Перш ніж придбати нутрій, треба добре засвоїти основні правила поводження з цими тваринами. Нутрії швидко звикають до господаря. У деяких аматорів цих тварин вони живуть вільно в квартирі як домашні тварини, реагують на свою кличку, граються з дітьми і домашніми тваринами. Це охайні звірки, які не створюють неприємного запаху. Але поводитися з нутріями слід по-особливому.
Правила поводження з тваринами
Цих звірів не треба карати, тому що вони це добре запам’ятовують. Щоб узяти нутрію в руки, треба її загнати (потіснити) у кут клітки, після чого рукою міцно вхопити за середину хвоста і підняти так, щоб від підлоги відірвалися тільки задні лапи, а передніми звірок має триматися за підлогу клітки (будиночка). Другою рукою беруть звірка під грудьми біля передніх лап, захопивши пальцями складку шкіри, тварину піднімають, відриваючи передні ноги від підлоги. Піймавши нутрію за хвіст, її не слід різко відривати від сітчастої підлоги, за яку вона схопилася, бо можна пошкодити пазурі на передніх лапах. Тримають звірів правою рукою за хвіст і задні ноги, пропустивши ліву руку між передніми лапами і захопивши шкіру на грудях. Відтак голова звірка має бути вище тулуба. Якщо звір поводиться агресивно, то його беруть тільки за хвіст і переносять у такому положенні до іншої клітки або проводять огляд.
Молодняк ловлять за хвіст правою рукою і потім затискають їхню голову під пахвою лівої руки. Нутрій, які втекли, ловлять звичайним сачком з довгим держаком, у якому сітку замінюють на тканину, щоб звірі не заплутувалися. Треба додати, що в міру відпрацювання методики лову, огляду і перенесення нутрій звірівник знайде підхід до кожної дорослої тварини персонально, оскільки рідко трапляються звірі однакові за характером і звичками. Порісних самок відловлювати треба особливо обережно, їх не можна різко хапати за хвіст і довго тримати тільки за хвіст у вертикальному положенні, це може спричинити аборт.
Транспортування нутрій
Для транспортування нутрій застосовують будь-які ящики, оббиті зсередини сіткою або бляхою (дерево нутрії легко розгризають). Спеціальні ящики для транспортування одного звіра (450x400x400 мм) виготовляють з тесу. Кришку ящика роблять у вигляді рамки, обтягнутої сіткою з вічками 25 х 25 мм. На невеликі відстані нутрій переносять у сумках, мішках, кошиках тощо. Молодняк з одного виводка перевозять разом. Якщо звірі в ящику поводяться неспокійно, то ящики накривають будь-якою щільною темною тканиною.
Працюючи з невідомими тваринами, звірівник завжди повинен бути уважним, оскільки нутрія має чудову реакцію і кусається дуже боляче, вона може навіть відкусити палець. Особливу агресивність проявляють лактуючі і вагітні самки, а також молодняк у групових клітках за недостатньої годівлі. Захисну реакцію викликає будь-який дотик до спини звіра, тому що в природі основні вороги нутрії нападають на неї зверху — єдине незахищене місце звірка, який сидить у воді.
Де краще придбати нутрій
Щоб між тваринами і майбутнім господарем склалися добрі взаємини, найкраще купувати тільки-но відлучених від матерів щенят. Вони швидко звикають до ласки хазяїна, його голосу, добре пізнають його і навіть можуть лащитися до нього. Однак є звірі, які не йдуть на тісний контакт з людиною, але під час вирощування таких нутрій з раннього віку між людиною та звірком установлюються нейтральні стосунки: нутрія не підходить близько, але і не кидається, а лише іноді невдоволено підвиває.
Купувати нутрій краще в спеціалізованих звірівницьких господарствах, що гарантують чистоту того або іншого колірного типу нутрій, видають ветеринарне свідоцтво, у якому засвідчується стан здоров’я тварин і благополуччя даного господарства щодо заразних захворювань. Можна купувати нутрій на виставках-продажах і, нарешті, просто на ринках. Гарні нутрії коштують дорого.
На відміну від кролів, купувати кілька самок нутрій не рентабельно, оскільки в розведенні нутрій головна мета — виробництво шкурок; м’ясо є супутнім, але далеко не другорядним продуктом. Заради м’яса нутрій розводять рідко, бо вони в цьому плані не можуть конкурувати з кролями. Тому створення ферми з розведення нутрій вимагає суттєвих витрат, зокрема й на придбання тварин.
Звичайно, можна заощадити і придбати щенят нутрій на ринку. Хоча ризик придбати хворих тварин відносно невеликий, та звірівник протягом декількох років одержуватиме в кількох поколіннях від своїх звірів кольорові «сюрпризи” у вигляді різноманітного забарвлення і відтінків шкурок, з яких важко буде вибрати однотонні шкурки для пошиття хутряних виробів. Купуючи нутрій у племінних господарствах, цих «сюрпризів» можна уникнути, оскільки кожен звірок має свій родовід.
Утім, маючи поруч господарство з досвідченим звірівником, можна ризикнути придбати молодняк у нього і постійно консультуватися з ним.
Розведення нутрій
Розведення нутрій найкраще починати із стандартної нутрії, що відрізняється найвищою плодючістю і якістю волосяного покриву. Ці нутрії добре пристосовані до наших кліматичних умов, за розведення в чистоті дають потомство відносно однорідне за забарвленням хутра. Кольорові різновиди може розводити лише досвідчений звірівник, який знає, як запобігти несприятливому впливу небажаних факторів, що мають місце у розведенні кольорових нутрій. У них часто спостерігається зниження плодючості і життєздатності дитинчат, вади волосяного покриву, у кольоровій зрівнюваності шкурок тощо.
А ще варто з’їздити до одного з великих господарств, де на живих тваринах ознайомитися з різними колірними типами нутрій. Після цього виписати показники їхньої продуктивності за кілька років і підрахувати середню. Потім у заготівельних організаціях або на пушно-хутря-них комбінатах треба обов’язково довідатися про чинні закупівельні ціни на шкурки нутрій різних колірних типів, зробити розрахунки економічної ефективності розведення різних нутрій. Тепер у вас є всі підстави для остаточного вирішення, яких тварин варто розводити на фермі сьогодні і, обов’язково, в перспективі.
Страви з нутрії
Нутрія, тушкована з овочами
500 г м ‘яса, по 400 г моркви і капусти, 1/2 склянки сметани, 50 г нутрієвого жиру або вершкового масла, сіль, приправи за смаком.
М’ясо помити і нарізати шматками (невелику тушку можна використовувати цілком), посолити, поперчити, обсмажити в жирі до утворення рум’яної шкірочки, укласти в гусятницю. Зверху покласти нарізану сиру моркву, шатковану капусту, ріпчасту цибулю, лаврове листя, додати сметану, залити гарячим бульйоном чи водою так, щоб рідина покривала вміст не більше, ніж наполовину, поставити в духовку і тушкувати на повільному вогні до готовності. Подаючи на стіл, м’ясо полити соусом, що утворився.
Нутрія смажена
500 г м ‘яса, 15—20 г сметани, 25—30 г вершкового масла чи маргарину, 15 г свинячого чи нутрієвого жиру, 15 г ріпчастої цибулі, лавровий лист, коріння, сіль.
Помите, порізане на великі шматки м’ясо посолити, скласти в глибоку сковороду, додати жир, ріпчасту цибулю, коріння, лавровий лист, залити сметаною і обсмажити в духовці. Під час смаження поливати соком, що виділяється із м’яса. Готове м’ясо нарізати на порційні шматки, перекласти у каструлю, залити на 1/3 м’ясним бульйоном (попередньо прокип’яченим і підсоленим), накрити кришкою і зберігати на плиті до подавання на стіл. Перед тим як подавати на стіл, полити бульйоном чи розтопленим жиром, гарнірувати смаженою картоплею, огірками чи помідорами, відвареними макаронами.
Підготувала Г.А. Коваленко
