Обрізування черешні. Як правильно обрізувати черешню


Обрізування черешні

Черешня плодоносить на однорічних пагонах і букетних гілочках (на яких 3/4 врожаю). У черешні пробуджуваність бруньок висока, а гілкування у більшості сортів слабке. Тому їй притаманна стовбурність і ярусність крони. Крім того, слабке гілкування поєднується з сильним ростом пагонів, через що важко піддається формуванню і капризно реагує на найменші прорахунки. А залишені без обрізування або невміло обрізані дерева мають зріджену, з оголеними гілками, напівпусту, малопродуктивну і завищену крону.

Типові помилки при обрізуванні

Щоб сформувати компактну, оптимально заповнену, ефективно працюючу і зручну для догляду крону — необхідно систематично обрізувати дерева з перших років їхнього життя, чітко дотримуючись правил, розроблених спеціалістами на основі розуміння закономірностей росту і плодоношення цієї породи, особливостей груп сортів, вікових періодів та умов росту.

Між іншим, на практиці і навіть у спеціальній літературі, нерідко допускаються такі помилки:

1) рекомендується завищене обрізування саджанців після садіння (100-120 см) і закладання скелетних гілок першого і другого порядків. У результаті основа майбутньої крони починається з 1,5 м і вище, а зона плодоношення — з 2 м. Тому доводиться потім собі і дереву на шкоду вкорочувати об’єм крони або завищувати її, значно погіршуючи догляд за нею;
2) передчасно закладають скелетні гілки другого і третього ярусів, ігноруючи малу кількість і слабкість гілок у нижньому ярусі. Як наслідок — зачахання гілок нижнього ярусу аж до їхнього відмирання. Після їх видалення крона переміщується догори, створюючи інші проблеми;
3) таке ж укорочування пагонів, як у яблуні і груші. У результаті надмірно посилюються ростові процеси за рахунок зменшення закладання плодових бруньок;
4) а буває навпаки — надмірно довгі пагони вкорочують недостатньо, тому розгалуження на них утворюються надміру високо, а самі вони запишаються оголеними, створюючи пустоти в кроні.


Основні параметри ярусної крони черешні

Штамб 50-70 см — для сортів з розлогими кронами і 30-40 см — з пірамідальними. (Це перший крок проти надмірно високої крони). Компактний нижній ярус із 4-5 скелетних гілок — з них хоча б 2-3 через 10-20 см. (Це другий крок до зниження крони). Але слід враховувати, що при вкорочуванні бокові пагони у більшості сортів черешні утворюються не з 6-8 бруньок, як у інших порід, а лише з 3-4, котрі найближчі до зрізу. Тому закласти всі 4-5 скелетних гілок нижнього ярусу за один рік — то рідкісна удача. Але ярус має бути повноцінним. Тому його формування продовжують і в наступному році.

Як обрізувати черешню

У другому і третьому ярусах повинно бути на одну скелетну гілку менше, ніж у нижчерозташованих: у другому ярусі — 3-4 гілки, а в третьому — 2-3. Причому для підпорядкування скелетні гілки вищерозташованого ярусу мають бути слабші, ніж у нижчому. Для цього пагін подовження центрального провідника та 1 -2 прилеглих конкуренти (якщо вони дуже довгі й товсті) видаляють, а центральний провідник переводять на нижче розташований слабший конкурент. На ньому і закладають скелетні гілки чергового ярусу (див. рис.1). (Цей метод можна застосовувати й на інших породах, але в пом’якшеному варіанті). То ж формування другого і третього ярусів також може тривати не один рік. Відстань між ярусами-70-80 см.

Третій ярус потрібний для збільшення кута відходження скелетних гілок нижніх ярусів. На нижніх скелетних гілках першого порядку закладають по 2-3 скелетні гілки другого порядку, які чергуються по обидва боки їх провідників: за ЗО- 60 см від центрального провідника і через 60-80 см між собою (якщо вони спарені), а поодинокі — через 30-35 см. У другому ярусі на скелетних гілках їх по 1-2. А в третьому ярусі — можуть бути напівскелетні гілки, а краще тільки обростаючі.

Інтервали між напівскелетними гілками 20-40 см, обростаючими — 10-15 см.

Формування крони молодих дерев

У першу весну після садіння дворічних добре розвинутих саджанців з 4-5 боковими пагонами (придатними) — нижній з них вкорочують до 50-60 см, а всі інші — на рівні його зрізу. А центральний провідник зрізують на 10-15см вище їхніх зрізів.

Якщо ж довжина пагонів не перевищує 60 см, то нижній вкорочують на 1/3—1/2, а решту — на його рівні.

Якщо ж у саджанців мало бокових пагонів або вони однобокі чи з гострими кутами відходження, то спочатку видаляють ті, що з гострими кутами. Із розміщених один під одним залишають нижній, а верхній видаляють. Решту ж диференційовано вкорочують на повторний ріст (коротко):

1) якщо на саджанцеві, крім центрального провідника, є ще три бокових пагони, то їх вкорочують до 25-30 см від основи, а на центральному провіднику відліковують вгору 4-6 бруньок і зрізують його (у слабогапузистих сортів – на 4 бруньки, а в середньо- і сильногалузистих — на 5-6. Про ці особливості сортів буде сказано нижче);
2) якщо на саджанцеві два бокових пагони, то їх укорочують до 20-25 см. Центральний провідник зрізують так само, яку попередньому варіанті. Після відростання нових пагонів (по двох варіантах) з них вибирають 2-3, котрих не вистачає, і навіть замінюють ті, що вже були, але менш придатні. А зайві видаляють;
3) коли ж наявний лише один боковий пагін, то його вкорочують на 4-5 бруньок від основи. А центральний провідник — на 4-6 бруньок його однорічного приросту (рис. 2). Скелетні гілки нижнього ярусу у цьому разі будуть формуватися на другу, а то й на третю весну. Але до закладання другого ярусу можна переходити лише за умови, коли повністю закладено нижній ярус повноцінними гілочками;
4) якщо саджанець не доріс до 1 м, то його не обрізують, а початок формування переносять на наступну весну;
5) коли ж саджанець без розгалужень нормальної висоти (вище 1 м), то відмірюють від землі висоту штамба, від неї вгору відліковують4-6 здорові бруньки і над верхньою з них зрізують. А наступної весни він також стане дворічкою і його крону починають формувати, як описано вище. Методи обрізування інших варіантів нестандартних саджанців такі ж, як у вишні. Але з урахуванням особливостей черешні.

На другу весну після садіння дворічок приріст, як правило, невеликий, бо вони лише приживалися. Тому у них тільки врівноважують скелетні гілки: на нижній гілці (яка росте гірше) пагін не вкорочують, а прирости решти гілок укорочують до рівня кінця нижньої. Центральний провідник, якщо він сильно розвинутий, вкорочують майже на рівні зрізів скелетних гілок, а якщо він не випереджає їх у рості, то вкорочують на 15-20 см вище зрізів. Нижче пагона подовження центрального провідника видаляють сильно розвинутий конкурент з гострим кутом відходження. А 2-3 пагони з кутами відходження, більшими 40°, використовують для доукомплектування гілками першого ярусу, якщо їх у ньому не вистачає. Коли ж є необхідність у підсиленні гілок нижнього ярусу, тоді центральний провідник переводять на слабший конкурент, а розміщені вище (1-2) видаляють.

На нижніх скелетних гілках сильнорослі конкуренти і пагони, розташовані на їх верхньому боці і під гострими кутами, видаляють. Із сильних бокових пагонів, спрямованих назовні крони, закладають скелетні гілки другого порядку на відстані 30-60 см від центрального провідника. Якщо вони довші за пагін подовження, то їх укорочують так, щоб вони стали на 15-20 см коротшими від нього (правило підпорядкування). А бокові пагони помірної довжини через ВІДПОВІДНІ інтервали (10-15 см) залишають під плодові гілочки: якщо їхня довжина до 40 см — без укорочування, а якщо довші, то вкорочують на 1/3—1/2 (сильногалузистих і слабогалузистих сортів відповідно). Усі ті, що загущують, і зайві — видаляють.

На третю весну обрізування залежить від виду саджанців і їх росту. У саджанців, що висаджені однорічками і котрі мають сильні прирости, залишають у потрібних місцях краще розміщені пагони на скелетні гілки першого та другого порядків, напівскелетні й обростаючі гілки, а всі зайві видаляють (див. параметри крони черешні). Кінцеві пагони скелетних гілок укорочують на рівні верхівки найгірше розвинутої нижньої скелетної гілки. Центральний провідник укорочують на 4-6 бруньок вище початку майбутнього другого ярусу (див. параметри крони). Наступної весни із вирослих пагонів формують другий ярус, а центральний провідник за тим же правилом зрізують на 4-6 бруньок вище початку третього ярусу. Якщо ж другий ярус не вдалося повноцінно укомплектувати, то продовжують його формувати наступної весни.

Актуальним стає проріджування крони. Категорії гілок, які підлягають проріджуванню — ті ж, що й у вишні.

За слабкого росту пагони не вкорочують за винятком окремих, надміру видовжених, котрі необхідно призупинити в рості і перевести живлення на слабші.

У дерев, висаджених дворічками: у зоні третього ярусу вибирають 2-3 краще розміщених і відхилених пагони на скелетні гілки першого порядку. Центральний провідник та 1-2 прилеглих конкуренти (дуже сильні) видаляють, переводячи центральний провідник на нижче розміщений менше розвинутий конкурент, щоб послабити ріст дерева вгору. Його вкорочують на 50-60 см, а бокові пагони (під скелетні гілки третього ярусу) вкорочують на 20-15 см нижче. Якщо ж бокові пагони не сягають такого рівня, їх усіх вкорочують на рівні найслабшого з них, а центральний провідник зрізують на рівні їхніх зрізів.

На скелетних гілках першого та другого ярусів пагони подовження вкорочують до 70-80 см (на більш припіднятих гілках вкорочують сильніше, на відхилених — слабше). Якщо пагони подовження коротші від зазначеної довжини, то їх не вкорочують. Сильні пагони на скелетних гілках, котрі ростуть догори і в середину крони — видаляють, а бокові пагони, котрі направлені назовні крони, через відповідні інтервали залишають на скелетні та напівскелетні, в корочуючи їх до 70-80 см. Менші не вкорочують.

Решту бокових, гірше розвинутих, тонких пагонів через необхідні інтервали залишають на плодові гілочки без вкорочування (навіть тоді, коли вони направлені до середини крони або не розростаються в розгалуження, покриваються букетними гілочками і стають високопродуктивними плодовими гілками). Коротке обрізування пагонів до 20-30 см для перетворення їх у плодові гілки для черешні не рекомендується. Ростові сильні пагони можна перетворити у плодові гілки лише нагинанням за допомогою грузиків, підв’язування, підведення під сусідні гілки — особливо у сильногалузстих і пірамідальних сортів, хоч це і трудомістка робота.

На четверту весну: продовжують формувати крони за тими ж правилами, що й на третій рік, але обрізування ще слабше. Видаляють лише довгі пагони (довші 50 см), котрі ростуть до середини крони, перехрещуються, загущують крону. З пагонів меншої довжини видаляють ті, що загущують проміжки, а залишені не вкорочують. Тому, що у більшості сортів основна частина плодових бруньок розміщена на однорічних пагонах. Причому на видовжених пагонах плодові бруньки розміщуються ближче до основи.

Вкорочування ж таких пагонів стимулює гілкування без зменшення кількості плодових бруньок. А на слабких і середніх пагонах (до 40-50 см) плодові бруньки — по всій довжині, а верхівкова завжди ростова (або ж їх там кілька). Тому вкорочування слабких і середніх пагонів не збільшує гілкування (позбавляє їх ростових бруньок), а лише зменшує кількість плодових. У цей період видаляють сильнорослі пагони подовження центрального провідника і скелетних гілок, особливо верхніх. Видаляють і їхніх сильних конкурентів, особиво, котрі спрямовані догори.

Усіх їх переводять на слабші (менше 50 см) конкуренти, які гальмують розростання крони, особливо у верхній частині, і самі перетворюються на плодові гілки.

На п’ятий та шостий роки: обрізують за тими ж правилами, зменшуючи цю операцію до мінімуму. Формування крони завершують. Дерева вступають у плодоношення.

Обрізування плодоносних дерев

На початку плодоношення знижують крону, вкорочуючи центральний провідник до 3 м (у кінцевому результаті), а скелетні гілки до 4 м. Для цього пагін подовження центрального провідника разом з конкурентами зрізують над слабкою гілочкою, що має положення, близьке до горизонтального. Напівскелетні та плодові гілки також знижують таким же способом.

А поточне обрізування у цей період призупиняють на 4-5 років. Видаляють лише поламані, хворі гілки тощо — за санітарним варіантом. Лише окремі скелетні та напівскелетні гілки, що дуже розрослися і загущують крону, вкорочують на бічне відгалуження. Щорічно видаляють сильні пагони у верхній частині крони. І взагалі верхню частину крони проріджують більше, ніж нижню, аби забезпечити краще освітлення центральної і нижньої зони крони. Особливо це необхідно для сильно- та середньогапузистих сортів (Дрогана жовта, Французька чорна, Янтарна, Великоплідна, Сюрприз, Генеральська, Валерій Чкалов, Дніпровка, Мелітопольська рання, Р*убінова рання тощо). А в слабога-лузистих (Кишинівська рання, Жабуле, Винка, Францис, Скороспілка, Мелітопольська чорна, Наполеон рожевий, Електратощо) вкорочування продовжують, але доволі помірно: сильні прирости до 60 см, а менші не чіпають. Лише окремі дуже видовжені пагони вкорочують до 40 см від основи. Таке обрізування має бути протягом 4-5 років після початку плодоношення. Коли ж прирости стають меншими ЗО см, то застосовують сильне.

Коли ж все-таки прирости зменшуються до 15-2С см, плоди дрібнішають, скелетні гілки оголюються, плодоношення переміщується на периферію крони, то виконують легке омолодження на дворічну деревину. А при зменшенні приростів до 10-15 см — на трирічну деревину. Але спочатку перед омолоджуванням видаляють зайві скелетні та напівскелетні гілки (відновлюючи проміжки між ними). Після цього гілки всіх порядків зрізують на 2—3-річну деревину: можна над розвинутою букетною гілочкою або брунькою, але краще над приростом минулих років більшим З0 см, першим від зрізуваного кінця гілки, у крайньому разі — над розгалуженою гілкою, яку вкорочують до найнижчого відгалуження. Це відгалуження не вкорочують, щоб залишилася верхівкова брунька, яка завжди ростова. Нижче від неї на відстані 20 см зрізують усі букетні та інші гілочки. Бо з них підуть конкуренти, які все одно через рік підлягатимуть видаленню, але ріст потрібних пагонів вони загальмують. Далі до основи гілок проріджують обростаючі гілочки (через 10-15 см), а залишені вкорочують до найнижчого відгалуження. На всіх зрізах залишають шипик 0,5 см (крім зрізів «на кільце»).

Після першого омолодження протягом 2-3 років дерева ростуть нормально, а потім ріст пагонів знову згасає, може з’явитися суховєршинність. Після повторних легких омолоджень роблять середнє омолодження на 5-6-річну деревину. Але після нього плодоношення відновлюється лише через 2-3 роки. Тому омолоджують не все дерево відразу, а по третині за кожну весну (наприклад, у першу весну верхню третю частину крони, у другу весну — східну 1 /3 частину, а на третю весну — західну третину крони).

Омолоджувальне обрізування виконують у лютому-березні, припустимо закінчувати у квітні, у крайньому разі — до початку травня.

Якщо ж дерева за своїм станом не потребують омолодження, але зависокі, то у них лише знижують крону.

Після зниження крони пагони відростають не тільки поблизу зрізів, а й уздовж гілок і не лише верхніх. На наступну весну у верхній частині крони дуже сильнорослі пагони видаляють (у першу чергу вертикальні чи наближені до такого положення). А в нижній частині крони та в її центрі у потрібних місцях (з дотриманням інтервалів!) пагони залишають для відновлення скелетних, напівскелетних, обростаючих плодових гілок. У сильно- і середньогалузистих сортів залишені пагони вкорочують на третину, а у слабогалузистих — наполовину. А всі зайві видаляють на кільце.

Ф.Г. Білека

Відео про обрізування черешні


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *