Коріандр – пряно-смакова й овочева рослина


Наукова назва цієї рослини походить від грецьких слів korios — клоп і anison — аніс. А ще його називають: кінза, каляндра, клоповник тощо.

Батьківщина коріандру — Східне Середземномор’я і Мала Азія. Він відомий ще з доісторичних часів. У сиву давнину, коли людям не був відомий спосіб добування олії з насіння, коріандр вирощували як пряну і лікарську рослину. У країнах СНД його вирощують переважно як ефіроолійну рослину (Поволжя, Північний Кавказ, Україна, Середня Азія).

Як овочеву рослину коріандр широко культивують лише у Закавказзі. Його можна успішно вирощувати на зелень і в північніших районах СНД, проте насіння тут дозріває тільки у скоростиглих форм. У Грузії, Вірменії та Дагестані коріандр є улюбленою приправою до супів, м’ясних і овочевих страв. На Кавказі, в Криму і в Середній Азії він росте у дикому вигляді.

Вибір ділянки

Кращими попередниками є озимі та ярі зернові культури, зернобобові (горох, квасоля), які висівають по удобреному гноєм фону, а також багаторічні трави. Якщо коріандр висівати беззмінно, зростає загроза пошкодження рослин шкідниками та ураження їх хворобами. Тому повертати коріандр на попереднє місце потрібно у середній смузі СНД не раніш як через 2-3 роки, а в південних районах — через 4-5. Коріандр — гарний попередник для озимих зернових та інших рослин.


Обробіток ґрунту та удобрення

Восени ґрунт орють або перекопують на глибину 25-27 см. Навесні зяб боронують і розпушують на 6-8 см. Перед сівбою ґрунт прикотковують. Під оранку на зяб вносять 300-400 кг суперфосфату, 200-300 кг хлористого калію і 200-250 кг сульфату амонію; під передпосівну культивацію -100-150 кг аміачної селітри на гектар.

Коріандр позитивно реагує на удобрення, особливо фосфорні й азотні. Свіжий гній під нього вносити не рекомендується, тому що це призводить до затримки достигання насіння. Калійні добрива на ґрунтах, насичених лугами, слабко впливають на урожай, а на кислих ґрунтах вони підвищують їхню кислотність, особливо в поєднанні з фізіологічно кислими азотними добривами, тому ґрунт вапнують.

Сорти

До Реєстру сортів рослин України включено сорт коріандру Пікантний. Як овочеві використовують також добре облистнені сорти Айдар, Нектар, Оксамит, Ранній. Для одержання насіння найпридатніший сорт Алєксєєвський 247. Крім того, вирощують сорти Кіровоградський, Янтар.

Підготовка насіння до сівби

Насіння коріандру після збирання має знижену схожість, оскільки воно ще перебуває у стані післязбирального дозрівання, яке триває 4-6 місяців. Перед сівбою його обігрівають повітряно-тепловим способом, що на 2-4 доби прискорює появу сходів і підвищує урожай. Насіння розсипають тонким шаром на освітленій сонцем діляночці і часто перемішують. На ніч згрібають у купи і накривають брезентом.

За несприятливої погоди тепловий обігрів здійснюють в опалюваних приміщеннях за температури +25-30°С. Закінчують обігрівання через 2-3 доби, коли вологість насіння зменшиться до 7-8%.

Щоб уберегти коріандр від зараження хворобами й пошкодження шкідниками, насіння перед сівбою протруюють пестицидом вітавакс-200 нормою 1,5-2 кг/га.

Сівба

Насіння висівають у відкритий ґрунт рано навесні, а на півдні — восени. Рослини, висіяні рано навесні або під зиму, стійкіші до стеблування. Літні посіви швидше розвиваються і зелень рано втрачає товарні якості.

Результати досліджень конвеєрного виробництва зелені коріандру у відкритому ґрунті свідчать, що надходження її у Лісостепу можливе упродовж 85-90 діб (з першої декади червня по першу декаду жовтня). Найвищий урожай товарної зелені (5,2-7,5 т/га) одержано за пізньовесняної сівби у другій декаді травня, а також за літньої сівби у першій декаді червня — від 3,7 до 9,1 т/га залежно від вологозабезпеченості року.

Повторні посіви після збирання підзимових і ранньовесняних дали додатково 3-3,3 т/га зелені. Товарність продукції при цьому була високою — від 95 до 98%, а маса продуктового органу — від 1 до 2,9 г. Підзимові посіви у другій декаді листопада навесні дали продукцію кращої якості. При цьому вміст цукрів у зелені становив 10,8-12,6%, зокрема моноцукрів -6,4-8,8%, золи — 18,8%, аскорбінової кислоти — 66,2 мг/100 г, ефірної олії -1 % на суху і 0,36% — на сиру речовину.

Вегетаційний період від масових сходів до збирання (фаза бутонізації) у підзимових посівах становить 30-40 діб, а у ранньовесняних — 28. Вегетаційний період рослин, висіяних влітку, коливається від 24 до 27 діб. У повторних посівах період росту й розвитку рослин до настання технічної стиглості становить 21-24 доби.

Висівати коріандр на зелень можна різними способами. У наших дослідах найвищий урожай товарної зелені (9,2-15,3 т/га) і масу продуктового органу (3,2-5,3 г) одержали за стрічкового дворядного способу сівби за схемою (20 + 50) х 1 см і густоти рослин 2,9 млн. шт. на 1 га; глибина загортання насіння — 3-5 см залежно від вологості ґрунту. Оптимальна площа жив-лення рослин — 35 см2. При цьому висота рослин під час збирання зелені сягала 14-15,2 см, кількість листків -6,5-8 шт., площа листків однієї рослини становила 87-134 см2.

Такий спосіб сівби коріандру забезпечив найвищі товарні якості і біохімічні показники зелені. Вміст нітратів коливався у межах 1320-1414 мг/кг, тоді як гранично допустима концентрація -1500 мг/кг.

Після сівби ділянку прикотковують кільчасто-шпоровим котком і мульчують, що сприяє збереженню вологи у ґрунті та знищенню сходів бур’янів, які з’являються раніше, ніж сходи коріандру.

Догляд за посівами

Особливу увагу звертають на боротьбу з бур’янами, а в початковому періоді — і на боротьбу з ґрунтовою кіркою. З цією метою застосовують досходове й післясходове боронування легкими й середніми боронами або граблями. Вперше боронують на 5-6-у добу, а вдруге — на 12-13-у добу після сівби.

Коли позначаться рядки, у фазі першого справжнього листка здійснюють перше розпушування міжрядь (так зване шарування) на глибину 4-5 см, через 7-8 діб — друге на глибину 6-8 см і третє у фазі шостого-сьомого листка на глибину 5-6 см. Рослини також прополюють і проривають у рядках на відстані 3-5 см під час вирощування на зелень і 5-7 см — на насіння.

Добрі результати дає підживлення коріандру аміачною селітрою у фазі стеблування рослин з розрахунку 70-100 кг на 1 га. Якщо у ґрунті не вистачає вологи, двічі-тричі поливають нормою 200-300 м3 води на 1 га. У разі появи попелиць, клопів, зонтичної молі та інших шкідників рослини обробляють 25%-им концентратом емульсії препарату антіо (1,2-1,6 кг на 1 га). Для кращого запилення на початку цвітіння до ділянки підвозять бджіл.

збирання врожаю

Молоді листки з черешками збирають на зелень, коли окремі рослини переходять від фази стеблування до фази бутонізації. Збирання зелені зрізуванням її біля поверхні ґрунту у фазі бутонізації істотно підвищує урожайність до 9,4 т/га порівняно із збиранням у фазі початку стеблування (7 т/га) при одночасному підвищенні товарності продукції і маси зелені.

На насіннєвих ділянках зелень не зрізують.

Насіння коріандру достигає неодночасно, воно схильне до осипання й розколювання під час обмолоту. Щоб уникнути значних втрат, до збирання приступають, коли дозріє і досягне воскової стиглості 60-70% від загальної кількості насіння на зонтиках. Однак і при цьому втрати сягають 8-10%. У зв’язку з цим практикують двофазне збирання насіння роздільним способом. Оптимальний строк скошування у валки — коли побуріють 40-50% плодів на зонтиках, а у більшості рослин листки вже засохнуть. Закінчують збирання за 4-5 діб. Скошують коріандр у валки на висоті 20-25 см, їх здвоюють, щоб менше зміщувалися вітром. Здвоєння валків особливо необхідне на ділянках із зрідженим та низькорослим травостоєм.

Скошений коріандр добре просихає у валках за 4-5 діб. Коли вологість плодів сягає 14-16%, його підбирають, в’яжуть у невеличкі снопики, досушують під навісом і обмолочують. Насіння сушать під навісом, очищають від домішок. Можна сушити й на сонці. Після очищення насіння зберігають у сухому, прохолодному місці в пакетах або мішках.

О.С. Болотських, доктор сільськогосподарських наук




Поділитись своєю думкою