Новий спосіб прискореного вирощування саджанців кизилу


Новий спосіб прискореного вирощування саджанців кизилу

З усіх відомих способів розмноження найраціональнішим повинен бути природний, вегетативний спосіб, при якому повністю зберігаються цінні особливості розмножуваної рослини, а, крім усього, ще й такий, до якого ця плодова рослина найкраще пристосувалася за період багатовікової культури в різних грунтово-кліматичних умовах.

З природних способів нашу увагу привернув спосіб горизонтальних відсадків, який навіть без втручання людини часто дає позитивні результати.

Наші спостереження за цим способом розмноження в природних умовах показали, що поява, ріст і вкорінення пагонів відбувається тоді, коли маточна рослина нормально функціонує і в повній мірі забезпечена як продуктами фотосинтезу, так і елементами мінерального живлення. Для коренеутворення повинні бути сприятливі умови як в організмі розмножуваної рослини, так і в навколишньому середовищі. Це такі умови: наявність на розмножуваних маточних рослинах активно вегетуючих пагонів; максимально близьке їх розміщення до поверхні ґрунту; поява в найсприятливіший для коренеутворення момент дощів або рясних рос, під краплями яких вегетуючі пагони лягали б на поверхню ґрунту і максимально контактували з ним.

Тому розроблюваний спосіб, на нашу думку, повинен бути таким, щоб з моменту появи ростових пагонів, їх інтенсивного росту і до часу відокремлення від материнської рослини відсадків-саджанців процес само-укорінення пагонів максимально збігався із сприятливими умовами ґрунтового середовища.


За результатами проведених досліджень можна рекомендувати, щоб маточники з інтенсивного розмноження і масового вирощування садивного матеріалу кизилу садового закладали кореневласними саджанцями відомих помологічних сортів або саджанцями кращих відібраних його форм. Саджанці можуть бути однорічними, дворічними, а найкраще — перерослими, добре вкоріненими, з розвинутим надземним стовбуром.

Маточник краще розміщувати на рівній ділянці або на ділянці з невеликим (др’З0) західним чи південно-західним схилом з родючим, добре аерованим і вільним від коренепаросткових бур’янів ґрунтом.

На ділянці в напрямку з півдня на північ нарізують борозни глибиною 28-30 см і шириною 20 см. Відстань між борознами — 100-120 см. На дні борозен викопують ямки таких розмірів, щоб у них вільно розмістилася коренева система тих саджанців, які взято в якості маточних рослин.

Висаджують маточні рослини пізно восени (в жовтні) або рано навесні (наприкінці березня — на початку квітня) з нахилом 30-35° до поверхні ґрунту і верхівками в напрямку з півдня на північ.

Відстань між маточними рослинами в борознах (у ряду) дорівнює висоті висаджуваних маточних рослин (верхівка нахиленого висаджуваного маточного саджанця повинна перекривати кореневу шийку висадженого саджанця на 12-15 см).

Під час висаджування маточних рослин у ямки вносять перегній і міндобрива у відповідності з типом ґрунту і його родючістю. Після висаджування маточних рослин ґрунт у ямках добре поливають і після вбирання ґрунтом поливної води пристовбурну зону мульчують перегноєм, торфом або звичайним пухким ґрунтом.

З метою активного пробудження ростових бруньок і утворення ростових пагонів після закінчення робіт із закладання маточника вкорочують верхівки стовбурів на 4-5 см відразу після весняного садіння. При осінньому висаджуванні цю роботу проводять рано навесні наступного року, до набрякання бруньок.

Коли маточник закладають перерослими 2-3-річного віку саджанцями, то всі бічні розгалуження на стовбурі від кореневої шийки до верхівки видаляють гострим секатором, залишаючи при самому стовбурі невеликої довжини (5-6 см) основи гілочок з однією-двома парами двобрунькових вузлів. Ростові бруньки після приживлення маточних рослин пробудяться до росту і утворять вертикально ростучі пагони — майбутні відсадки-саджанці.

Якщо маточник висаджують під зиму (в жовтні), то стежать, щоб нахилені деревця під час зимівлі (при наявності снігу) були заховані під снігом. Так вони краще зберігаються. Рано навесні, як тільки підсохне ґрунт, проводять контрольний огляд маточних рослин. З’ясовують, як вони перезимували, чи не пошкодили їх гризуни.

З часом, коли потепліє і маточні рослини почнуть пробуджуватися до росту, перевіряють, чи всі вони приживилися. Ті, що не приживилися, замінюють новими рослинами. Стежать, аби заміну зробити обов’язково саджанцями відповідного сорту чи форми.

Через 15-20 днів (залежно від погодних умов) з бруньок, що знаходяться як на самому стовбурі, так і на його обростаючих гілочках, утворяться невеликі вертикально ростучі пагони. Коли ці пагони досягнуть висоти 15-20 см, маточні стовбури з нахиленого положення переводять у горизонтальне, закріплюючи їх до дна борозни дротяними гачками.

Через 3-4 дні після переведення рукавів з нахиленого положення у горизонтальне, і особливо, коли пройдуть дощі, самі рукави і вертикально ростучі на них пагони засипають пухким, родючим і вологим ґрунтом, щоб повністю покрити ґрунтом самі рукави, а також вертикальні пагони до висоти 3-4 см від їх основи. Цим самим для самих рукавів і активно ростучих пагонів створюються умови для їх природного самоукорінення.

Після того, як вертикальні пагони (майбутні відсадки-саджанці) сягнуть вище рівня ґрунту на 15-20 см, борозни загортають повністю таким же ґрунтом, бажано після дощу.

Повторне загортання борозен на всю їх глибину (28-30 см) сприяє тому, що молоді, активно вегетуючі пагони своєю нижньою частиною (зоною коренеутворення) весь період вирощування відсадків-саджанців знаходяться у сприятливих умовах для укорінення. Такі умови є набагато кращими, ніж у природних умовах та при спеціальному індивідуальному укоріненні кожного зокрема відсадка.

Пагони, що активно вегетують на горизонтальних рукавах, перебувають саме в таких умовах, які рекомендують створювати індивідуально для кожного відсадка. Коли нижню частину укорінюваного пагона вкладають у борозну, закріплюють до землі і засипають пухким вологим ґрунтом з наступним поливом, верхівкову частину укорінюваного пагона довжиною 20 см підгинають догори і підв’язують до поряд вбитого в землю кілочка. На місці згинання пагона, де утворився прямий кут, під листковим вузлом підрізують кору, щоб викликати активне укорінення підготовленого відсадка.

Вибраний нами спосіб інтенсивного розмноження і прискореного вирощування садивного матеріалу кизилу садового в горизонтально висаджених маточниках краще забезпечує необхідні умови як для активного пробудження бруньок і вегету-ючих пагонів до росту, так і їх укорінення, яке може відбуватися в будь-який час, коли внутрішньо до цього буде готова маточна рослина.

Активно вегетуючі пагони, що утворилися на горизонтальних рукавах, відходять від них під прямим кутом, що природно створює зону згинання пагонів, де скупчуються фітогормони, які сприяють масовому самоукоріненню як активно вегетуючих пагонів, так і самих рукавів.

При розмноженні і вирощуванні садивного матеріалу кизилу садового в умовах горизонтально висаджених маточників повністю відпадає необхідність у заготівлі кілочків, їх транспортуванні до місця використання, виставляння і підв’язування до них верхівок укорінюваних пагонів. Відпадає необхідність у трудомісткому підрізуванні кори на місці згинання кожного зокрема відсадка, адже в наших умовах усі молоді активно вегетуючі пагони з часу їх утворення на горизонтальних рукавах і до моменту відокремлення від маточної рослини перебувають у сприятливих умовах до повного укорінення. Тобто горизонтальні рукави і основи молодих безперервно вегетуючих пагонів весь час підгорнуті пухким, родючим і вологим ґрунтом.

Слід зазначити, що в перший рік після закладання маточника маточні рослини приживлюються нормально, однак бруньки на горизонтальних рукавах пробуджуються до росту і утворюють вегетуючі пагони залежно від сили розвитку маточних рослин, висаджуваних у маточник. Чим сильніша маточна рослина (з добре розвинутою кореневою системою і стовбуром товщим за 12-15 мм), тим активніше пробуджуються до росту бруньки, тим дружніше, активніше і сильніше ростуть та вкорінюються вертикальні пагони. Це пояснюється тим, що маточна рослина має більший запас поживних речовин, які вона може використати на приживлення і масове відновлення втрачених під час пересаджування коренів і видалених з надземної частини обростаючих гілок.

В.С. Федоренко, А.Н. Кручек, кандидати сільськогосподарських наук




Поділитись своєю думкою