Цей найранніший багаторічник привертає увагу не тільки золотавими квітками, але і як найперша вітамінна зелень.
Кульбаба росте повсюди: на луках, галявинах, у світлих лісах, обабіч доріг, на полях, городах. Крім найвідомішого виду кульбаби лікарської, або звичайної (Taraxacum officinale), в Україні зустрічаються ще 12 видів кульбаби, які можна використовувати як і кульбабу лікарську. За даними вчених-ботаніків, кульбаба — одна з найпоширеніших рослин на земній кулі. Багато народних назв відображають здатність її насіння розноситися вітром або наявність у ній молочною соку: літучки, пухлинки, пустодуй, соддатики, бабакуля, молочай, а (російська назва) — одуванчик.
Сонячні голівки квіток, які з’являються на початку травня, — це суцвіття-кошики, що складаються з окремих язичкових квіток, схожих па пелюстки, і тому все суцвіття нагадує одну квітку.
У їжу використовують суцвіття, пуп’янки, листя, кореневище. Листки містять вітаміни А, Ві, В2, С, сполуки кальцію, заліза, фосфор, корені — цукор, білкові речовини, інулін, аспарагін, холін, каучук, органічні кислоти, жирну олію, слиз, сполуки кальцію, калію, фосфору, заліза, марганцю, гіркі речовини, вітамін В2. Суцвіття також багате на каротиноїди, вітаміни С, В2, РР, сапоніни, а пилок з квіток — це джерело мікроелементів (бор, марганець, мідь, нікель, молібден, кобальт).
Завдяки багатому біохімічному складу кульбабу лікарську широко застосовують у лікуванні багатьох хвороб. Так, у науковій медицині препарати кульбаби використовують для покращення апетиту і травлення, зокрема для посилення жовчовиділення і для тонізуючої дії на жовчний міхур, тому коріння входить до складу апетитних,
жовчо- та сечогінних чаїв. Кульбаба лікарська також використовується для профілактики атеросклерозу і на початкових стадіях цукрового діабету.
У народній медицині її застосовують ще ширше: при захворюванні легень, як заспокійливий, снодійний, вітамінний засіб при загальній слабкості.
Вважається, що салати з молодого листя мають такі самі цілющі властивості. Готують їх за тими ж рецептами, що і з салату. Молоді листки, зібрані до цвітіння рослин, вимочують протягом 30 хвилин у холодній солоній воді, аби позбутися гіркоти.
Молоді пуп’янки маринують і додають до салатів, вінегретів, розсольнику. З висушеного, підсмаженого й розмеленого коріння можна приготувати кавовий напій. А для використання кореня на салати та для гарніру його варять у підсоленій воді протягом 5 хвилин. І, звичайно, найвідоміший рецепт варення з квіток кульбаби.
А в давні часи дівчата умивалися відваром коріння, щоб позбутися ластовиння (веснянок).
Тож, виполюючи цей багаторічний кореневищний бур’ян, не поспішайте його викидати: а раптом згодиться! Зважте на те, що хоча у нас кульбабу вважають одним з-поміж найпоширеніших бур’янів, в інших країнах, зокрема у Франції, Австрії, Німеччині, США, Голландії, Японії, Індії її культивують як городню культуру. Там створено сорти і розроблено агротехніку вирощування кульбаби.
Для приготування салату нарізують вимочене у холодній солоній воді протягом 30 хвилин листя кульбаби, зелену цибулю, петрушку (100 г листя кульбаби, 50 г зеленої цибулі, 25 г петрушки). Заправляють олією.
Салат може набути іншого смаку, якщо до нарізаної зелені кульбаби, цибулі, петрушки додати варене яйце і заправити майонезом або сметаною, посипати зеленню кропу.
У європейських країнах салат з кульбаби готують з таких самих компонентів, але дещо інакше.
Класичний англійський салат з кульбаби готується не з зелених , а з відбілених листків. Англійські фермери, що вирощують кульбабу на ділянках, після відростання листя навесні накривають розетки коробками, ящиками або квітковими горщиками. Через 10 днів листя можна збирати на салат. Без світла воно майже втрачає забарвлення, а відтак і гіркоту. Відбілене листя, петрушку, зелену цибулю нарізують і заливають заправкою з потовченого часнику, олії та оцту.
Мариновані пуп’янки кульбаби, які використовують як замінник маринованих каперсів, готують так: 500 г пуп’янків промивають, заливають гарячим маринадом, доводять до кипіння і проварюють па слабкому вогні 5 хвилин.
Маринад: 2 склянки 3%-ого оцту, 20 г солі, 20 г цукру, перець, лавровий листок. Довести до кипіння.
І ще одне зауваження, що стосується всіх рослин, які використовують у їжу: їх не слід збирати біля доріг, трас, у містах через те, що вони можуть накопичувати шкідливі речовини — свинець та інші важкі метали.
Н.М. Смілянець
