Персик — одна з найвибагливіших порід щодо формування крони та правильного виконання операцій з обрізування плодоносних дерев. Тому слід враховувати ряд особливостей цієї плодової породи.
1. Маючи прискорені темпи проходження вікових періодів, персик не відзначається довговічністю: сіянцеві живуть до 20-25 років, а щеплені — до 15, особливо за несприятливих умов.
2. Дерева персика схильні до утворення гострих розвилок — звідси обмороження, розломи.
3. Персик — дуже світловибагливий і теплолюбний.
4. Бруньки формує у короткий термін. Вони мають високу пробуджуваність та пагоноутворю-вальну здатність (висока швидкоспілість), що призводить до передчасного загущення крони дерева, особливо у верхній і середній частинах.
5. За сприятливих умов спостерігається рясне закладання плодових бруньок і високий відсоток утворення зав’язі (понад 1000 плодів на середньоросле дерево). Якщо залишити на дереві всю зав’язь, то плоди будуть дрібними і посереднього смаку. Дерева дуже ослаблюються від перевантаження, а від цього стають дуже вразливими для хвороб, шкідників, морозів і часто гинуть від них.
6. Персик має шість типів пагонів:
- а) ростові на них лише вегетативні бруньки, зустрічаються тільки на молодих деревах або на тих, що ростуть за несприятливих умов;
- б) змішані сильні однорічні пагони з груповими та одинарними плодовими і вегетативними бруньками. Це основний і найцінніший тип пагонів. На молодих плодоносних деревах на них формується основна частина врожаю;
- в) букетні гілочки завдовжки до 4-6 см із зближеними боковими плодовими бруньками та однією (верхньою) вегетативною. У молодому віці на них лише невелика частина врожаю;
- г) плодові гілочки (типу шпорки) — тонкі, завдовжки 15- 20 см з бічними плодовими бруньками і верхівковою вегетативною. У старіючих дерев вони переважають. На них зав’язь погано утримується, а плоди дуже дрібні. До того ж, такі гілочки (як і букетні) часто після першого плодоношення відмирають, а нові не наростають через нестачу продуктів фотосинтезу. Тому гілки швидко оголюються, плодоношення переміщується на периферію крони;
- д) вовчки — дуже сильні, прямостоячі, для плодоношення непридатні. Але після сильних пошкоджень у кроні (наприклад, морозами), вовчки використовують для початкового відновлення крони; е) літні (передчасні) пагони з’являються на сильних пагонах поточного року у другій половині літа в результаті швидкоспілості бруньок персика. Мають як вегетативні, так і генеративні бруньки.
Різні типи пагонів персика використовуються різною мірою, в різних формах і за відповідним призначенням (про це нижче).
Найкращий час для обрізування персика: між початком набубнявіння бруньок і цвітінням (три тижні). Ще ліпше — між появою рожевого бутона і цвітінням (один тиждень). Переваги: 1) добре розпізнаються плодові бруньки; 2) зменшується вірогідність зараження цитоспорозом (засихання гілок).
При обрізуванні слід мати на увазі: персик хворобливо реагує на зрізи, тому їх слід виконувати дуже ретельно. Зріз має бути зроблений рівненько зачищеним садовим ножем, протертим 3%-ним розчином бордоської рідини, а невеликі зрізи (діаметром близько 1 см) — замащені садовим варом.
Основні параметри вільнорослої крони персика
Традиційно вважалось, що найпридатніше для персика — чашоподібне формування. Але воно неекономне, дерево займає у кілька разів більшу земельну площу, потребує більших затрат праці і засобів на формування. В останні десятиріччя стали застосовувати вільноросле формування. Воно простіше, економніше. Дає змогу на тій же площі розмістити більше дерев, котрі раніше вступають у плодоношення і дають більший сукупний урожай (Р.П. Кудрявець, 1991; В.І. Черепахін, 1983).
Параметри крони: штамб 50—60 см. У нижньому ярусі закладають 3 (рідше 4) скелетні гілки через 20 см між їхніми основами на центральному провіднику. На кожній з них закладають по 1-2 напівскелетні гілки другого порядку — на 40 см від стовбура і по 20—40 см між собою по обидва боки скелетної гілки.
На центральному провіднику через 40 см вище основи верхньої скелетної гілки нижнього ярусу закладають напівскелетні гілки (4-5) з інтервалами між ними 20-40 см. А на всіх напівскелетних гілках і між ними — обростаючі гілочки з інтервалами: при довжині пагонів 25-50 см інтервали 10-15 см; при довжині пагонів 50-70 см інтервали – 15-20 см; при довжині понад 70 см інтервали 20-30 см. Загальна висота дерева 2,5 — 3 м.
Варіанти формування вільнорослої крони персика
У першу весну: перший варіант. Садять однорічний саджанець без розгалужень: від землі відміряють висоту штамба, відраховують ще 7-9 бруньок і над верхньою зрізують центральний провідник.
Другий варіант. Садять однорічний саджанець з літніми боковими пагонами і також від землі відміряють 50-60 см. Починаючи з цієї висоти, виділяють під майбутні скелетні гілки нижнього ярусу 3-4 бокових пагони через 20 см між собою — найпридатніші за своїм розташуванням і кутами відходження. Їх обрізують до 2-3 бруньок при основі. А слабкі (менше 40 см) краще обрізати на пазушну бруньку. Центральний провідник зрізують на 15-20 см вище зрізу верхнього сучка — над добре розвинутою брунькою (можна брунькою у пазусі літнього пагона, видаливши сам пагін). Решту бокових пагонів видаляють на кільце — на штамбі, у зоні ярусу і вище нього.
У травні, коли зелені пагони досягнуть 10 см, на кожному сучку залишають незачепленими по одному сильному зеленому нагоні (бажано ближче до зрізу) та один сильний зелений пагін подовження центрального провідника. Біля кожного залишеного можна ще по одному прищипнути (для резерву). Решту — видалити (на штамбику, сучках, між ними, центральному провіднику).
На другу весну. По першому минулорічному варіанту: у зоні нижнього ярусу виділяють 3 пагони (що виросли за минулу вегетацію) під майбутні скелетні гілки. Нижній із них вкорочують до 50-60 см від основи, а решту на рівні його зрізу. Пагін подовження центрального провідника зрізують на 15-20 см вище зрізів бокових пагонів. А якщо центральний провідник слабкий, то його переводять на сильніший конкурент, котрий зрізують так само.
Якщо нижній (залишений) пагін нижнього ярусу коротший 50 см — його не вкорочують. Але решту залишених бокових пагонів зрізують на рівні його верхівки. Для підсилення гілочок нижнього ярусу центральний провідник краще перевести на слабший конкурент (другий або третій, розташований нижче). Решту пагонів (не потрібних для скелету крони) видаляють на кільце.
По другому варіанту (минулорічному). Нагін, що виріс із нижнього сучка, вкоротити до 50-60 см, решту на рівні його зрізу. На центральному провіднику відміряти вгору від основи верхньої скелетної гілки 40 см, додати ще 7-9 бруньок і зрізати його (це для закладання на ньому чергових 1-2 напівскелетних гілок).
Прищипнуті минулого року у травні пагони на колишніх сучках і конкурент центрального провідника видалити (якщо резерв не знадобився).
Якщо за першу вегетацію на пагонах під майбутні скелеті гілки виросли нові літні пагони, то ті з них, котрі придатні на бокові напівскелетні гілки другого порядку (40 см від центрального провідника) і на плодові гілочки (з інтервалами 10-15 см) вкорочують ті й другі до 2-3 бруньок. А непотрібні літні пагони видаляють.
Якщо літні пагони виросли на пагоні подовження центрального провідника, то на висоті 40 см від основи верхньої гілки нижнього ярусу (з протилежного від неї боку) на центральному провіднику виділяють добре розвинутий літній пагін, вкорочують його до 2 3 бруньок від основи. (Це буде перша вище нижнього ярусу напівскелетна гілка). Вгору від нього по центральному провіднику через кожних 20-40 см виділяють і так само вкорочують до 2-3 бруньок й інші літні пагони (під майбутні напівскелетні гілки на центральному провіднику. Тільки б ці сучки рівномірно розходилися в усі боки).
Так сам можна виділити й вкоротити літні пагони і під майбутні обростаючі з інтервалами 10—15 см на центральному провіднику. Всі непотрібні пагони видаляють. Закладання напівскелетних і обростаючих гілок до висоти 2,5- 3 м можна продовжити наступної весни. Так само — і на скелетних гілках нижнього ярусу.
Якщо ж пагін подовження центрального провідника без літніх пагонів, то його обрізують так: від основи верхньої гілки нижнього ярусу відміряють вгору по центральному провіднику відстань до першої майбутньої напівскелетної гілки на ньому 40 см. Відраховують вгору ще 7-9 бруньок і над верхньою провідник зрізують.
Тієї ж весни, у травні, коли зелені пагони досягнуть 10 см, на штамбику і верхньому боці майбутніх скелетних гілок на відстані 40 см від центрального провідника виділяють зелені пагони під майбутні напівскелетні гілки другого порядку. Так само і на центральному провіднику на 40 см вище нижнього ярусу виділяють зелений пагін під майбутню напівскелетну гілку, а ще один біля зрізу на пагін подовження центрального провідника. На скелетних гілках і центральному провіднику через кожних 10-15 см виділяють зелені пагони і під майбутні плодові гілочки. А всі непотрібні — видаляють.
У червні, коли на зелених пагонах (залишених) виростуть 4-5 листочків, то ті із зелених пагонів, котрі потрібні під майбутні плодові гілочки, пінцирують над 2-3 листочками при основі. Дуже сильні з таких пагонів через 2 З тижні пінцирують вдруге. А ті, що мають бути напівскелетними гілками, — не пінцирують жодного разу.
Аналогічно роблять із тими зеленими пап «нами, котрі виросли на саджанцях, на котрих під час весняного обрізування були використані (укорочені на сучки) літні пагони. Залишають їх через такі самі інтервали, як було викладено у попередньому варіанті. З тією різницею, що під кожну напівскелетну гілку у результаті залишають по одному зеленому нагону (котрий найліпше розташований), а решту, що виросли на тому ж сучку, видаляють. А на сучках, залишених на плодові гілочки, можна закласти плодові ланки: для цього залишають на них по два зелених пагони. Третій видаляють.
Правильно виконані зелені операції набагато пришвидшують формування крони, стимулюють уст і зміцнення потрібних пагонів, пришвидшують плодоношення і набагато спрощують весняне обрізування.
На третю весну. Пагони подовження скелетних гілок укорочують до 50-60 см, а напівскелетних гілок другого порядку — до 40-50 см від основи (для підпорядкування). Па скелетних гілках першого порядку продовжують закладати напівскелетні і плодові гілки яких не вистачає, — через відповідні інтервали і по обох боках. На центральному провіднику — також.
Видаляють конкуренти на скелетних гілках і центральному провіднику і взагалі всі зайві пагони (котрі загущують інтервали). У першу чергу видаляють пагони на верхньому боці гілок, жировики, з гострими кутами відходження, слабогалузисті, оголені. А у верхній частині крони (на центральному провіднику і напівскелетних гілках) видаляють усі дуже сильні пагони (понад 70 см), навіть бокові змішані. Інакше під масою врожаю можливі розломи крони. До того ж дуже сильні пагони у верхній частині крони пригнічують ріст нижніх, притінюють, внаслідок чого останні відстають у рості, оголюються, ослабляються і відмирають. Лише окремі такі змішані пагони можна залишати на сучки заміщення, відступивши від верхівки на 30 і 20-30 см між ними. Це також освітлює нижню і центральну частини крони, сприяє пробудженню в них сплячих бруньок.
Ф.Г. Білека, м. Дніпропетровськ
