Хочу розповісти вам, шановні друзі, про корисну і надзвичайно гарну рослину — іргу. Її часто плутають з чорноплідною горобиною — аронією. Так, вони дуже схожі, причому відносяться до одного сімейства — розоцвітих. Об’єднує ці рослини і те, що в ягодах міститься величезна кількість вітаміну Р, що робить їх незамінними для людей похилого віку. Але все ж плутати іргу з аронією не варто. Вона гідна того, щоб її вирощували в кожному саду, на кожній дачній ділянці.
Про іргу я дізнався, можна сказати, випадково. Прочитав замітку в одному з журналів ще досить давно і буквально захворів цим питанням. Шукав рослину три роки. В Україні на той час не знайшов. На моє звернення відгукнулися працівники полярно-альпійського ботанічного саду-інституту (м. Кіровськ, Мурманської області). Вони вислали мені кілька прутиків-саджанців і трохи насіння ірги.
На наступний рік насіння зійшли, через два роки перетворилися в потужні кущі, а саджанці дали перші плоди. З того часу ірга щороку прикрашає мій сад з весни і до осені.
Плодоносить півстоліття
Ця культура має цілий ряд переваг. Вона дуже рано вступає в плодоношення, вже на третій рік дає перший урожай. Високоврожайна: з дорослого куща можна отримати 10-15 кілограм ягід. Невибаглива у вирощуванні, плодоносить протягом 40-50 років. Квіти витримують заморозки до -7°С. Рослина самозапильна, тому плодоносить щорічно, навіть якщо в саду росте лише один кущ.
А ще ірга просто незамінна як підщепа для груші, особливо при високому заляганні грунтових вод.
Розквітає ірга в кінці квітня — на початку травня. Білі грона красивих квітів за зовнішнім виглядом і запахом нагадують черемху. Плоди більші, ніж у смородини. При повній стиглості темно-фіолетові, майже чорні, приємного солодкого смаку. Містять цукор, каротин, дубильні речовини, вітаміни, різні кислоти, їх використовують як лікувальний засіб при багатьох захворюваннях.
Ягоди ірги — гарний полівітамінний засіб для профілактики і лікування атеросклерозу, серцево-судинних і шлунково-кишкових захворювань. Вони допомагають хворим на діабет, а настій з квіток знижує кров’яний тиск. Сік має протизапальну дію. Це хороший засіб для полоскання горла, його приймають при запаленні ясен, погіршенні зору.
Їдять ягоди свіжими, консервують і сушать. Смачними виходять різні варення, джеми, компоти, киселі. Висушені плоди відомі під назвою «корінка».
Найкраще розмножувати насінням
Розмножують іргу насінням, кореневими відводками, зеленими живцями, щепленням. Найкраще розмножувати насінням. У цьому випадку саджанці добре розвиваються, що не завжди вдається при розмноженні діленням куща.
Насіння заготовляю з найбільш зрілих і великих ягід, збираючи їх з найбільш врожайних кущів. Витягаю насіння з плодів в період, коли легко виділяється сік. Натиснеш на ягоду — і він потече.
Висіваю насіння в серпні-вересні, а стратифіковані — ранньою весною. Стратифікацію проводжу в ящику, змішуючи насіння з вологим піском в пропорції 1: 2 і зберігаю при температурі 0 …- 2 °С (в нижньому відділенні холодильника або льосі) протягом 120 днів до посіву.
В середині квітня стратифіковані насіння висівають в грунт на глибину 1-2 см. Зазвичай на 8-12-й день з’являються дружні сходи. Сіянці в перший рік досягають 10-12 см, на другий — 30-40 см, таких розмірів вони вже придатні для посадки і на постійне місце.
Вегетативним способом розмножують іргу навесні. Кореневу поросль відділяю від материнської рослини. Хоча вона не має потужної кореневої системи, при пересадці приживається добре.
Зелені живці нарізаю під час активного росту пагонів (кінець червня — початок липня). Довжина живців 12-15 см. Нижній зріз роблю під брунькою гострим ножем або лезом.
Живці висаджую в ямки, на дно яких в якості дренажу насипаю шар гальки товщиною 30-40 см, потім 25-сантиметровий шар грунту і перегною (1: 1). А зверху — шар річкового піску (4-5 см). У парнику підтримую оптимальну вологість повітря. Вкорінюються живці через 20-25 днів.
Щеплення
Добре мені вдається щеплення ірги окуліруванням, яке проводжу з середини липня до середини серпня. Для цього використовую дворічні сіянці горобини або глоду.
Штамбика сіянців підчищають на висоті 10-15 см від поверхні грунту, добре поливаю, щоб краще відставала кора. Живці готую безпосередньо перед окуліруванням.
Висаджую іргу з північного боку ділянки. Роблю ямки 60х60 см на відстані 1-1,3 метра одна від одної. Насипаю в них шар родючої землі в суміші з компостом, торфом або перегноєм-сипцом. Вношу 200-300 г фосфорних і 130-150 г калійних добрив.
Добре ущільнюю, поливаю, потім мульчую, щоб запобігти передчасному висиханню грунту. Саджанець обрізаю не менше ніж на 1/3 довжини. Це покращує його приживлюваність і забезпечує швидке зростання.
Щоб ягоди були великими, навесні щорічно вношу під рослину відро розведеного коров’яку (1: 8), по дві склянки суперфосфату і деревної золи.
На власному досвіді переконався, що ірга — перспективна культура. Завдяки декоративним, споживчим та лікувальним властивостям вона, безсумнівно, заслуговує на місце в будь-якому саду, на будь-якій дачі. Посадіть іргу, і не пошкодуєте!
Петро Філіпчук, м.Коломия, Івано-Франківська обл.
