Багато читала про цілющі властивості фенхеля, але довгий час не наважувалася його виростити на своїй ділянці, тому що не знала основ його агротехніки. Цю рослину також називають ганусовим кропом, бо його наземна частина схожа зі звичайним кропом, а тонкий солодкуватий аромат нагадує аніс. У кулінарії використовують листя, плоди та насіння. Але головна цінність — саме плоди-цибулини, заради яких він і вирощується. Це просто джерело вітамінів і мікроелементів. У них міститься велика кількість ефірних масел, жирних кислот, вітаміну С, В, Е, РР, каротину, калію, кальцію, магнію, заліза та ін.
Солодкуваті цибулини цієї рослини просто незамінні для захисту імунітету в холодну пору року. Крім цього вони мають спазмолітичну, сечогінну і дезінфікуючу властивості, але діють на організм дуже м’яко. З цієї причини його настій можна застосовувати навіть немовлятам при кольках в перший рік життя. Ця рослина добре виводить шлаки і токсини з організму, відновлює апетит і покращує роботу всього шлунково-кишкового тракту. Чай, приготований з додаванням цієї рослини, має заспокійливий ефект. Його низькокалорійні плоди будуть доречними тим, хто бореться із зайвою вагою. Вони відмінно втамовують почуття голоду, насичуючи при цьому організм необхідними біологічно активними речовинами. Фенхель можна використовувати для приготування різних овочевих, рибних, м’ясних страв, супів і соусів, а також пирогів, печива, пудингів, компотів і лікерів.
Коли я придбала насіння фенхелю, то висадила їх відразу у відкритий грунт. Перша моя спроба виростити цю рослину не увінчалася успіхом.
По-перше, схожість насіння виявилася дуже низькою, і проростали вони дуже довго.
По-друге, я так і не дочекалася утворення плодів, заради яких власне його і садила. У мене виросла тільки наземна зелена частина. Пізніше дізналася, що насіння починає втрачати схожість вже через пару років, тому до наступної весни придбала насіння з хорошим терміном придатності. До того ж з’ясувала, що в нашій кліматичній зоні для отримання цибулин фенхель необхідно вирощувати тільки через розсаду. Насіння варто висівати в ті ж терміни, що і перець. Тому їх підготовкою почала займатися у другій половині березня. Фенхель так само, як селера, коріандр, петрушка, відноситься до сімейства зонтичних. А насіння всіх цих культур через наявність в них ефірних масел дуже довго проростають. Тому перш ніж висаджувати насіння фенхелю на розсаду, прогрілася їх в гарячій воді (40-50 ° С) в термосі протягом двох годин, періодично збовтуючи вміст. Після чого ще на три доби загорнула їх у вологу тканину, яку помістила в поліетиленовий пакет і поклала в тепле місце. Насіння висадила по дві штуки в окремі торф’яні стаканчики. Вони досить великі, тому проблем з посадкою не виникає. На цей раз паростки з’явились вже через тиждень. У кожній склянці я згодом залишила тільки по одному найсильнішому пагону. Доглядала за ними так само, як за розсадою інших овочевих культур: вчасно поливала, не допускаючи пересихання грунту в стаканчиках, періодично підгодовувала комплексним добривом за інструкцією, забезпечувала додатковим освітленням в міру необхідності, а за 10 днів до висадки в грунт стала виносити розсаду на балкон для загартовування.
Основною умовою вирощування фенхеля у відкритому грунті є правильний вибір ділянки для посадки. Він неодмінно повинен бути захищений від вітру і добре освітлюватися сонцем. Грунт краще рідійде для вирощування фенхелю глинистий і високородючий. Тому визначившись з місцем, я стала готувати грядку. Так як на моїй ділянці земля — суцільний пісок, під перекопування внесла піввідра глини і відро перегною з розрахунку на квадратний метр. Розсаду полила водою і висадила прямо в торф’яних стаканчиках, попередньо трохи розім’явши їх руками, в приготовані лунки. Їх я розташувала на грядці в шаховому порядку на відстані 30-40 см. Мінеральних добрив протягом сезону під цю культура не вносила. 2-3 рази за літо підгодувала його розчином рідкого органічного добрива, приготованим за інструкцією. Необхідною умовою хорошого розвитку плодів фенхеля є підтримка грунту протягом усього періоду вегетації в помірно вологому стані. Крім цього після кожного поливу я рихлила землю навколо рослин і видаляла бур’яни. В період формування цибулин вони часто починають виглядати з землі. Їх треба регулярно підгортати.
Цибулини цієї рослини дозрівають нерівномірно, тому їх забираю вибірково, коли стебла біля плодів досягнуть діаметра приблизно 1 см. Їх я обрізаю на відстані 25-30 см від м’ясистого потовщення. Зелену частину сушу під навісом і використовую в якості спеції, а також для приготування лікувальних настоїв і відварів. Коріння у плодів не обрізаю і зберігаю їх у погребі у вологому піску. Їх намагаюся вживати виключно в свіжому вигляді, готуючи різні салати і закуски, щоб зберегти якомога більше корисних речовин цієї дивної рослини.
Кудріна Ірина
Ну дуже він довго сходить, поки зійде то бур’яни вже буяють у весь ріст. А за смаком — кріп, то чи варто заморочуватися? Так аби погратись, а кому не вситачає часу — посійте кріп і буде вам радість.