На відміну від сіянцевих підщеп, які вирощують із насіння, вегетативні розмножують способом укорінення зелених пагонів чи здерев’янілих живців. Для їх розмноження закладають спеціальні маточники. Таким маточником може слугувати один чи декілька кущів для садівника-аматора або ж ділянка необхідного розміру з метою вирощування саджанців для реалізації.
Незалежно від розміру вашого маточника спочатку потрібно мати необхідну кількість укорінених відсадків тих чи інших форм підщеп. Їх можна придбати або виростити самому, скориставшись живцями цих підщеп, які дістати легше, особливо дефіцитних форм.
Спосіб прискореного розмноження полягає в тому, що на сіянцевих підщепах (яблуні, груші) окулірують ближче до поверхні ґрунту по два вічка з протилежних боків підщепи. Якщо ці підщепи призначені для окулірування культурних сортів, то на них з протилежного боку від культурного вічка окулірують одне вічко вегетативної підщепи. При окуліруванні вегетативних підщеп щиток вставляють вічком донизу. Тоді в кращому випадку пророслий з такого вічка пагін спершу росте донизу, а досягши поверхні ґрунту, вигинається дугою і займає вертикальне положення. Відрослі пагони підгортають в міру їх росту 2-3 рази, щоб висота горбочка сягала приблизно 15 см. Але не завжди ці пагони самі вигинаються дугою. Нерідко доводиться їх відгинати, якщо ще на самому початку росту вони спрямовуються вгору і ростуть майже впритул до штамбика підщепи. При досягненні необхідної довжини (але не чекаючи здерев’яніння нижньої частини) такі пагони обережно відгинають уздовж рядка, спрямовуючи верхівку догори. Вигин пагона закріплюють злегка утрамбованим ґрунтом, нагортаючи його навколо пагона так, щоб він закріпився у вертикальному положенні. Відгинати пагони, що ростуть з перевернутих донизу вічок, легше і вони менше ламаються, як це буває при звичайному окуліруванні.
Саме завдяки утворенню дуги, в цьому місці пагони найкраще вкорінюються. За такого способу з кожного пророслого вічка яблуні виростає пагін, а з окремих вічок айви — навіть по 2-3 пагони. Восени такі відсадки відокремлюють і використовують для закладання маточника чи вирощування на них саджанців.
Під маточник виділяють ділянки на рівному місці, бо навіть на невеликих схилах під час злив вода розмиє підгорнуті маточні кущі. Ґрунт повинен бути пухкий, достатньо удобрений, легко- чи середньосуглинковий. Піщані ґрунти менш вологоємні і більше промерзають. Ділянка має бути вільна від таких злісних бур’янів, як осот, пирій, березка. А ще потрібно передбачити можливість зрошення. Без дотримання цих вимог при відведенні ділянки під маточник вегетативних підщеп марно сподіватися на успішне їх вирощування.
Для закладання маточника використовують першосортні відсадки, висаджуючи їх під шнур у ямки завглибшки до 25 см на відстані в ряду 20 см. Дуже важливо достатньо ущільнити ґрунт на дні ямки біля коріння відсадків, а не зверху, коли ямка буде засипана повністю, як це нерідко роблять, залишаючи на поверхні ґрунту втрамбовані сліди. Від якості садіння залежить приживлення, подальше збереження і продуктивність рослин. Відразу ж після висаджування відсадки обрізують на висоті 2-3 см від поверхні ґрунту (або вкорочують їх заздалегідь з таким розрахунком, щоб після висаджування на вказану глибину над поверхнею ґрунту височіло 2-3 см). Висаджуючи відсадки у кілька рядів, їх розташовують на відстані 70-90 см, залежно від знарядь для обробітку ґрунту, якими ви користуєтесь.
Такі загущені маточники значно збільшують вихід стандартних підщеп з одиниці площі, зменшують витрати на їх вирощування і дають можливість зекономити земельну площу. При короткому періоді експлуатації (приблизно 4-5 років) маточні кущі не дуже розростаються, голови їх не підвищуються високо над поверхнею ґрунту, а тому їх достатньо підгортати на 12-15 см замість 25-30 см при старій технології (1,5-2 х 0,3-0,5 м). Полегшується не лише підгортання, а й розгортання кущів перед відокремленням відсадків, вкривання їх на зиму і розкривання навесні.
На Подільській дослідній станції садівництва вихід стандартних відсадків уже в перший рік експлуатації такого маточника (на другий рік після садіння) з однієї сотки у середньому становив 1,4 тис. штук при схемі садіння 90×20 см і 1,7 тис. шт. при схемі 70×20 см, а на п’ятий рік — відповідно 4,5 і 5,6 тис. шт. з однієї сотки.
У перший рік за маточником ретельно доглядають, щоб забезпечити приживлення висаджених рослин і гарний ріст. Ґрунт має бути достатньо зволожений, пухкий і чистий від бур’янів. При появі шкідників (попелиці) і хвороб (борошниста роса, парша) необхідно обприскати відповідними отрутами.
В рік садіння кущі не підгортають, щоб не ослабити їх. Першу зиму після висаджування маточні кущі зимують не підгорнутими. Підгортати слід лише підсаджені при осінньому ремонті чи за осіннього садіння відсадки, краще одночасно з висаджуванням.
На другий рік рано навесні пагони, що виросли в рік садіння, обрізують, залишаючи шипики завдовжки 1 — 2 см. При цьому слід враховувати, що з роками місце відростання пагонів поступово переміщується догори, отже, експлуатацію маточника слід починати при можливо меншій висоті обрізування кущів над поверхнею ґрунту. Тому кущі з високо розташованим приростом зрізують на дворічну деревину на 2—3 см від рівня ґрунту.
Коли пагони на обрізаних кущах досягнуть висоти приблизно 10 см, їх підгортають, залишаючи верхівки відкритими. У міру підростання пагонів підгортання повторюють, доводячи висоту горбочків до 12-15 см. Перше підгортання обов’язково виконують вручну, бо при будь-якій механізації багато пагонів і кущів, які відростають нерівномірно, будуть засипані землею, що може призвести до їх загибелі. Під час кожного механізованого підгортання горбочки слід нарощувати поступово, на невелику висоту. Після кожного такого підгортання у засипаних ґрунтом кущів негайно звільняють вручну верхівки пагонів. Якщо площа маточника невелика, то найкраще підгортати вручну. Підгортати потрібно вологим ґрунтом після дощу чи поливу. Але не слід занадто поливати вже підгорнуті кущі, бо при поливі дощуванням (з поливалки, наприклад) ґрунт ущільнюється, погіршується його аерація, така необхідна для успішного вкорінення. Тому після сильних дощів горбочки потрібно легенько розпушити.
Краще вкорінюються ті пагони, які були притінені з початку їх відростання. Тому підгортати слід якомога раніше, поки пагони в нижній частині ще не здерев’яніли.
Важливою умовою гарного вкорінення є оптимальна вологість ґрунту в зоні утворення коріння і утримання його в розпушеному стані. Найінтенсивніше коренеутворення відбувається за температури ґрунту від 10 до 20°С. При подальшому її підвищенні ріст коріння припиняється, а при 25°С відмирають молоді корінці.
Підгортати маточні кущі слід так, щоб кожний пагін з усіх боків був добре обгорнутий землею. Для цього землю нагортають не лише ззовні куща, а й у його середину, злегка ущільнюючи її в центрі куща і розправляючи пагони руками рівномірно в усі боки від центра куща.
Протягом літа підгорнуті землею пагони вкорінюються залежно від здатності тих чи інших форм до коренеутворення. Так розмножують вегетативні підщепи вертикальними відсадками.
У перший рік після висаджування на маточних рослинах виростає здебільшого по 1-2 пагони. Щоб підвищити продуктивність маточника в перший рік його експлуатації (на другий рік після садіння), краще застосувати спосіб розмноження горизонтальними відсадками. Для цього навесні другого року після садіння пагони, що виросли в перший рік, вкорочують на третину їхньої довжини і пришпилюють вздовж рядка однією-двома дерев’яними чи дротяними шпильками-гачками якомога щільніше до поверхні ґрунту. Робити це слід обережно, щоб не зламати пагонів при їх нагинанні, особливо у підщепи М9, що має дуже ламкі пагони і коріння. Пришпилені горизонтально пагони присипати землею не слід, щоб бруньки на них розвивалися рівномірно. Бо частина присипаних бруньок не проростає, а серед пророслих не всі пробиваються на поверхню, залишаючись у ґрунті у вигляді зігнутих етіольованих пагонів. Коли на пришпилених пагонах відростуть молоді, їх підгортають, як описано вище. Восени пришпилені пагони відрізують трохи далі від їх основи, утворюючи тим самим більш розгалужені голови кущів, що підвищить вихід відсадків з них у наступному році при розмноженні вертикальними відсадками. Відрізані горизонтальні пагони розрізують на частини по кількості утворених на них відсадків.
Спосіб розмноження горизонтальними відсадками у перший рік експлуатації маточника може виявитися не зовсім прийнятним у такої підщепи, як ММ 106 через сильне переростання пагонів у товщину і складність у їх пришпилюванні до поверхні ґрунту. В такому разі пришпилюють ті пагони, які піддаються цьому, а товсті обрізують, залишаючи шипики в 1-2 см. Якщо ж на них виростуть сильніші пагони, ніж на пришпилених, то ці молоді пагони обрізують над двома нижніми бруньками, з яких відростають по два нових пагони, і тоді їх усі разом підгортають.
Поєднання таких способів розмноження у перший рік експлуатації маточника збільшує вихід стандартних відсадків залежно від форми підщепи приблизно в 1,5-4 рази. На другий рік за умови переходу на розмноження вертикальними відсадками вихід стандартних підщеп у 1,5-2 рази вищий порівняно з тим, який отримують від розмноження вертикальними відсадками з першого року експлуатації маточника. Бо кущі, в яких у перший рік укладали горизонтальні відсадки, мають більш розгалужені і дещо нижче розташовані голови, що збільшує кількість пагонів на них і поліпшує їх укорінення.
Приблизно в другій половині жовтня маточні кущі обережно розгортають і всі пагони (в т.ч. і невкорінені) вирізують гострим секатором, залишаючи пеньочки заввишки в 1-2 см. Слабкі пагони вирізують при самій основі, інакше в подальшому знизиться вихід стандартних відсадків.
Слідом за відокремленням відсадків обрізані кущі підгортають на висоту до 15 см. Для них особливо небезпечні раптові осінні морози, бо голови маточних кущів не мають необхідного загартування внаслідок затягування вегетації в нижній частині куща і постійного накривання землею. До того ж вони чутливіші до морозів через наявність ран від вирізаних відсадків. Наступної весни, як тільки доспіє ґрунт, вкриті на зиму кущі розгортають до повного їх розкриття. Неякісне розгортання призводить не тільки до зменшення кількості пагонів, а й до загибелі маточних кущів. З цією роботою не можна запізнюватися, аби не затримувати початок росту пагонів із сплячих бруньок.
Вирощені вегетативні підщепи потрібно використовувати ефективно: перерослі — для зимового щеплення і високого окулірування, тонкі — висаджувати окремо від стандартних. їх можна дещо пізніше заокулірувати сильнорослими сортами чи використати для ранньовесняного окулірування проростаючим вічком, яке виконують способом вприклад, не чекаючи початку сокоруху. Приблизно через місяць, переконавшись, що вічка добре приживилися, підщепи зрізують над вічком. Зовсім тонкі підщепи залишають для окулірування в наступному році.
Пагони, які не вкорінились чи мають слабенькі корінці, можна використати для розмноження здерев’янілими живцями, використовуючи їх нижню частину завдовжки 15—20 см (живці із середньої і тим більше з верхньої частини вкорінюються погано навіть за обробки їх стимуляторами). Живці завдовжки 20 см при гарному вкоріненні незручні для висаджування у розсадник, тому нижню частину їх доводиться відтинати, видаляючи часом найбільш розвинутіші нижні корені. Такі живці найкраще використовувати для закладання маточника чи висадити на постійне місце в сад з наступним їх окультуренням. А для вирощування саджанців зручніше вкорінювати живці не довші 15 см.
А.М. Білик, кандидат сільськогосподарських наук
