Коропи — це культурна форма сазана, вихідна його форма. А ще коропи — найвигідніша риба для розведення та вирощування у присадибному ставу.
Існує декілька порід коропів: лускатий (цілком покритий лускою), дзеркальний (з нечисленними дзеркальними лусками), голий (без луски чи з малою її кількістю) та інші.
В Україні виведено дві породи коропів: український лускатий та український рамчастий. Породи коропів відрізняються один від одного формою тіла, кількістю та величиною луски, а також кількістю міжм’язових кісток. У лускатих коропів увесь тулуб від голови до хвостового плавця вкритий однаковою, розташованою рядами лускою. Дзеркальні, або як ще їх називають малолускаті, мають велику луску, яка своїм блиском нагадує дзеркальце.
Дзеркальні коропи за розташуванням лусок розрізняються на дзеркальних широколінійних, дзеркальних лінійних та дзеркальних. У голих коропів буває декілька лусок на шкірі під спинним плавцем і біля хвостового плавця (іноді біля голови).
Тіло коропів товсте, витягнуте, середньої висоти. Спинний плавець довгий, широкий, займає майже всю задню половину спини. У спинного та анального плавців є тверді, пилоподібні, загострені промені. Голова велика, очі золотаві, з верхньої губи рота звисають дві пари вусиків (2 довгих і 2 коротких). Спина чорнувато-зелена, боки і черево жовті чи золотаві.
Нерідко рибники, котрі тільки-но починають справу, плутають цьогорічок і однорічок коропів з карасями. Схожість справді велика, але відрізнити їх неважко, оскільки коропи не такі високі у спині, як карась (висота тіла тільки вдвічі більша від товщини), бік товщий, довший, а чотири коротких вусики, розташовані попарно з кожного боку на жовтих м’ясистих губах, істотно відрізняють його від свого снівродича.
Коропи ростуть набагато швидше від свого прародича сазана, досягаючи у перший рік життя маси 25-50 г, на другий 300-700 г, на третій — 1,4-1,7 кг і більше за середньої довжини тіла у самців 32 см, самок 38 см. Із збільшенням віку його маса збільшується швидше, ніж довжина. Незважаючи на швидкий ріст, дорослі коропи дрібніші за сазана. Їхня жива максимальна маса у більшості екземплярів не перевищує 12-15 кг (у сазана більше 20 кг).
Місця поширення — теплі стоячі і слабопроточні водойми з піщаним чи мулистим ґрунтом та рясною рослинністю. Спочатку коропи мали поширення як наступні 3 підвиди: (басейни Чорного, Азовського і Каспійського морів), (басейн Амуру, північний Китай), (південний Китай, В’єтнам). Як найважливіша ставкова риба поширилися уже в XVII-XV століттях по всій Європі, а сьогодні представлені в усьому світі.
Спосіб життя: коропи тримаються вдень, в глибоких захищених місцях і активними стають у сутінках. Вони витримують зменшення кисню у воді до 2 мг/л (оптимальний кисневий режим для них 5 — 8 мг/л). Нерест відбувається із травня по липень. Самці в цей період прикрашені «перлинним висипом».
Короп — всеїдна риба. їжа його різноманітна: дрібні рачки і планктон, насіння трав та різна рослинність, дрібні молюски й комахи, що потрапили у воду, тощо.
Найулюбленішим кормом є донні організми. Крім того, короп добре засвоює комбікорм, зернові та зерновідходи, висівки, макуху, хліб, картоплю, кукурудзу, а також насіння злакових.
За неперебірливість у їжі їх не випадково величають «водяною свинею». До присадибних водойм площею понад 500 м для боротьби з конкурентами коропів щодо харчування підсаджують щуку чи судака.
Узимку коропи перебувають у глибокій сплячці, кормів не вживають, тільки зменшення вмісту кисню у воді, різке зниження температури води, надмірне забруднення може вивести їх із цього стану, що вкрай небажано, тому що, рухаючись, вони швидко втрачають вагу.
Достатня концентрація кисню у воді для благополучної зимівлі коропів 4—5 мг/л, на відміну від карасів, линів та в’юнів за концентрації кисню у воді 0,65 мг/л коропи гинуть. Тому, якщо на присадибному ставку немає надійних зимувальних приладів, коропів та інших риб, чутливих до вмісту кисню у воді, доцільніше не розводити, а тільки дорощувати протягом весняно-літнього сезону без перезимування. У цьому випадку водойми зариблюють одно- або дволітками коропів після танення снігу (наприкінці березня — на початку квітня).
Найкраще коропи ростуть при температурі 20 — 27°С.
У південних регіонах України статева зрілість коропів настає на третьому—четвертому роках житія, а в поліській і в лісостеповій зонах — на четвертому— п’ятому. Самці дозрівають на рік раніше від самок. Нерест відбувається на дрібних трав’янистих місцях, зазвичай, у першій половині травня за температури води 16-20°С. Ікру самки відкладають на м’яку водяну рослинність порційно за три прийоми. Плодючість висока — від 200 тис. до 1,7 мли. ікринок. Існує приблизний розрахунок плодючості самок: на 1 кг маси самки в середньому близько 180 тис. ікринок. Тривалість нересту – один — два тижні, найчастіше нерест відбувається на світанку після тихих теплих ночей.
Ембріональний розвиток ікри за температури води 15°С приблизно 5 діб, а за 20°С — 3 доби. Личинка, що залишила оболонку ікринки, досягає трохи більше 4 мм. До розчинення жовчного міхура личинка прикріплюється до водяних рослин. Приблизно через 10—11 діб вона починає харчуватися планктонними рачками. Коли довжина личинки сягає 18—20 мм, вона переходить на споживання придонних організмів. У присадибних водоймах доцільно вирощувати коропів до дворічного віку.
Коропи належать до розряду підводних довгожителів. В історії рибництва зафіксовано чимало випадків виловлювання коропів сторічного віку.
Смакові якості: м’ясо має дієтичні властивості, біле, дуже смачне та поживне, містить 16—20% білка і 10—15% жиру, придатне для всіх видів кулінарної обробки. Дуже смачні корони у смаженому, запеченому або фаршированому вигляді.
Особливою популярністю поміж рибоводів користується новий тип української рамчастої породи коропів. Відгодівельний тип коропів призначений для інтенсивного вирощування у полікультурі та хижими рибами-меліораторами. Починаючи з 1993 року, їх створюють методом відтворювального схрещування. За вихідні форми взято українську рамчасту породу коропів та румунську рам-часту породу Фресинет. Нині проводять роботу з другим та третім поколіннями селекції. Закладені три лінії, що різняться між собою часткою спадковості породи Фресинет. Чисельність — 1500 плідників та старшовікового ремонтного молодняку підвищеної харчової цінності, високої життєстійкості та продуктивності. Порівняно з існуючими нормативами коропи другого покоління селекції мають перевагу за середньою масою на 8-12%, з продуктивністю цьоголіток на 12—16% і товарних дволіток до 17% за суттєвої економії корму; добре пристосовані до заводського відтворення та нересту в умовах ставків, до того ж загальний вихід з нерестових ставків на одну самку становить 150-200 тис. тридобових личинок.
Володимир Тарасюк
