Торік ми вирішили спробувати виростити бройлерних курей. Для експерименту придбали на птахофабриці двотижневих курчат кросу Кообі-500. Прочитавши в Інтернеті про особливості їх вирощування, вирішили, що для дачі це саме вигідне рішення. І, як виявилося, не прогадали. З 15 куплених курчат всі виросли до забійного віку.
При покупці бройлерів відразу обзавелися стартовим комбікормом, ветеринарною аптечкою і поїлкою. Оскільки досвіду по їх вирощуванню у нас не було, всю інформацію черпали з журналів, книг, Інтернету. Особливих проблем наші вихованці не доставляли. Знай собі їли (навіть лежачи) і пили. За рекомендацією продавця, до місячного віку ми стежили, щоб корм в годівниці у курчат був постійно. Воду в поїлку доводилося доливати по кілька разів на день. Вона повинна бути завжди свіжою і в достатній кількості. Чим більше курчата п’ють води, тим більше їдять корму, а значить, і ростуть швидше.
Коли бройлерам виповнилося чотири тижні, стали потроху переводити їх на сухі корми, додаючи в суміш ошпарену кропиву, яку спочатку рвали у себе на ділянці, а потім і сусідам стали допомагати позбуватися бур’яну.
Курчата росли як на дріжджах. Незабаром ми стали випускати їх на прогулянку на город, щоб вони збирали дрібні камінчики, всяких жучків і черв’ячків. Випадково помітили, що наші курочки не просто так гуляють по городу. Вони облюбували один з кутів дачі, де росла малина.
Щоб ягідник добре ріс і плодоносив, ми щорічно підсипали в нього трухляву деревину і тирсу. Але така мульча створювала комфорт не тільки для рослин … У прохолоді малинників розмножилися слимаки. Після нічної навали на грядки вони пересиджували спеку під тирсою. З появою курей їх спокійне життя закінчилося. Буквально за кілька тижнів наші крилаті помічники знищили практично всіх слимаків на ділянці. Очистивши малинник, вони стали «патрулювати» всю дачу, часом заглядаючи в найтемніші закутки в пошуках м’ясної добавки до раціону. Ось вам і екологічний засіб боротьби зі слимаками. Наївшись досхочу слизьких шкідників, бройлери відправлялися відпочивати в курник. А пильні «охоронці» — кури-несучки, яких ми виростили з добового віку, оберігали їх спокій, неподалік видершись на сідало.
Так вийшло, що дружині належало все літо й осінь провести на дачі. Така перспектива підштовхнула нас до вирішення обзавестися ще і гусаками. Купували ми їх двомісячними, тому особливих турбот вони нам не доставили. Наввипередки з курми вони «лопали» перестиглі кабачки, а потім і гарбузи, якими нас удосталь постачали сусіди.
Проте деяким дачникам таке сусідство не сподобалося. Гуси поводилися, як сторожові собаки: постійно гоготали при появі біля паркану сторонніх. Та й вранці вони шуміли, вимагаючи, щоб їх випустили на волю. Але так як луг від нас далеко, то пастися їм доводилося на нашій ділянці. Відверто кажучи, для шести дачних соток таке пташине подвір’я занадто велике. На наступний рік доведеться обійтися без гусей. А курей заведемо обов’язково, причому в два рази більше. Від них потрійна вигода: слимаків скльовують, курячий послід йде на підживлення рослин, а домашньої курятиною досі ласує все сім’я. До того ж шуму від курей небагато.
Живуть у нас і кролики. При правильному догляді від них практично немає ніякого запаху. Наша сусідка довгий час навіть не підозрювала, що неподалік живуть кролі. А коли дізналася, то попросила відро добрива. Нам не шкода, ми і кролятиною поділилися. За це вона нам постійно сухарі для наших вихованців підкидає.
Так що не бійтеся, сміливо заводите у себе на дачі живність. З нею і веселіше, і користь величезна.
Сергій Дубровин
