Як самому вивести новий сорт жоржин


Про жоржини написано багато — як виростити, розмножити, зберегти тощо. Але не завжди можна знайти в періодичній літературі інформацію про те, як самому вивести новий сорт, створити його, так би мовити, власними руками.

Оскільки квітникарство — чи не найулюбленіша моя справа, якою займаюся багато років, можу дати кілька корисних порад тим, хто тільки мріє стати селекціонером-аматором.

Дехто вважає, що варто лише прийняти рішення, вкласти певні кошти і… справа зроблена. Але це далеко не так. Насамперед, переконана, для цього потрібні величезне бажання, надзвичайне терпіння і наполеглива старанна праця. А ще — неабиякий досвід, без якого інколи отримані сіянці можуть тільки розчарувати початківців.

Отож, пропоную трохи корисної інформації.


Жоржина — багаторічна трав’яниста декоративна рослина з бульбоподібно потовщеними коренями родини айстрових. У культурі ця квітка з неповними, напівповними і повними суцвіттями діаметром 3-35 см та найрізноманітнішим забарвленням утворює кущ від 0,3 до 2 м заввишки. Надзвичайно гарний вигляд має вона і в поодиноких, і в групових насадженнях. Мабуть, саме тому жоржина й привернула колись мою увагу. Тепер — це захоплення на все життя.

Суцвіття жоржини — кошик, що складається з язичкових і трубчастих квіток. Звичайно трубчасті квітки в суцвітті завжди жовті або жовтогарячі.

Щодо власної селекції, то тут є кілька обов’язкових умов та певних тонкощів, які й вирішують успіх справи. Розглянемо один приклад. Візьмемо просту, не повну жоржину. Край у неї з язичкових квіток (пелюстки), а серединка неначе порожня. Насправді ж вона складається з трубчастих квіток. На відміну від одноманітних трубчастих квіток язичкові бувають різної форми: плоскі, лопатоподібні, згорнуті в трубку різної довжини і ширини, різноманітного забарвлення.

Але слід враховувати, що навіть дуже повна жоржина, яка, здавалося б, складається з одних тільки язичкових квіток, наприкінці цвітіння в суцвітті дає «острівці» трубчастих. Кращі сорти жоржин далеко не щорічно і то в поодиноких суцвіттях утворюють невелику кількість трубчастих квіток. І чим менше цих квіток, тим більша ймовірність того, що за штучного запилення сіянці будуть не гірші за батьків.

Штучне запилення

Процес штучного запилення доволі трудомісткий і без сильної лупи тут, вважаю, не обійтися. Кілька слів треба сказати про те, що жоржина, так би мовити, захищена природою від самозапилення. Зазвичай, трубчасті квітки завжди двостатеві завдовжки до 1 см. З трубчастої квітки спочатку висувається 5 тичинок з пиляками, а через кілька діб, коли пилок уже висипався або був змитий дощем чи винесений комахами, висувається зав’язь з приймочкою. На ній помітні крапельки рідини, що свідчить про готовність до запилення пилком з інших. Саме в цей момент потрібно знайти пилок
найпридатнішого, на вашу думку, сорту. Робити це треба в ранкові сонячні години, поки пилок ще є, бо через кілька годин комахи можуть забрати його. Тому досвідчені селекціонери, щоб мати пилок у будь-який час, зрізані жоржини ставлять у воду в приміщенні.

Наносити пилок на приймочку квітки, яку запилюють, можна вирваними з суцвіття пінцетом пиляками або м’яким пензликом, попередньо набравши на нього пилок. Трубчасті квітки розкриваються по черзі в кожному з концентричних рядів і запилення одного суцвіття відбувається кілька разів. Нагадую, що суцвіття, в якому багато трубчастих квіток, мало-перспективне, хоча дає 20-З0 насінин, але сіянці з нього будуть недостатньо повні й гарні. Тому їх доводиться вибраковувати.

Насіння має бути якісним

Слід зазначити, що успішне запилення ще не гарантує достигання насіння. Якщо в цей період йтимуть затяжні дощі або значно похолодає, суцвіття загнивають. І тоді годі й чекати з них якісного насіння. Не можна допускати, щоб напівдозріле насіння піддавалося заморозкам. Тому необхідно стежити за довгостроковими прогнозами погоди і перед заморозками обов’язково зрізати кошики з насінням та поставити їх у воду в теплому приміщенні на кілька тижнів, а потім, вийнявши з води, підвісити для просушування. Лише після цього з них вибирають насіння.

Робота виконана і перед вами десяточок довгастих дорогоцінних насінин чорного або сірого кольору завдовжки 1-2 сантиметри і завширшки кілька міліметрів. Що ж робити з ними далі?

Головне — раніше посіяти

Навесні насіння висівають у ящики з родючою пухкою землею. Строки висівання залежать від ваших можливостей. Але не слід забувати про золоте правило: чим раніше посіяти, тим більшим і сильнішим виросте сіянець, а відтак — рослина встигне зацвісти цього року. Це дасть змогу аматору відібрати найкращі екземпляри, решту ж, і насамперед малодекоративні, можна знищити.

У подальшому, до висаджування розсади в грунт, рослинкам необхідно забезпечити оптимальні умови для росту. Кілька разів сіянці можна пересадити, скажімо, з ящика в стаканчики. У цьому віці вони приживлюються дуже добре — практично на 100 %.

Насамкінець, хотілося б побажати успіхів усім, хто, не шкодуючи сил і часу, експериментує і випробовує, творчо ставлячись до роботи і прикрашаючи квітами нашу рідну землю! Адже що може бути кращим за це? То, може, спробуєте, не так це вже і складно.

Н.В. Колісниченко, с. В. Сорочинці, Миргородський р-н, Полтавська обл.




Поділитись своєю думкою