Використання органічних добрив стає дедалі популярнішим у городників та садівників. Багато хто з них помітив, що чим більше ми вносимо «хімії», тим гнучкішими й пристосованішими стають збудники хвороб та шкідники. Крім того, за багато років ґрунт від хімічного «пресингу» та глибокої оранки без внесення достатньої кількості органіки втратив родючість. І найкращі у світі українські чорноземи стають малородючими та безструктурними.
Помітив, що вже доволі давно на великих площах не вносять достатньої кількості органіки, крім того, й городники часто органічні добрива «замінюють» мінеральними. Деякі з них розмірковують про тонкощі агротехніки, при цьому, не маючи елементарних знань про ґрунт, вологу, живлення рослин, температурний режим, підготовку насіннєвого матеріалу тощо. А між тим все починається з ґрунту.
Кожен обробіток ґрунту та обробка рослин гербіцидами, інсектицидами, фунгіцидами згубно діє на ґрунтові мікроорганізми, черв’яків. Частий обробіток з використанням глибокої оранки без внесення органіки знищує структуру ґрунту та більшість бактерій. Так стає актуальною проблема посухи та недостатнього забезпечення вологою навіть у районах, де цієї проблеми ніколи не існувало. А яка може бути ефективність навіть найновіших стимуляторів, засобів захисту, хімічних добрив та інших при знищенні структури, мікрофлори та фауни ґрунту?
Потрібно намагатися накопичувати в ґрунті гумус, який відновлює структуру ґрунту, має високу вологоємкість тощо. Гумус — складова елементів живлення для рослин протягом усієї вегетації.
Накопиченню гумусу сприяє активна робота дощових черв’яків та бактерій по переробці органіки в ідеальних для них умовах. Мікроорганізмів у ґрунті дуже багато і, чим їх більше, тим він родючіший.
Діляться бактерії кожні 20 хвилин, а за добу одна бактерія споживає кількість їжі, в сотні разів більшу, ніж вона сама. Один грам ґрунту містить близько 2 млн. бактерій, а на багатих органікою ґрунтах, особливо під мульчею, при застосуванні неглибокого обробітку ґрунту (до 8 см) їх до 3-4 млрд. Загальна ж маса бактерій сягає 300 кг на сотку, що перевищує всю біомасу на цій ділянці. Крім того, бактерії вступають у симбіоз з рослинами, живлячись при цьому кореневими виділеннями, а самі допомагають засвоювати елементи живлення. Але все ж більшість їх гине через недостатню кількість органіки, вологи, кисню, а також від спеки та холоду.
Накопичують гумус і дощові черв’яки. У кишковій порожнині черв’яків відбуваються процеси полімеризації низькомолекулярних продуктів розпаду органіки і формування молекул гумінових кислот. Гумінові кислоти, в свою чергу, перетворюються в гумати кальцію, які структурують ґрунт. Риючись у землі, дощові черв’яки їдять не лише органіку, а разом з нею і патогенну мікрофлору та нематод. Бактерії закріплюють хімічні елементи в своїх клітинах, а черв’яки, з’їдаючи бактерій, роблять ці елементи доступнішими для рослин. У копролітах дощових черв’яків міститься близько 15% гумусу, а в гібрида червоного каліфорнійського черв’яка — до 35%.
За літо популяція зі 100 черв’яків на 1 м2 прокладає в ґрунті 1 км проходів, роблячи його пухким, структурним, волого- та повітропроникним. Ця ж популяція пропускає через свій кишківник за півроку 10 кг ґрунту на 1 м2, а це до 100 т/га. Хто ще зможе створити та внести в ґрунт стільки високогумусних добрив? Отож, показником родючості ґрунту є кількість дощових черв’яків: чим їх більше, тим він родючіший.
Глибока оранка, внесення великих доз мінеральних добрив, застосування гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів вбиває ґрунтову мікрофлору та дощових черв’яків. А важкі трактори, які застосовують для глибокої оранки, надмірно спресовують підорний шар ґрунту, який не розпушується, а залишається твердим, оскільки глибина орного шару 25-35 см.
Задля швидкого розмноження ґрунтової мікрофлори потрібно відмовитися від глибокої оранки, мульчувати поверхню ґрунту, вирощувати сидеральні культури, вносити перегній у верхній шар ґрунту — до 8 см. А якщо є можливість, вносити щорічно від 500 кг до 1 т перегною на сотку, залишаючи його на поверхні, тоді це буде ще й мульча. Коли ж довго не вносити органіку, то черв’яки починають мігрувати у пошуках їжі. При внесенні великих доз перегною потрібно відмовитися від мінеральних добрив. Гарним місцевим міндобривом є попіл з озимих та гречки, соняшника. Регулярне внесення 10-20 кг попелу на сотку позитивно впливає на ґрунтову реакцію. У попелі міститься від 1 до 10% фосфору, до 40% калію, до 80% кальцію та майже всі елементи таблиці Менделєєва, крім азотних сполук. Крім того, він розкислює ґрунт, що позитивно впливає на аеробні бактерії, які полюбляють нейтральний рН ґрунту.
Структуру ґрунту створює коріння рослин, яке пронизує його мільйонами тоненьких корінців, дощовими черв’яками, бактеріями. Незораний структурний ґрунт при сильному зволоженні не запливає та не ущільнюється, він пропускає вологу в нижні шари, а під час посухи не пересихає, особливо під мульчею. Цілина дихає, обмінюється газами з атмосферою, поглинає вологу з повітря удвічі більше, ніж кількість опадів, за рахунок підземної іригації. Так Іван Євгенійович Овсинський вирішив проблему посухи завдяки мілкій оранці (5-8 см).
Якщо ґрунт вкрити органічною мульчею, то вологість у верхньому шарі різко підвищиться, що сприятиме активному розвитку аеробних бактерій. Аеробні бактерії перетворюють азот повітря в доступну форму, виділяючи при цьому вуглекислий газ, який спускається по канальцях і нірках черв’яків у нижні шари. Там вуглекислий газ перетворюється на вуглекислоту, яка розчиняє недоступні для рослин мікро- та макроелементи. Потім ці поживні сполуки піднімаються по капілярах і коренях рослин у верхні шари ґрунту.
На всіх типах ґрунтів є величезні запаси елементів живлення, які в десятки і навіть сотні разів більші, ніж виноситься їх з урожаєм. Під мульчею у структурному ґрунті азоту фіксується у 20 разів більше, ніж на сухій поверхні, а це майже 15 кг азоту на сотку, реальна ж потреба — 1 -2 кг на сотку. Решта мікро — та макроелементів розчиняється вуглекислотою, вугільною та гуміновою кислотами за наявності органіки, вологи, повітря у верхньому шарі.
Глибока оранка знищує всі канали та мікропори, ґрунт перестає дихати, а після зливи дуже запливає, повітря з нього витісняється і починається анаеробний процес навіть у верхньому шарі ґрунту. Анаеробні бактерії відбирають кисень у хімічних сполук, роблячи їх недоступними для рослин. Рослинам починає бракувати доступних елементів, особливо під час пересихання ґрунту. Підживлення мінеральними елементами тут лише зашкодить через високу концентрацію солей. Коріння може отримати опіки, до того ж сухий ґрунт з високою концентрацією солей активно витягує вологу з рослин за рахунок осмосу. Полив безструктурного ґрунту — заняття важке. Вода застоюється у верхньому шарі, ґрунт дуже запливає і волога випаровується під сонцем.
Структурний мілко зораний ґрунт, вкритий мульчею, отримує з повітря вологу, азот, кисень, нітрати, аміак, вуглекислий газ, метан, сірководень. Зберігається капілярність та теплопровідність, що створює умови для випадання підземної роси на стінках мільйонів канальців. І, чим вища температура повітря, тим краще осідає волога на стінках холодного ґрунту.
Структурний ґрунт засмоктує повітря в дуже глибокі шари і може отримувати з 1 м3 повітря до 50 мл води. Тому при створенні цих умов навіть у посуху рослини матимуть вологу. Якщо полити, то вода буде використана максимально. А охолоджує ґрунт у спеку мульча.
Для мульчування поверхні придатна майже вся органіка: солома, посічена на 10-20 см, листя, папір у декілька шарів, бур’яни без насіння. Та, на мою думку, найкраща мульча — перегній шаром 5-6 см. Бо хоча і буде багато бур’яну, зате можна сіяти дрібне насіння, а не тільки саджати картоплю тощо.
При глибокій оранці та застосуванні мульчі потрібно вносити багато азотних добрив. Гарні результати дає мульча з бур’янів, яких чимало городників часто і багато виносять за межі грядки під час прополювання.
Створення мульчі — доволі трудомістке й дороге заняття. Найшвидший, найлегший, найдешевший спосіб — це подрібнення і залишення на поверхні великої кількості зеленої маси сидератів. Особисто мені до вподоби редька олійна, вона дуже швидко формує велику зелену масу. Але її потрібно своєчасно подрібнити й залишити, поки стебла не здерев’яніли. Зелену масу слід скосити в 2-3 яруси та підрізати на глибині 5-7 см тракторним або ручним плоскорізом чи приорати на глибину 3-6 см. Так ґрунт отримає доброго попередника, поживні речовини (легкодоступні), мульчу та канали для коріння.
За таких умов внесення мінеральних добрив набагато ефективніше і потрібно їх небагато. А вологи нагромаджується у 4 рази більше, ніж на голому зораному ґрунті.
Є непогана можливість добре оздоровити ґрунт на своїй ділянці протягом року. Для цього потрібно, починаючи з ранньої весни, засівати ділянку різними сидератами. Перед кожним висівом бажано внести нітроамофоску (по 1-1,5 кг на сотку). Після максимального нагромадження зеленої маси потрібно заорати її на глибину 25-30 см. Потім знову висіяти іншу сидеральну культуру, заорати на глибину 13-18 см. Решту зеленої маси треба мілко заорювати — на 3-7 см, а на зиму краще тільки підрізати на глибині 4-6 см і залишити як мульчу. До того ж потрібно вносити перегній, а краще ЕМ-компост та рідкі ЕМ-препарати.
Внесення ЕМ-препаратів, особливо, якщо поливати їхнім розчином сухий безструктурний ґрунт без органіки, дає майже непомітний ефект, на відміну від застосування вищезгаданих заходів.
Майбутнє — за екологічно чистим органічним землекористуванням, мульчею, мілкою оранкою, ЕМ-технологією, з обмеженим використанням міндобрив та пестицидів.
На такий шлях вже стала Західна Європа, Америка. А в Україні — це просто необхідно.
0.П. Іллющенко, картопляр-аматор, м. Прилуки
