Суниця: важливо садити нові перспективні сорти

Суниця садова найпоширеніша ягідна культура в Україні. Часто в народі суницю невірно називають полуницею (рос. — клубніка). Але полуниця промислового поширення не набула, позаяк ягоди у неї дуже дрібні, масою менше 5 г і врожайність значно нижча, ніж у суниці.

Як свідчить сучасна медицина, найпростіший спосіб пригасити негативні емоції та позбутися нервового напруження смачна і красива їжа. Влітку ліпших за суницю ліків для душі і тіла придумати важко. Адже здавна відомо, що ця ягода могутній антидепресант, допомагає нормалізувати діяльність серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, позбавляє від набряків і болів у суглобах, позитивно впливає на діяльність гормональної системи, допомагає схуднути без шкоди здоров’ю. Одним словом, примушує злагоджено і чітко працювати всі системи нашого організму, а це — головна умова здоров’я. Суниці можна і потрібно споживати так багато, щоб вона за кілька тижнів стала набридати, але цього не станеться, бо набриднути вона не зможе ніколи.

Морфологічні та біологічні особливості суниці

Суниця — вічнозелена, багаторічна трав’яниста рослина. Вона має два типи стебел: короткі, завдовжки до 10 см, які називають ріжками, та довгі повзучі — вусики, які утворюються в основному після достигання врожаю. Ріжки мають щорічний приріст — не більше 2 см. Вони виростають з верхніх бокових бруньок у другій половині літа. Під час зрізування надземної частини куща ріжки виростають із сплячих бруньок, розміщених на кореневищах (підземному стеблі). Кожний ріжок закінчується сердечком, з якого навесні виростає суцвіття та розетка листків.

Протягом вегетації на рослинах суниці постійно утворюються нові та поступово відмирають старі листки, котрі, засихаючи, залишаються на рослині. Підземна частина являє собою коротке і розгалужене кореневище, яке є підземним стеблом, і мичкувате коріння. Коренева система розташовується, головним чином, на глибині до 30 см і .піше окремі корені проникають до 100 см. Найвищі врожаї коренева система забезпечує 1-3-річним рослинам.

Улітку за спекотної посушливої погоди низькорослій суниці дуже важко витримувати високі температури без поливів. Взимку, щоб краще зберегти зелене листя при зниженні температури за відсутності снігу, насадження суниці вкривають різноманітним легким сухим утеплювальним матеріалом (листям дерев, глицею, соломою тощо), котрий не злежується. Інакше може бути ще гірше, ніж без укриття — кущі суниці під час зимових відлиг з дощами випріють. Рано навесні відмерлі листки акуратно, щоб не пошкодити рослини, згрібають граблями.

Розетки, котрі утворюються влітку на вусиках, використовують на розсаду (особливо ті, котрі вкорінилися на вусику ближче до материнської рослини). Зайві вусики необхідно регулярно видаляти, щоб не послаблювати кущі суниці на грядці.

Усі сорти суниці самозапильні, але за перехресного запилення у них покращується зав’язування ягід, підвищується їх якість і збільшується урожайність. Тому за умов присадибного садівництва доцільно вирощувати кілька сортів різних строків достигання. Від початку цвітіння до початку достигання ягід минає близько 20 днів. За строками достигання сорти поділяють на ранні, середньоранні, середні, середньопізні та пізні. Бувають сорти з дуже великими ягодами (більше 60 г), великими (30-60 г), середніми (15-З0 г) і дрібними (менше 15 г).

Суниця росте і добре плодоносить майже на всіх типах фунтів. Найвищу врожайність забезпечують легкі за механічним складом чорноземи зі слабокислою реакцією (рН 5,5-6,5). В окремі роки дерново-підзолисті глинисто-піщані фунти з достатнім вмістом мінерального живлення /дають рекордні врожаї. Вологість грунту й повітря залежить насамперед від природно-кліматичної зони. Але високі й постійні врожаї одержують лише за умови рівномірного забезпечення грунту вологою на глибину розміщення основної маси кореневої системи. Суниця особливо потребує поливів у фазах цвітіння, формування врожаю, збирання ягід і диференціації бруньок. З іншого боку, суницю не слід висаджувати на ділянках, котрі навесні або після сильних дощів підтоплюються водою, а глибина залягання підгрунтових вод має бути не менше 60 см від поверхні грунту. Рослини суниці можуть пристосуватися до різних грунтово-кліматичних умов, але посухостійкість їх дуже низька. Найменш стійкі до посухи кущі суниці у фазах цвітіння та плодоношення.

Що стосується морозостійкості, то суниця успішно витримує низькі температури у зимовий період за наявності снігового покриву. Якщо ж снігу немає, то за температури нижче мінус 15°С рослини частково підмерзають. Краще перезимовують сильні рослини. Тому на добре доглянутих ділянках, де рослини в достатній кількості забезпечені елементами живлення, вологою, світлом, захищені від хвороб і шкідників, морози завдають меншої шкоди.

Весняні заморозки під час цвітіння пошкоджують квітки і навіть бутони. Особливо від заморозків страждають ранні сорти.

Навесні за середньодобової температури 5 — 8°С суниця розпочинає ріст. Через два тижні від початку вегетації з’являються квітконоси, а ще через два тижні, коли середньодобова температура досягне 12 15°С, розпочинається цвітіння.

Кращі сорти суниці

Що стосується сортів суниці, то слід відзначити, що навіть з урахуванням світової колекції ідеального сорту не існує. Кожний сорт має свої переваги й недоліки. Нові сорти суниці повинні забезпечувати високу врожайність, великоплідність, дружнє достигання ягід, мати високі поживні якості, транспортабельність, а рослини мають бути стійкими до хвороб, шкідників, а також зимо- та посухостійкими.
Суниця садова великоплідна буває одноразового плодоношення, ремонтантна (дворазового плодоношення: навесні і восени) та нейтрального світлового дня (безперервного плодоношення протягом періоду з травня по жовтень).

Із власного 25-річного досвіду вирощування суниці вважаю кращими наданий час такі сорти.

Суниця садова великоплідна одноразового плодоношення:

• ранні сорти — Прем’єра московська, Ольвія, Хоней. Біг Бой, Ерліглоу, Ларемі, Ельвіра, Кент, Дарунок вчителю;
• середньоранні — Гігант Джорнея, Тудла, Московський гігант, Дукла, Ельдорадо, Марлейт;
• середні — Маршалл, Польський велетень, Старк Крімсон Кінг, Корона, Солодкий Чарлі, Мадам Муто;
• середньопізні — Гігантелла Максі; Богота, Лорд, Чендлер, Хуммі Гранде;
• пізні сорти Чомора Турусі, Гігангелла японська, Вебеніл, Великобританія, Триплоїд.

Суниця садова великоплідна ремонтантна: Рюген, Женева, Кардинал.

Суниця садова великоплідна нейтрального світлового дня: Проф’южен, Референта, Вест Хем, Королева Єлизавета, Брайтон, Сельва, Триб’ют.

Із сортів суниці нейтрального світлового дня найкращим вважаю сорт Проф’южен (Франція) — цей сорт має найсолодші і найзапашніші (з ароматом лісової суниці), великі (до 60 г), видовжено-конічні (перші — гребінчастої форми), транспортабельні ягоди. Дає надранній урожай (плодоносить з травня по жовтень), дуже урожайна — за сезон кущ забезпечує в середньому до 2 кг ягід. Зимостійка, доволі стійка до хвороб і шкідників.

Поширення суниці Проф’южен стримується слабкою вусоутворювальною здатністю і, відповідно, обмеженою кількістю розсади після вступу в повне плодоношення.

При розмноженні даного сорту, для збільшення кількості вусів, необхідно на кущі видалити всі квітконоси. Добре розмножується також поділом куща. Як і всі сорти безперервного плодоношення, вимагає додаткових підживлень влітку і поливів у посушливі періоди.

Із сортів суниці садової великоплідної одноразового плодоношення рекомендую вирощувати: надранні сорти — Прем’єра московська (Росія) та Ерліглоу (США); середньоранні — Гігант Джорнея (США) і Дукла (Голландія); середні — Маршалл (США) і солодкий Чарлі (США); середньопізні Гігантелла Максі (Голландія) і Богота (США), пізні — Чомора Турусі (Японія) та Великобританія (Англія).

Характеристика сортів

Ерліглоу (США). Новий сорт дуже раннього строку достигання. Ягоди конусоподібної форми, масою до 60 г, щільні, темно-червоні, запашні, солодкі, смачні, дуже транспортабельні. Кущ могутній, високий, добре розмножується (дає багато вусів). Стійкий до хвороб і шкідників, морозо-та посухостійкий. Ягоди починають достигати з 20 травня (на кілька днів раніше, ніж у сорту Десна), а також переважає Десну за врожайністю та стійкістю.

Гігант Джорнея (США). Новий сорт середньораннього строку достигання. Вважаю цей сорт одним із найперспективніших. Це дійсно гігант, але не за масою ягід, а за якістю та стійкістю. Сорт дуже високоврожайний, має ягоди темно-червоного кольору з яскраво-жовтими крапками, красивої округловидовженої веретеноподібної форми, надзвичайно щільні, солодкі, масою до 80 г, відмінно транспортуються, можуть зберігатися кілька днів. За щільністю й транспортабельністю ягід може зрівнятися з сортом Чомора Турусі, але переважає його, а можливо є найкращим на сьогодні, за стійкістю до хвороб і шкідників та посухо- й морозостійкістю. Кущі могутні, високі, листки великі, темно-зеленого забарвлення, трішечки зігнуті човником. Ягоди починають достигати на початку червня, дає стабільні щорічні врожаї, позаяк, на відміну від вітчизняних сортів, під пізньовесняні заморозки практично ніколи не потрапляє. Я годи дуже красиві, мають товарний вигляд, вирівняні за величиною, дрібних практично не буває.

Маршалл (США). Середнього строку достигання, один із найврожайніших сортів. Ягоди ширококонічної форми, великі (до 90 г), транспортабельні. Визначальна особливість сорту у формі ягід — це заокруглення на верхівці із увігнутим всередину ягоди носиком. Стійкий до хвороб і шкідників, посухо- і морозостійкий. Цей сорт тепер дуже швидко поширюється по всій Україні, позаяк його розсада завжди має кращий вигляд від усіх інших, має могутній пучок коренів, великі яскраво-зелені листки. Крім того, кущі дають багато вусиків з розетками, що добре вкорінюються. ІЦе особливість сорту: має великі кущі із світло-зеленим листям, товсті квітконоси під час цвітіння утримують квітки над кущем, а пізніше, коли наростає зав’язь, квітконоси згинаються і ягоди повністю ховаються під великими листками всередині куща. Із недоліків сорту слід відзначити, що у порівнянні з іншими описаними сортами, на мій смак, ягоди менш солодкі та врожайність нарощується повільніше, досягаючи максимуму аж на третій рік після садіння. Масове достигання ягід настає після 10 червня.

Богота (США). Середньопізнього строку достигання, дуже врожайний сорт, ягоди широко конічні, часто пласкі, у формі гребінця, великі (до 80 г), транспортабельні, мають відмінні смакові якості. (Цей сорт часто плутають зі старим сортом Богота (Данія), котрий має нижчу врожайність та дрібніші ягоди). Кущ могутній, високий, добре розмножується. Рослини стійкі до хвороб і шкідників, морозо- та посухостійкі. Порівняно із сортом Гігантелла Максі має вирівняніші за масою ягоди (у Гігантелли Максі перші ягоди дуже великі — до 110 г, а останні — дрібні) і вищу врожайність.

Чомора Турусі (Японія). Сорт пізнього строку достигання, найвеликоплідніший, перші ягоди масою до 130 г і мають форму широкого гребеня (як великий вареник), а останні ягоди ширококонусоподібні, дрібних практично немає. Вони мають красиве забарвлення, солодкі, щільні, відмінно транспортуються, можуть зберігатися кілька днів. Кущі могутні, з великими листками. У цього сорту найтовстіші вусики; дає якісну розсаду. Сорт дуже врожайний, високостійкий до хвороб і шкідників, посухо- та морозостійкий. Для досягнення кращих показників вимагає високої агротехніки вирощування (догляд, удобрення, полив). Даний сорт створює прекрасну пару разом з сортом Гігант Джорнея, вони мають оригінальну красиву форму ягід, що дуже різняться між собою, ягоди відмінного смаку, високотранспортабельні, стійкі, але різних строків достигання. Два ці сорти забезпечують ягодами з початку червня до середини липня.

Садіння та догляд за рослинами суниці

Суниця добре росте і плодоносить за оптимального забезпечення грунту вологою. Вона негативно реагує на нестачу вологи у верхньому 20-сантиметровому шарі. В той же час її коренева система не витримує перенасичення водою верхнього шару і, відповідно, потребує повітропроникних легких родючих грунтів.

Для культивування суниці не використовують ділянки, котрі затоплюються водою навесні або під час дощів; крутосхили, які пересихають влітку; а також підніжжя схилів, що замулюються. На призначеній під суницю грядці підгрунтові води не повинні залягати ближче, ніж 60 см від поверхні грунту.

Підготовка грунту полягає в перекопуванні ділянки, знищенні личинок травневого хруща і дротяника, боротьбі з бур’янами, внесенні добрив, розпушуванні та вирівнюванні верхнього шару грунту.

Приживлюваність рослин суниці залежить від якості підготовки грунту і його вологості, якості розсади, строків і техніки садіння, погодних умов як під час садіння, так і після нього. Для створення високопродуктивних насаджень необхідно садити оздоровлену розсаду або уважно відбирати рослини для садіння з товстим стеблом (діаметр близько 10 мм) і сильною мичкуватою кореневою системою завдовжки 7-9 см. Коли виконувати і пересаджувати розсаду з грудкою землі, то приживлюваність буде стовідсотковою.

Садити суницю можна навесні, влітку і восени. За будь-якого строку садіння, коли дотримуватися агротехнічних вимог, то приживлюваність буде доброю. У більшості областей кращим строком для садіння вважається ранньовесняний у перші дні польових робіт (початок квітня). При запізненні з садінням приживлюваність рослин знижується, особливо за посушливої весни.

В областях, де опади випадають рівномірно і температура повітря не дуже висока, добрі результати дає літнє садіння у серпні. Висаджені в цей час рослини до кінця вегетації добре розкущуються і в наступному році дають високий урожай. Осіннє садіння найліпше виконувати у першій половині вересня. Але слід зауважити, що за будь-яких строків садіння суницю краще висаджувати у похмуру погоду або у вечірні години, щоб не допустити підсихання коренів і в’янення рослин.

Суницю, зазвичай, вирощують рядами або смугами. При вирощуванні рядами відстань між рослинами в ряду близько 20 см, міжряддя — 50 см, урожай одержують більш великоплідний, а ягоди менше хворіють. Коли вирощують смугами, ширина смуги 20-30 см, відстань між смугами — 50 см. Урожай одержують вищий, але ягоди дещо дрібніші.

Для садіння використовують, як правило, укорінені розетки, котрі виростають на вусиках, беручи 2-3 перші дочірні рослини. Суницю розмножують також поділом куща, відокремлюючи ріжки з кореневою системою і листками.

Розмноження поділом куща використовують у тих випадках, коли розсади па вусиках ще мало або коли сорт суниці дає дуже мало вусиків. Розсаду поміщають у ямку, щоб у ній вільно розмістилися корені без загинань вгору, присипають кореневу систему грунтом і поливають (0,5 л води на кожну рослину). Висаджують на ту ж глибину, на якій розсада росла в маточнику. Верхівкову бруньку не присипають, вона має бути відкритою, інакше загниє. Під час заготівлі, перевезення і садіння розсади стежать, щоб корені не підсихали. Садівники-початківці помилково вважають, що висадивши рослини з більшою кількістю листя, вони швидше досягнуть успіху. Насправді ж легше приживлюються рослини, котрі мають 2-3 молодих листки, а в посушливих умовах у рослини залишають лише один листок. Після садіння рослини поливають і за необхідності поливи продовжують ще протягом 10 днів.

У перший рік росту суниці після висаджування розсади головну увагу звертають на створення добре розвинутих смуг шириною 20-30 см з відстанню між ближніми кущами у смузі не менше 10 см, або формують насадження у вигляді рядка з висаджених та дочірніх рослин з відстанню між кущами в рядку 10-20 см. Для цього розкладають вуса у потрібному напрямку, втискуючи коріння розеток у вологу пухку землю. Зайві вусики з розетками видаляють ще до їхнього укорінення, аби вони не виснажували маточні рослини.

Вважаю, що кожний садівник плекає в собі бажання обзавестись цією цінною ягідною культурою — суницею. Тож раджу — відразу обзаводьтеся чистосортною розсадою нових перспективних сортів, а не кочуючими від сусіда до сусіда непродуктивними старими сортосумішами, котрі дають мізерне цвітіння навесні, низькі врожаї дрібних, уражених хворобами ягід влітку і швидке розростання кущів з утворенням маси непотрібних вусів восени. Суниці також стосуються слова І.В.Мічуріна. що сорт вирішує успіх справи.

П.Г. Шумерук, м. Київ