Рання весна — це завжди радісно, очікувано, красиво. Перші проталини на снігу, перші пустотливі струмочки, перший сухий асфальт з незграбними малюнками на ньому крейдою, і перші турботи в саду. Яскраве сонечко не тільки може порадувати, розтопити лід і сніг, а й добряче «підсмажити» кору дерев, та так, що нерідко на південній стороні виникають досить серйозні опіки. Як бути і що робити в цьому випадку, як запобігти появі неприємностей пов’язаних з грайливим весняним сонцем? Давайте розберемося по порядку і розпочнемо з самого механізму виникнення опіків на деревах.
Ясний, погожий весняний день, на небі ні хмаринки, сонце щосили пригріває, нагріваючи, часом дуже сильно, кору на деревах. Однак весна це не літо, вже ввечері, коли короткий ще день закінчиться і сонце сховається за горизонтом, тепло поміняються на мороз і кора на деревах різко охолоне. В результаті, часом значної, різниці в денний і нічний температурі, кора може не витримати і тріснути. Іноді пошкодження настільки серйозні, що кора починає відмирати, відшаровуватися і відвалюватися з дерев. На місці, з якого відвалилася кора, утворюються некрасиві напливи, а іноді і відкриті рани.
Природно, що дерево, яке страждає від сонячних опіків, сильно ослаблене, вразливе і може захворіти. Рух поживних речовин у таких дерев уповільнений, зростання і розвиток загальмований, це часто негативно відбивається і на врожаї, і на тривалості життя рослини.
Нерідко на пошкоджених сонцем деревах утворюються дуже великі напливи, які професіонали називають морозобоїнами. Морозобоїни можуть привести до того, що в місці напливу утворюється з часом велика і глибока щілина, яка буває зовсім відкрита або частково закрита. У щілину зазвичай потрапляють спори грибів, які починають активно розвиватися в дереві, руйнуючи його. Найчастіше оселяються там трутовики, вони ж вважаються найбільш шкідливими.
При сильному ураженні рослин сонячними опіками відмирають не окремі частини кори, а її великі пласти, на яких досить швидко утворюється чорний рак. Це інфекційне грибкове захворювання, при якому на оголених пагонах або стовбурі з’являються ледь помітні злегка вдавлені плями, бурого кольору, які темніють з часом. Якщо з хворобою не боротися, то вона призведе до повного усихання крони і загибелі всього дерева.
Але навіть якщо кора тільки відстала і не відвалилася зовсім, — теж нічого хорошого, там може оселитися жук-короїд, жуки-вусачі або златки, життєдіяльність яких також може привести до загибелі дерева цілком.
Так що ж робити? Набагато простіше постаратися не допустити появу опіків, ніж довго лікувати потім від них дерево. Найпростіше дерево побілити. Використовувати для побілки навесні бажано водоемульсійну білу фарбу, вона не змиється першим же дощем як вапно, і промені сонця відбиває більш якісно. При побілці потрібно приділяти увагу не тільки стовбуру, а й всім місцям відгалужень, вони також дуже вразливі до променів яскравого весняного сонця. Що ж стосується гілок, то їх можна і не білити, тому, як вони розташовані під кутом.
У тому випадку якщо з якихось причин ви не можете побілити дерева, то їх стовбури можна обернути, використовуючи для цього мішковину або циновки. Головне, при настанні днів із стійкою плюсовою температурою протягом доби, відразу ж зняти імпровізовані укриття, щоб уникнути запотівання кори.
У тому випадку, якщо ви не встигли, і кора на дереві вже почала відставати або відвалилася, то зволікати з лікуванням не варто. Перше що потрібно зробити, це відокремити від стовбура відмерлу кору, щоб під неї не забралися шкідники. Після цього всі місця, на яких кори більше немає, потрібно ретельно обробити 2%-им мідним купоросом, замазати садовим варом і забинтувати. Цю процедуру слід повторювати щомісяця, до тих пір, поки дерево не відновить кору.
На закінчення кілька слів хочеться сказати про ту категорію плодових дерев, які найчастіше пошкоджуються сонячними опіками, це так звана група ризику.
Отже, найчастіше від сонячних опіків страждають молоді деревця, ті, що мають дуже тонку кору; всі теплолюбні дерева; ті, що висаджені на відкритих, сонячних ділянках або розташовані з південної сторони саду; дерева які ростуть на надмірно вологому грунті або з підвищеним вмістом добрив в грунті, а також всі сорти, які дають плоди високих смакових якостей, тому, як зазвичай вони менш зимостійкі.
Н.В. Хромов, канд. біол. наук
