Кування може бути літнім і зимовим. Для літнього кування застосовують гладкі підкови або з невеликими шипами. Зимові підкови повинні мати загострені шипи або загострені головки підківних вухналів. Для зимового кування добре застосовувати підкови із знімними шипами, відтак їх можна частіше замінювати в міру затуплення.
Необхідно пам’ятати, що надто часте і несвоєчасне кування шкідливе для коня. Зазвичай, коня потрібно перековувати через 30—40 днів. Однак при роботі на кам’янистих ґрунтах підкови зношуються швидше. В дощовий період коня перековують частіше. Коней, які мають вади на копитах, перековують якомога рідше.
Помилки під час кування і вади підків та вухналів
Якщо у вухналів відломлюються головки і «баранці», то це є ознакою того, що вони виготовлені з твердої сталі, чого робити не можна. Розколювання рогової стінки копита трапляється, коли вухналі надто товсті.
Такі вухналі тиснутимуть на чутливу частину копита, а «баранці» від них завеликі і можуть бути причиною засікувань. Отже, вухналі необхідно виготовляти з м’якої сталі, а їхня величина повинна відповідати розмірам підків.
Вухналі необхідно забивати легкими рівномірними ударами молотка. За надмірного притягування до копита вухналі згинаються, розширюються отвори у роговій стінці та послаблюється кріплення підкови.
Якщо підкова зсунулася, її не можна повертати на попереднє місце ударами молотка, щоб не погнути вухналі, які можуть розколоти рогову стінку. Крім того, погнуті вухналі тиснуть на вразливу частину копита.
Якщо під час кування утворилася щілина між верхньою поверхнею підкови і торцем підошовного краю рогової стінки, то в цю щілину буде набиватися бруд, який спричинюватиме руйнування білої лінії та розщеплення рогової стінки. Скошена назовні верхня поверхня підкови може призвести до відриву рогової стінки від підошви, а скошена всередину — спричиняє створення стиснутого копита, руйнування білої лінії і може зумовити розщеплення рогової стінки.
Напрям вухналів під час забивання повинен суворо відповідати напряму рогових стінок копита, а кінці вухналів повинні виходити назовні на однаковій відстані від підошовного краю рогової стінки.
Вухналь, якщо його правильно забили, не торкається чутливих частин копита. За зміщення вухналевої доріжки підкови всередину від білої лінії копита вухналь пошкоджує чутливу частину копита. Така вада називається заковкою.
Буває, що заковку виявляють у момент забивання вухналя, оскільки кінь відчуває біль і відсмикує ногу. В такому випадку потрібно витягти вухналь і не забивати його в цей отвір підкови, а рану продезінфікувати.
Часто заковку виявляють через два-три дні після підковування. У такому випадку кінь спочатку дуже обережно стає на ногу, а затим починає кульгати. Під час легкого удару молотка по голівці вухналя, який викликає заковку, кінь відсмикує ногу. Його необхідно видалити, а отвір продезінфікувати. Якщо це не допомагає, коня потрібно розкувати і звернутися до ветеринара.
Широка та глибока бухтовка підкови призводить до потрапляння бруду і камінців між підковою і копитом, що є причиною руйнування рогу підошви та наминком.
Широка підкова, яка надто виступає за підошовний край рогової стінки, може відірватися і обламати ріг копита. Крім того, прикріплення широкої підкови потребує неправильного нахилу вухналів, що послаблює кріплення її або призводить до заковки.
Вузька підкова не повністю покриває торець підошовного краю рогової стінки і може призвести до її обламуванню, а внутрішній край підкови буде тиснути на підошву і стрілку, що призведе до їхньої наминки. Підкова, завужена у п’ятковій частині, спричиняє створення стиснутого копита. Довга підкова викликає засікання і забивання. Коротка підкова не захищає п’яткові частини копит від забиття і навіть призводить до розтягнення зв’язок.
Важка підкова з широкими і товстими гілками робить копито важчим.
Під широкі гілки підкови забиваються камінці і в результаті утворюються наминки.
Кування неправильних копит
За неправильної постановки ніг і неправильного ходу копита коня спотворюються і набувають неправильної форми.
Це повинно бути передбачено під час припасування підків з метою збільшення опори для навантаженої частини копита.
За вузької постановки ніг з короткою та крутою зовнішньою стінкою копит зовнішня гілка підкови повинна виступати назовні більше, ніж зазвичай. Тому цю гілку відковують ширше, а доріжку для вухналів роблять на своєму місці по білій лінії, тобто величина від зовнішнього краю буде дещо більшою. Внутрішню гілку підкови роблять як для правильного копита.
За широкої постановки ніг буде низька й крута внутрішня стінка копита, тому потрібно зробити підкову з широкою внутрішньою гілкою. Але це можна робити тільки в тому випадку, якщо є певність, що кінь не буде засікати, в іншому випадку такі копита підковують звичайними підковами.
Якщо ноги коня виставлені вперед, застосовують підкову з подовженими гілками для збільшення опори більше навантаженої задньої половини копита.
Коли ж ноги коня відставлені назад, кінці гілок підкови повинні бути вкорочені. Забивання ногами може відбуватися під час руху коня, особливо коли він переходить на рись, задніми ногами чіпляє передні. Наведемо деякі способи усунення забивання коней ногами.
У передніх підковах для коней, які забивають ногами, кінці гілок не випускають за заворотні кути копита, а задні шипи у цих підковах роблять навскіс зверху згори донизу.
Якщо кінь сильно б’є зачіпною частиною рогової стінки заднього копита по передній підкові, то для захисту цих стінок на зачіпній частині задніх підків роблять широкий І високий відворіт, так званий капор. Для захисту п’яток від поранень під час забивання застосовують гумові закладки і шкіряну ногавку.
Засікання ногами відбувається під час руху деяких коней, коли вони торкаються однією ногою за внутрішню поверхню другої. Найчастіше коні засікають задніми ногами. Причини засікання такі: надто широка і важка підкова, «баранці» вухналів надто виступають за поверхню копита, внутрішня стінка копита зрізана більше, ніж зовнішня, широка чи вузька постановка ніг у коня, перевтома коня, круті повороти внаслідок неправильного керування конем, хронічна кульгавість тощо.
Якщо коні засікають зачіпною або боковими частинами копита, то підкови в цих випадках роблять вужчі й пряміші, відтак край підкови на прямокутній ділянці скошується під копито. Край рогової стінки не зрізують, а тільки злегка округляють рашпилем.
Аби не зменшити міцність підковування, у завуженій частині доріжок не роблять, їх і отвори для вухналів переносять дещо ближче до кінців гілок підкови.
Якщо кінь засікає п’ятковою частиною, то шипи на зовнішній гілці підкови краще скосити донизу і всередину, а на внутрішній гілці зробити полозок. Полозок створюється поступовим потовщенням гілки вище зовнішнього шипа, починаючи від першого головного вухналевого отвору. Полозок спилюють донизу і всередину.
Якщо цими заходами не усунули засікання, то для захисту ноги коня застосовують ногавку з шкури.
Копита з дуже зміненою формою бувають такі: довгі, круті, торцеві, стиснуті, широкі, пласкі, повні і косі. Для таких копит завжди потрібні спеціальні підкови і особливі засоби з прикріплення їх до копит.
Коней з неправильними копитами можуть кувати тільки ковалі з великим досвідом роботи, ті. котрі мають певну кмітливість.
Виготовлення підків для нормальних копит
Для виготовлення підків застосовують м’яку штабову сталь марок Ст2 або СтЗ, яка не гартується і добре зварюється.
Профіль сталі — полоса (штаба) з розмірами в перерізі: для легкозапряжних коней 12×25 мм, для верхових — 10×25 мм, для важковозів — 14×29 мм. Нагрівають заготовку у горні до білого кольору гарту на 2/3 довжини її, спеціальними обценьками встановлюють заготовку на ребро й ударами молота чи молотка протягують і згинають одну гілку підкови до потрібних розмірів.
Довжина половини заготовки (гілки) після припасування повинна бути більша від гілки підкови на 20 мм. Це потрібно для виготовлення шипа. Товщину гілки роблять однаковою, а ширину на кінці гілки на 2-4 мм менше, ніж у зачіпній частині підкови. Першу гілку згинають півколом за формою підкови на розі кувалди, а кінець гілки довжиною 40-50 мм залишають прямим для виготовлення шипа. Затим дорожником (вузьке зубило) прорубують вухнапеву доріжку для вухналів. Потім після другого нагрівання згинають другу гілку, пробивають доріжку й отвори. Після цього відгинають задні шипи і відтягують від воріт (частина металу на зовнішньому краї передньої зачіпної частини підкови). Затим пробивають отвір під передній шип, котрий відковують окремо. Після цього шип нагрівають, штифтом вставляють у передній отвір підкови і розклепують.
Виготовлення спеціальних підків
Спеціальні підкови виготовляють для створення сприятливих умов для копит коня, під час роботи коней у різні пори року на різному ґрунті, для коней, які виконують різні роботи та для коней з неправильними і хворими копитами.
Гладенька підкова не ізолює поверхню підошви із стрілкою м’якуша від ґрунту, тому дія стрілки не порушується.
Кінь на гладеньких підковах рухається впевненіше. Виготовляючи гладеньку підкову, зачіпну частину і кінці гілок роблять ширші, ніж бокові частини. Передню зачіпну частину підкови рекомендується робити товстішою від задньої на третину товщини гілок. Цим полегшується відштовхування ноги коня від ґрунту, а підкова не піддається передчасному зносу. Гладенькі підкови застосовують влітку для верхових та легкозапряжних коней. Зимові підкови обов’язково виготовляють з шипами. Відтак на зовнішній гілці підкови відковують або встановлюють гострі шипи, а на внутрішній — тупі. У відлигу сніг часто набивається між гілками підкови, від чого кінь важко рухається. Щоб запобігти цьому, застосовують підошву, виготовлену з міцносплетеного жмута соломи, прошитого товстими нитками. Цей жмут тісно вставляють між гілками підкови. Можна також користуватися металевою підошвою, яку кріплять до підкови гвинтами змінних шипів.
Круглі підкови застосовують нарівні із звичайними підковами з шипами і без шипів. Ці підкови відрізняються від звичайних наявністю з’єднувальної поперечної пластини і між кінцями гілок. Застосування таких підків особливо корисно для копит з хворою чи слабкою роговою стінкою за умови, що на стрілці немає хворобливих процесів. З’єднувальну пластинку роблять різної форми, залежно від форми і повноти стрілки. Якщо кінь стоїть, то між пластинками і валиками стрілки повинна залишатися відстань 1-2 мм. Виготовляючи круглу підкову, заготовку для неї відрубують на 20 мм довшу порівняно з заготовкою для нормальної підкови з шипами. Після виготовлення підкови, згинання і розгинання двох кінців, які призначені для одержання з’єднувальної пластини, виконують ковальське зварювання цих кінців накладкою і закінчують оздобленням пластини. Товщина такої пластини 8-10 мм, ширина повинна відповідати ширині копита в п’ятці.
Підкови з гумою пропонується застосовувати для роботи в зимових умовах на асфальтованих дорогах і твердому ґрунті.
Товщина такої підкови із з’єднувальною пластинкою дорівнює 6-8 мм. На зачіпній частині приварюють передній шип заввишки 12 мм. На підкову накладають товсту гумову прокладку і разом з нею прибивають підкову до копита коня.
Підкови для ваговозів мають бути дуже масивними і міцними, товщиною 14 мм і шириною не менше 27 мм. П’яткові частини роблять ширшими та довшими, ніж у звичайних підків, з метою збільшення площі опори копита на підкову. За вузької постановки передніх ніг коня зовнішню гілку підкови роблять ширшу, і вона більше виступає за підошовний край, ніж зазвичай. Щоб не допустити зміщення підкови, на її зовнішній гілці роблять додатковий відворот.
Вухналі для кріплення підків до копит виготовляють із сталі СтО, Ст1, Ст2. Підківні цвяхи, які мають різні номери, застосовують для кріплення різних підків. Під час виготовлення вухналів на заводах на кожному з них чітко вибивають або виштамповують його номер.
Борис Сеник
