Мені не доводилося зустрічати жодної людини, котра б не одержувала насолоди від тісного спілкування з садом. У кожного своя уява про ідеальний сад: від килима з різноманітних квітів з поодинокими деревами та кущами; від милого серцю українського саду з великим набором найрізноманітніших порід і сортів плодових, ягідних та декоративних рослин з обов’язковими деревами вишні та черешні, розташованими в улюбленому куточку саду, до сучасних високопродуктивних присадибних і фермерських садів промислового типу. І багатьом бажаний сад уявляється в будь-якому куточку нашої країни.
На допомогу садівникам надруковано багато книжок і довідкової літератури написано багато статей на тематичних сайтах, але життя рухається вперед. Тому в цій статті мені хотілося б висвітлити тему про створення надійних урожайних яблуневих садів у непростих кліматичних умовах північно-східної України. Тут, у так званій перехідній зоні, часто чергуються періоди, характерні і для вологого холодного клімату лісів північної України, і для сухого жаркого клімату східних областей. Тому взимку часто чергуються відлиги і сильні морози, а влітку — тривалі періоди холодної і дощової, жаркої та сухої погоди. Це створює особливо високі вимоги до надійності саду, здатності його давати стабільні й високі врожаї за будь-яких коливань погодних умов.
У світовому та українському садівництві розроблені і рекомендуються найрізноманітніші типи (технології) зерняткового саду: від століттями використовуваного сильнорослого саду з негустим розміщенням великих дерев до сучасних загущених швидкоплідних карликових і напівкарликових садів, екзотичних «лугових» садів, новомодних садів з колоноподібними сортами. Різні зони садівництва висувають свої, часто такі, що дуже відрізняються, вимоги до сортів, підщеп, особливостей догляду за садом будь-якого типу.
Ми спостерігали невтішні наслідки непродуманих спроб механічного перенесення дуже цінних європейських та американських сортів яблуні та груші у суворіші кліматичні умови північно-східної й східної України 30-40 років тому, використання ненадійних підщеп для садіння слаборослих садів в останні десять років. Безперечно, кращі технології, сорти, підщепи з інших країн і регіонів можливо і необхідно з успіхом використовувати для себе, але тільки після ретельного аналізу, перевірки та коригування. Остаточну відповідь дають лише дослідження в конкретних або дуже близьких до них умовах. Найчастіше виділяють три типи садів.
Сильнорослий сад створюється з дерев, щеплених на сіянцевих або середньо- і сильнорослих вегетативно розмножуваних підщепах. Він пізно вступає у плодоношення, поступово нарощує врожай, але приваблює меншою вибагливістю до умов вирощування, якості догляду. Для такого саду придатні навіть бідні супіщані або змиті ґрунти.
Для напівкарликових і карликових слаборослих садів використовують лише спеціально відібрані для кожної зони вегетативно розмножувані підщепи. До останнього часу не було надійних слаборослих підщеп для яблуні і груші. Добре відомі у світовому садівництві клонові підщепи для яблуні серії М і ММ та їхні похідні, а також вегетативно розмножувані форми айви (А, ВА 29, Я4 та інші) в якості підщепи для груші через низьку зимостійкість кореневої системи великого поширення набули лише на півдні України, у м’якому кліматі Західної Європи, США, Австрії тощо. Останнім часом для яблуні створені зи-мостійкіші підщепи, ніж сіянці Антонівки і Боровинки. Тому лише за правильного підбору сортів, підщеп і за дотримання відповідної технології культивування дерев можливі закладання та успішне вирощування сучасних слаборослих садів у всіх регіонах України.
Для північно-східної України кращими можна вважати такі клонові підщепи яблуні.
КД 5 — ультракарликова, дуже зимостійка підщепа. Вона зеленолиста, вкорінення у розсаднику середнє, але значно краще, ніжу М 9.
КД 4 — карликова, дуже зимостійка, зеленолиста підщепа. Укорінення в розсаднику і вихід відсадків добрі, особливо за достатнього вологозабезпечення.
62-396 — карликова, зимостійка, червонолиста підщепа. Серед добре вивчених є однією з кращих щодо укорінення відсадків у розсаднику. В безсніжні зими відзначено пошкодження та загибель частини рослин у маточнику і розсаднику. В саду пошкодження дерев не відмічено. У ті ж роки підщепи М 9, ММ 106, 57-545 у маточнику повністю загинули.
КД 2 — типова напівкарликова зимостійка червонолиста підщепа. У безсніжні зими спостерігалося пригнічення частини кущів у маточнику.
КД 1 — напівкарликова червонолиста, дуже зимостійка, підщепа.
54-118 — напівкарликова зимостійка червонолиста підщепа. В окремі роки спостерігалося пригнічення і загибель частини кущів у маточнику. Всі напівкарликові підщепи добре вкорінюються за достатнього зволоження ґрунту, подібні за виходом та якістю відсадків і саджанців.
У другому полі розсадника однорічні саджанці багатьох сортів, щеплені на клонові підщепи, закладали квіткові бруньки і вже в наступному році у третьому полі розсадника рясно квітували і зав’язували багато плодів, які навіть доводилося частково видаляти (нормувати врожай). Це вказує на швидкоплідність сортопідщепних комбінацій, здатність цих сортів на слаборослих підщепах квітувати і зав’язувати плоди на довгих однорічних пагонах. А, як відомо, дерева сортів, що плодоносять на однорічних пагонах, за належного догляду відзначаються високими і щорічними врожаями.
Перевірка підщеп у саду показала, що до 6-8-річного віку ми мали на підщепі КД 5 невеликі дерева, котрі регулярно та рясно плодоносили з третього року. Підщепа дає змогу висаджувати дерева за схемою 2-2,5×1 м.
На підщепах КД 4 та 62-396 сформувалися карликові дерева висотою 2-2,5 м, котрі також плодоносили з третього року. Дерева на всіх карликових підщепах мали підпору і потребували зрошення за тривалих періодів спе-котної сухої погоди, добре реагували на мульчування. Дерева тих же сортів, але щеплені на напівкарликову підщепу, дали промисловий врожай на 2-3 роки пізніше і мали висоту близько 3-3,5 м, але були менш вибагливі у догляді.
У нашій зоні відібрано, особливо у другій половині минулого сторіччя, багато зимостійких, урожайних, з високими смаковими якостями сортів яблуні (Мелба, Слава переможцям, Кальвіль сніговий, Мекінтош, Зимове лимонне, Спартан та інші). Але всі вони потребують ретельного хімічного захисту від хвороб, бо не відзначаються високою стійкістю до хвороб, особливо до парші. У сучасних екологічних та економічних умовах це стає доволі суттєвим, часто навіть вирішальним недоліком. Тому вже 15 років на Краснокутській дослідній станції садівництва (тепер науково-дослідний центр Інституту садівництва) цілеспрямовано здійснюється добір та вивчення нового покоління сортів, імунних або високостійких до хвороб, насампереддо парші. Ми вважаємо, що в садівництві за такими сортами майбутнє. Згідно з результатами цих досліджень на даний момент добре себе зарекомендували за стабільністю високих урожаїв сорти Амулет, Ліберті, Фрідом, Синап орловський, Перлина Києва. Також високі врожаї, але з великими відхиленнями за роками, дають сорти Пріам, Фіалка, Флоріна. До кращих за смаковими якостями належать Амулет, Ліберті, Пріам, Синап орловський, Фрідом, Фіалка, Флоріна, Чемпіон. У роки з холодним літом можуть знизити смакові якості солодкоплідні сорти Голден делішес, Ред делішес та їхні клони, Перлина Києва та інші. Стабільно щороку добре зберігаються сорти Пріам, Синап орловський, Флоріна, Фіалка, Росавка. Оцінюються й інші показники сортів: зимостійкість, жаро- та посухостійкість, зовнішній вигляд, розмір плодів тощо. В останні роки нами посилено вивчаються новіші сорти цієї групи: Едера, Радогость, Аскольда, Катерина, Мавка та чимало інших.
Багато уваги приділяємо особливостям агротехніки в інтенсивних садах в умовах північно-східної України. Наприклад, часті коливання температури у весняний та осінній періоди підсилюють небезпеку ранніх заморозків і потребують ретельнішого підбирання місця для закладання саду. Ґрунти також мають відповідати вибраному типу саду. І чим слаборосліший і швидкоплідніший закладається сад, тим родючішим і краще удобреним має бути ґрунт. А для карликового саду неможливо планувати стабільно високі врожаї без хоча б 2-3 поливів у посушливі періоди вегетації дерев.
Таким чином, сучасний рівень наукових досліджень дає можливість створювати конкурентоспроможні яблуневі сади різних типів у всіх основних садівничих зонах України. А для успішних любительських садів, з урахуванням різноманіття приміських та сільських мікрокліматичних зон, взагалі не існує ніяких обмежень, які не можливо було б подолати.
О.К. Дядченко, кандидат сільськогосподарських нау
