Коли в дитинстві я жив на хуторі і пас корову, не раз доводилося бачити куріпок. І якщо навесні та на початку літа вони легкі і рухливі та й перелітають на чималу віддаль, то в жнива чи восени куріпки великі, вгодовані.
Сполохані вони підіймаються у повітря. Але пролетять не більше 10-15 метрів і знову сідають на стерню і віддаляються швидким бігом.
Не раз доводилося бачити весь виводок куріпок: самець і самка і до 20 маленьких пташенят. Тепер самці тільки злітають у повітря, але тут же вертають до пташенят, якщо людина чи худобина навіть близько.
А ще був випадок, коли натрапив на гніздо куріпки, а потім упіймав її і переніс усю кладку (18 яєць) на подвір’я і вимостив таке ж гніздо в загорожі. Куріпка продовжила насиджувати яйця і вилупилися пташенята.
Годував їх просом, потім — пшеницею, збирав і подрібнював різні трави та бур’яни. У загорожі, крім того, постійно була вода.
Поки пташенята були малі, вони й самі пролазили в щілини загорожі і мешкали на подвір’ї разом з курчатами. А на випадок якоїсь загрози мерщій вертали до куріпки-квочки.
Згодом пташенята настільки вже призвичаїлися, що не втікали, коли хтось з’являвся на подвір’ї, дзьобали їжу з рук, пили воду. Боялася людей тільки мати-куріпка.
До того ж, коли насиджувала яйця, то їла зерно або пила воду навіть з рук. А коли вже вилупилися пташенята, інстинкт дикості брав гору, хоч з часом і вона звикла до послуг людини.
Так виводок перебував у загорожі з кінця липня й до жовтня місяця. Пташенята підросли, вбралися у пір’я і вже були справжніми куріпками. Шкода було, але мати наполягла на тому і я відпустив виводок на вільну природу.
Цю давню історію з куріпками пригадав тому, що куріпки вигідно відрізняються від перепелів. І якщо перепелів до певної міри приручають і розводять, то куріпок, на мій погляд, розводити доцільніше і ось чому.
По-перше, куріпка — не перепел. Маса куріпки 350-500 г чистого м’яса, а перепела 80-145 г у чотири рази більше. М’ясо куріпки, як і перепела, дієтичне. Яйця — теж. У кладці їх більше 20, а у перепелів — наполовину менше. Куріпка слугує об’єктом полювання, а перепели, як відомо, відлітають до теплих країв.
По-друге, куріпка не перелітний птах і погано пристосована до добування корму з-під снігу. Тому в сніжні зими значна частина популяції гине. Утриманням птиці у вольєрах можна зберегти куріпку, не кажучи уже про чисто господарську вигоду.
Живляться куріпки такими ж кормами, як і перепели, — насінням бур’янів і трав, комахами, личинками, зерном злакових, так само поїдають бурякових довгоносиків, колорадських жуків, яких інша птиця, крім цесарок, не їсть.
Раціон штучного годування має бути різноманітним, добре вітамінізованим з добавками мінералів для формування шкаралупи яєць. Воду краще давати джерельну.
Поширені куріпки по всій території України. І якщо перепелів немає у гірських районах Карпат і в суцільних масивах лісів Полісся, то куріпки є скрізь, особливо в зоні Лісостепу.
Гніздяться куріпки в травні — червні. Гнізда в’ють на землі, в глибоких ямках, під кущами одиноких дерев чи рослин, зазвичай — на узбіччі полів, у ярах, вибалках, які не затоплює дощова вода. Але ніколи куріпка не влаштовує гнізда па орній землі. За наближення людини чи тварини квочка злітає з гнізда і кладку можна легко виявити.
Далі обігрівання можна продовжити в інкубаторі чи підкласти яйця під курку-квочку. Пташенята вилуплюються через 20-22 дні. Вони, як і курчата, тут же поїдають
корм, п’ють воду, а невдовзі вбираються в пір’я і стають дорослими птахами.
Іноді на вільній природі можна натрапити на гніздо куріпки, де щойно вилупилися пташенята, і зібрати їх або ж навідуватися туди щодня. Однак брати яйця в руки не слід. Відчувши запах, квочка неминуче залишить гніздо. Тоді залишається одне із двох: інкубація або підкладення яєць під квочку.
Придбати яйця куріпки для інкубації чи насиджування іноді можна й на базарі. Нерідко й у Вінниці продають такі яйця. Їх привозять здебільшого з південних країв. На колір вони зелено-бурі або буро-коричневі, схожі на перепелячі, але дещо більші. Та й ціна різна.
Інший шлях початкового розведення — впіймати куріпку на гнізді або заманити до ловчої клітки з принадою (просо, пшениця чи інший корм). А далі попарно утримувати в клітках чи загорожі. Відрізнити самця від самки можна за каштаново-коричневою смугою (плямі) на грудях: у самця вона яскраво виражена, у самки — ледь помітна або й зовсім її немає.
Вважаю, що розведення куріпок має зацікавити любителів птаства, хоч усе те, як і розведення перепелів, певний клопіт. Але куріпки, на мій погляд, варті того. Розведення куріпок — це і бізнес, і дієтичні харчі, і лікування. Особливо цінні пташині продукти для харчування дітей.
Та й на вигляд дика птиця доволі приємна своїм забарвленням, спокійною поведінкою, швидким звиканням до людини, невибагливістю до корму тощо. Одне тільки: собак і кішок слід утримувати подалі та захистити птицю від тхорів і хижих птахів, якщо сам вольєр незахищений. Усе інше, як зазвичай.
Г.А. Скоряк
