Тубероза – квітка, яка пахне надзвичайно гарно


Пропоную повернутися до теми вирощування туберози, бо — це квітка, що справді заслуговує на увагу читачів.

Але насамперед хочу зазначити, що ні прочитавши в періодичній літературі, ні побачивши на фотографії туберозу, не отримаєш повного уявлення про неї. Особисто я переконана, що її потрібно тільки побачити на власні очі, відчути той витончений аромат, що наповнює всю садибу, лише тоді матимете повне уявлення про цю квітку.

Нерідко сусіди й перехожі зацікавлено запитують мене: «А що це у вас так гарно пахне на подвір’ї?». І справді, аромат туберози просто надзвичайний. До речі, парфумери Франції навчилися його видобувати і подарували світу нові духи із запахом цієї квітки, що інтригує і хвилює уяву.

Тубероза — багаторічна трав’яниста ефіроолійна і декоративна рослина з родини амарилісових. Листки у неї прикореневі, темні, лінійні, їх багато. Квітконос до 100 см заввишки, на його верхівці буває до 30 попарно розташованих бутонів. Квітки воскоподібні, прості й повні, великі — 4-6 см у діаметрі, одночасно їх розкривається від 4 до 10 штук. Цвітуть вони 3-4 дні, а в цілому суцвіття квітує близько двох тижнів. Стільки ж зрізане суцвіття стоїть у воді. Якщо ж до води додати ложку оцту, цвітіння буде тривалішим і якіснішим. А щоб тубероза, яка квітує, не втрачала своєї привабливості, квітки, що відцвіли, необхідно періодично видаляти.


Вирощування і догляд

Ця квітка не має шкідників ні попелиці, ні гусінь, ні ведмедки її не чіпають. За багато років вирощування переконалася, що рослини туберози взагалі не хворіють. Квітконос у неї дуже міцний. Вій не ламається від вітру і дощу, але від негоди може трохи нахилитися, та це легко виправити, підв’язавши рослину до опори.

Тубероза — тепло-, світло- і вологолюбна рослина. Але догляд за нею звичайний і не складний — своєчасний полив, періодичне прополювання, достатнє підживлення.

У листах, які я отримую від аматорів, мене нерідко запитують, чи можна вирощувати цю квітку на півночі і заході України. Я листуюся з квітникарями з багатьох куточків нашої країни, зокрема з Києва, Львова, Тернополя. Усі вони розповідають, що не мають проблем чи якихось особливих труднощів з вирощуванням туберози на своїх присадибних ділянках, де вона добре росте і квітує. До речі, свій садивний матеріал я колись придбала в Мінську (Білорусь).

Головні секрети

Нині все частіше на сторінках періодичних видань я зустрічаю матеріали про цю чудову квітку але їхні автори не завжди діляться найголовнішими секретами її вирощування. Особисто ж я переконана, що головна таємниця туберози полягає в тому, що її цибулини, які дали квітки, вироджуються, залишаючи після себе засохлий квітконос, жменьку покривних лусочок і багато великих і малих діток, що скріплені загальним материнським денцем. Восени цю численну родину необхідно викопати, промити, обрізати листя і корені. Потім добре просушити, а навесні розділити і висадити за схемою 50 X 25 см або 40 X 20 см. До осені з кожної дітки виросте квітуча цибулина і 12-18 діток. Але не поспішайте — чарівних і елегантних квіток у вас цього року ще не буде. Вони з’являться лише наступного року з квітучих цибулин. Отже, щоб уникнути перерви в цвітінні, необхідно висаджувати і квітучу цибулину, і дітки для дорощування.

Сушіння і зберігання

Цибулини туберози я викопую в жовтні—листопаді і сушу в решітчастих ящиках за температури плюс З0-35°С над будь-яким джерелом тепла. Зберігати їх пробувала по-різному — і в житловому приміщенні за температури плюс 20-25°С, як радять фахівці, і за принципом зберігання цибулин гладіолусів за температури плюс 4-9°С. Слід зазначити, що суттєвої різниці у кінцевому результаті при цьому не помітила. Отже, можна застосовувати той режим зберігання цибулин туберози, який для вас найприйнятніший.

Сподіваюсь, що інформація, якою я поділилася з читачами, розширить їхні знання про цю ще, на жаль, малопоширену квітку і надихне на створення власного квітника.

К.О. Гордюшова




Поділитись своєю думкою