У решту років $ температура буває не нижче мінус 24 — 25°С. Але, крім Цього» 2 рази за п’ятирічку бувають морози до З — 5°С по зеленому конусу, і якщо в такі роки після м’якої зими південні сорти й цвітуть, то всередині їхніх квіток зав’язь мертва.

Сорти донецької селекції не реагують на морози по зеленому конусу, а багато з них добре плодоносять після морозів до 27 — 28°С і є група сортів, які разом з іноземним сортом Дрогана жовта плодоносять у верхній половині крони навіть після 30-градусних морозів: Дончанка, Сестрьонка, Ярославна, Леся, Амазонка, Етика, Аннушка та інші.

Дуже вразливі молоді дерева

Що ж до молодих дерев, то, на відміну від інших порід, однорічні саджанці черешні в умовах Донбасу ще недостатньо морозостійкі й один раз в 3 — 4 роки, навіть найстійкіші сорти, у тому числі й Красная плотная, можуть вимерзнути у зимовому прикопі. Тому взимку їх краще зберігати у підвалах і тільки навесні висаджувати в сад.

Якщо після першого року росту в саду морози взимку сягають 30°С. деревця краще зрізувати на зворотній ріст. Навіть у 4 — 5-річному віці сильні морози, які бувають раз у 15 років по зеленому конусу, можуть знищити ростові бруньки й у дерев пробудяться тільки поодинокі пагони. Коли вперше це сталося в 60-ті роки, я здогадалася, що слід робити, побачивши, що єдиний сорт (ленінградського походження) Красная плотная навесні почав нормально рости. Щоб пробудити сплячі бруньки, довелося прищипнути поодинокі пагони і зробити слабке омолоджування молодих дерев.

У 80-ті роки на одному з відділків в агротехнічному досліді В.І.Стасюка таке ж сталося з 5-річними деревами черешні, а я про це дізналася лише влітку (коли вживати заходів було пізно), тому ділянку довелося викорчувати.

За повідомленням агронома одного із радгоспів Черкаської області, через таке ж вимерзання ростових бруньок довелося викорчувати молодий сад. Такого ніколи не буває у південних областях України.

Тому у північній частині України ділянки з черешнями бажано розміщувати з південного боку великих населених пунктів, де морози і весняні заморозки на 1—2° слабкіші. Згідно з даними наших спостережень, місто Артемівськ із 100 тисячами мешканців, коли з півночі надходить хвиля холодного повітря, поліпшує клімат на протязі 4 — 5 км південніше міста. Тут частіше плодоносять морозостійкіші сорти не тільки черешні (донецькі сорти черешні з урожаєм приблизно 9 разів за 10 років плодоношення), але й сливи, аличі і навіть вишні.

Значно рідше, але навіть яблуні на відстані 8—10 км від міста від сильного заморозку під час цвітіння можуть залишитися без урожаю.

Якість плодів — це також важливо

Серед сортів донецької селекції є два з десертними плодами масою до 9 г: Донецька красуня і Аннушка’, три сорти з повністю сухим відривом плодів — Донецький угольок (9г), Аннушка (9 г), Етика (8 г); черешня вишне-черешневого типу Сестрьонка (7 г) достигає разом з Дроганою жовтою і має незвичайну для черешні лежкість плодів (без холодильника до двох тижнів, у холодильнику до 3 місяців); два дуже пізніх сорти, які достигають на два тижні пізніше Дрогани жовтої — Амазонка (7г), Студентка (8 г), причому у першої морозостійкість на рівні Дрогани жовтої.

Більшість донецьких сортів черешні дають високоякісні компоти, у яких, на відміну від сортів Францис Валерій Чкалов, не змінюється колір плодів і соку, він залишається більше року темно-червоним або оранжевим. А сорти Донецький угольок і Ярославна в компоті набувають десертного смаку (стають смачнішими за свіжі плоди). Лише у Сестрьонки та іноді в Донецької красуні порівняно швидко змінюється колір компоту’ в гірший бік.

На дегустаціях (дослідна станція, Інститут садівництва, державне сортовипробування) компоти з донецьких черешень часто одержують вищу оцінку, ніж компот з Дрогани жовтої.

Особлива роль сорту Валерій Чкалов

У селекції мелітопольських і донецьких сортів особливу роль відігравав і зараз поки що відіграє мічурінсько-мелітопольський сорт Валерій Чкалов (С.Жуков, М.Т.Оратовський), який, вірогідно, має походження від сівби насіння сорту Францис, запиленого сортом 7Кабуле. Насіння його ще до війни привіз з Кавказу С.Жуков і виростив сіянець у Мічурінську (ЦДЛ). М.Т.Оратовський врятував його від загибелі й після випробування він був розмножений майже по всій Україні та на півдні Росії.

У роки, коли С.Жуков був на Кавказі, там у розмноженні був невеликий набір західноєвропейських сортів. Із рожево забарвлених переважно Францис, а із темно-червоних — Жабуле.

Тож від схрещування Дрогани жовтої з Жабуле М.Т.Оратовський одержав сорт Присадибна — великоплідніша від обох батьків.

Валерій Чкалов також великоплідніший від своїх вірогідних батьків. Але виявилося, що у нього є ще одна властивість — давати нащадків із збільшеним розміром плодів! Тож коли довелося вивчати запилювачі для донецьких сортів черешні, виявилося, що деякі близькородинні сорти не тільки добре запилюють один одного, але в нащадків з двох боків, де «дідусь» Валерій Чкалов, з’явилися особливо великоплідні черешні з масою плодів до 12 — 14 г. Таких форм донецької селекції є 5 — 6, з них дві одержали назву: Прощальна і Василиса — передані в державне сортовипробування, вже розмножуються і користуються великим попитом.

Морозостійкість у таких сортів і форм поки що середня, але вища, ніж у Валерія Чкалова. З них особливо цінні ранні сорти і форми, які достигають через 3 — 6 днів після Валерія Чкалова: Донецький 7 — 70, Прощальна та середньостиглий — Василиса. Із мелітопольських особливо великоплідних сортів на Донбасі виділена для розмноження лише середньопізня черешня Великоплідна (Наполеон білийхВалерій Чкалов), що за морозостійкістю наближається до донецьких сортів.

Чимало відбірних форм, у тому числі й з дуже великими плодами, дали сорти, у яких «батько» Валерій Чкалов. Аннушка (ДончанкахВ.Чкалов), Донецький угольок (Дрогана жовтахВ. Чкалов), Донецька красуня (Дрогана роже в ахВ.Чкалов).

Про посухостійкість черешні

В умовах Донбасу частими є суховії, які нерідко розпочинаються уже з перших днів весни. У сорту Валерій Чкалов уже після кількох днів суховію листки втрачають тургор, стають в’ялими і такими залишаються до осені, незважаючи навіть на послідуючі дощі. Така картина часто спостерігається і в інших південних сортів. Але у донецьких, навіть після кількох місяців сильної посухи, листя черешні не втрачає тургору. Крім того, якщо посуха посилюється у період достигання плодів, коли одночасно відбувається і закладання генеративних бруньок, то у Валерія Чкалова, Присадибної та багатьох південних сортів різко зменшується закладання квіткових бруньок (наприклад на дворічному пагоні вони з’являються лише на невеликій ділянці у верхній частині), але у донецьких сортів такого не спостерігається (квіткові бруньки заповнюють дві третини, а то й більше дворічного пагона).

Сильна посуха у серпні може істотно знизити морозостійкість квіткових бруньок у Валерія Чкалова і Присадибної — районованих на Донбасі. Згідно з результатами наших виробничих експериментів, зрошення може досить суттєво підвищити морозостійкість квіткових бруньок у сорту Валерій Чкалов і значно менше — у Присадибної.

На жаль, в Україні ніхто не спромігся відібрати магалебку (головну підщепу з морозостійкими коренями) на сумісність з черешнею, тому повсюдно на родючих грунтах до 10-річного віку гине 20 — 30% дерев, а старших — ще більше. На бідних грунтах черешневих дерев на цій підщепі гине менше. Але, через значну привабливість черешні для населення, на це не звертають уваги і садять її, щеплену на магалебці, повсюдно.
Лише три роки тому завезені із США й Угорщини сумісні з черешнею форми магалебки і розмножуються у нас на дослідній станції.

Л.І. Тараненко, ст. науковий співробітник, Артемівська дослідна станція розсадництва


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *