Спориш або горець пташиний — однорічна трав’яниста рослина, сімейства гречаних. Спориш рослина досить висока, його гілки в довжину досягають 20-80 сантиметрів. Однак ця рослина в основному росте, пригинаючись до землі. Його листочки мають невеликим розміром і нагадують за своєю формою еліпс. Цвіте спориш з квітня до осені, квіточки непоказні дрібні зеленувато білого або рожевого відтінку.
У пташиного горця невеликі плоди, схожі за своєю формою на тригранні горішки. Їх з задоволенням їдять птиці, тому рослину в народі ще називають пташиною гречкою.
Називають цю рослину у народі ще трава-мурава, Конотоп, Топтун, гусятник. Більшого поширення в українській мові отримала назва «спориш» — від слова «споро», тобто дуже швидко відновлюються його пошкоджені пагони.
Спориш зустрічається повсюдно (крім арктичних районів), росте, як бур’ян, встилаючи м’яким килимом пустирі, узбіччя доріг, біля стежок і навіть на самих стежках, у дворах, на спортивних майданчиках, він стійкий до витоптування, швидко розростається на будь-якому грунті.
Збір, заготівля і зберігання споришу
У народній медицині використовують тільки наземні частини рослин — листя і стебла. Причому більш корисні верхні його шари — приблизно сантиметрів 40. Решта гілки — жорсткі і непридатні для збору. Особливу цінність мають квітки рослини. Заготівлю проводять протягом усього літа. Висушують в затемнених, але добре провітрюваних місцях. Прямі промені сонця шкідливі, тому що втрачаються багато лікувальних властивостей споришу.
Дуже важливо зрізати рослину для заготовки в суху погоду і, звичайно, далеко від запилених доріг. Після просушування спориш зберігають у марлевих або бавовняних пакетах. Хоча можна і в скляних банках, аби був доступ повітря. Приміщення для зберігання повинно бути сухим і затемненим.
Біохімічний склад споришу
Чим же пояснюється приналежність споришу до розряду лікарських трав? Ця рослина містить в собі величезну кількість різних корисних речовин, наприклад, в ній є багато аскорбінової кислоти. Також вона багата на каротин — вітамін А, який відповідає за нормальний колір шкіри і гостроту нашого зору. Крім того пташиний горець містить в собі багато щавлевої кислоти і дубильних речовин. У його зелені міститься пектин, який виводить з організму отрути і шкідливі метали. Спориш покращує стан крові, так як в його складі багато заліза. Наявність в складі трави органічних сполук кремнію — це справжній подарунок природи! Роль кремнію для організму людини неможливо переоцінити. Кремній по праву вважається найважливішим елементом для життя, досить згадати, що існують безвуглецеві види організмів, але не буває безкремніевих форм життя. Адже не дарма академік Вернадський віддавав кремнію найперше місце з усіх основних елементів життя.
Лікувальні властивості споришу
Лікувальні властивості пташиного горця застосовуються при лікуванні хвороб печінки, нирок, шлунка і кишечника, шкіри (дерматити, екзема, нейродерміт). Трава благотворно діє на кровоносну систему, знижує артеріальний тиск, підвищує згортання крові. Основне призначення споришу як лікарського засобу — зменшення розмірів каменів в нирках.
Кремнієва кислота в складі рослини руйнує міцні зв’язки кальцієвих солей в каменях і дробить їх на молекули, які легко виводяться з сечею. Великі камені в нирках, надтверді коралові і неконтрастні, дробленню не піддаються.
Якщо говорити в цілому про його цілющий вплив на роботу нирок, потрібно відзначити, що відвар або настій трави ефективний при ниркових запаленнях і діє як сечогінний засіб. Кровоспинні властивості споришу використовуються при кровоточивості слизових і супутніх запаленнях. Відвар прикладають на рани, що кровоточать, п’ють, щоб зменшить менструальні виділення, після абортів і пологів. Трав’яний настій добре відновлює сили після операцій, корисний при залізодефіцитній анемії в результаті великої втрати крові при менструаціях у дівчат.
Спориш відомий своєю унікальною властивістю відновлювати репродуктивну функцію жінки за рахунок збільшення тонусу стінок матки. Тому часто використовується в якості допоміжної терапії при жіночому безплідді.
Застосування споришу в народній медицині
Для лікування застосовують настій (відвар) споришу — як внутрішньо, так і зовнішньо. Для його приготування 20 г подрібненої трави слід залити склянкою окропу і нагрівати на водяній бані протягом 15-20 хвилин, зняти і настояти ще 45 хвилин. Після цього настій процідити і додати кип’яченої води до 200 мл. Настій споришу можна зберігати в холодильнику не більше трьох діб.
Зазвичай настій споришу застосовують внутрішньо по 2 столових ложки до їди 3-4 рази на добу. Зовнішньо настій використовують для компресів, примочок, ванночок. Його застосовують для лікування таких захворювань:
При безплідді — спориш збільшує інтенсивність роботи маткових м’язів, нормалізує гормональний фон, активізує дихання, завдяки чому організм краще забезпечується киснем. Все це сприяє поліпшенню репродуктивних функцій і швидкому настанню вагітності, причому лікарський засіб краще приймати одночасно подружжю. При перших підозрах, що зачаття відбулося, прийом трави споришу слід припинити.
При каменях у нирках — спориш сприяє відходженню щільних, кам’янистих утворень при сечокам’яній хворобі, особливо корисно рослина при порушенні сольового обміну. Приймають настій горця пташиного також після видалення каменів у нирках і як профілактичний засіб.
При різних кровотечах (маткових, гемороїдальних, кишкових, легеневих) — спориш сприяє підвищенню швидкості згортання крові, зупиняючи процес кровотечі. При геморої корисні теплі ванночки на ніч з відваром трави споришу.
При захворюваннях шлунково-кишкового тракту і холециститу — настій споришу нормалізує систему травлення, прискорює відтік жовчі, знімає запалення слизової оболонки шлунка і кишечника, сприяє загоєнню виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.
Рецепт спиртової настоянки споришу для лікування печінки і жовчнокам’яної хвороби: 2 чайні ложки сухої трави залити 200 мл спирту і настоювати протягом десяти днів. Потім настоянку процідити. У половину склянки води додавати 15-20 крапель настоянки, застосовувати як жовчогінний засіб три рази в день.
Для лікування шкірних захворювань, ран, виразок, екзем, а також при запаленні порожнини рота, слизової оболонки губ і кровоточивості ясен — спориш перешкоджає процесам загнивання, знезаражує, знеболює, знімає запалення і покращує загоєння. Рекомендується використовувати настій для полоскання рота, промивання ран, накладання компресів.
При випаданні волосся — спориш зміцнює волосяні цибулини, забезпечуючи їх вітамінами та іншими корисними речовинами. Настоєм необхідно обполіскувати волосся щодня курсом до 20 процедур.
Протипоказання до застосування споришу
Як будь-яка лікарська рослина, спориш потрібно застосовувати з обережністю. Не перевищувати норми, враховувати, що може бути індивідуальна непереносимість рослини, аж до алергічних реакцій. Тому необхідно починати застосування з невеликих доз і стежити за реакцією організму. В спориші є певна кількість кремнієвої кислоти, що робить неприпустимим застосування його при хворобах сечового міхура і гострої форми хвороби нирок. Необхідно пам’ятати, що спориш володіє сильним кровозупиняючою дією. Тому він протипоказаний людям, які страждають тромбофлебітом. Його застосування може посилити перебіг хвороби. Протипоказаний він і при хворобах серця. Не можна вживати спориш і при вагітності, так як він впливає на тонус матки. Це може викликати передчасні пологи або викидень.
