Алича стає звичною культурою в саду


Аличу порівняно недавно почали впроваджувати в сади як промислову культуру. Вирощують її переважно на півдні, але останнім часом вона швидко поширюється навіть у північних районах. Культивувати аличу почали на Північному Кавказі, Нижньому Поволжі, південній частині Чорноземної зони Росії. Цьому сприяє велика адаптивність рослини: вона росте на сухих і важких глинистих грунтах, важких запливаючих чорноземах, на пісках, переносить засолення грунтів, досить витривала до хвороб.

У місцях традиційного вирощування, зокрема на Кавказі, з аличі готують найулюбленішу страву — лаваш, багатий на вітамін С продукт. Протерту крізь сито розварену аличу підсушують, прикатують, розрізують на смуги. Вживають як приправу: до перших страв — для підкислення, до других — додають у соуси.

Продукти, виготовлені з аличі, корисні за гіповітамінозів С і А. Мармелад з неї — проносне.

Алича — дерево або кущ заввишки 4-9 м, діаметром 25-50 см. Крона розлога, гілки з колючками. Листя овальне або яйцеподібне. Плоди округлі, зелені, рожеві, червоні, жовті, темно-лілові. У деяких сортів кісточка відокремлюється від м’якуша. Основна маса коренів розміщується на глибині 30-45 см, вертикальне коріння сягає вглиб більш як на два метри. Плодоношення зосереджене на однорічних приростах. Плоди достигають дуже рано — у червні, липні. Урожайність висока — 30-40 кг з дерева, або 150-300 ц/га.


Сорти аличі районовані в Україні

У колекції Центрального ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України найкраще зарекомендували себе насамперед сорти нашої селекції: Київська гібридна і Любительська. Заслуговують на увагу також Василівська, Десертна, Обільна, Піонерка, Пурпурова.

Київська гібридна (Василівська х Десертна). Дерево середньої сили росту. Плоди середні, одномірні, масою 20-25 г, фіолетово-бурого забарвлення. М’якуш темно-кремовий, ніжний, соковитий, кисло-солодкого приємного смаку, вміст цукрів — 5,7%, кислот 0,96%, пектинових речовин — 0,1%, вітаміну С — 14,6, каротину 0,17 мг %, дегустаційна оцінка — 4,5-5 балів. Плоди універсального використання. Достигають у першій половині липня, урожайність 30-50 кг з дерева. Рослини відзначаються підвищеною зимостійкістю.

Любительська (Вітамінна). Сорт, виведений схрещуванням аличі Василівської з Десертною. Дерево середньої сили росту. Плоди середні, масою 20-25 г, округлі, фіолетово-бурі. М’якуш темно-кремовий, ніжний, соковитий, кисло-солодкого смаку. Вміст цукрів — 7,4%, кислот — 1,4, пектинових речовин — 0,15%, вітаміну С — 20,44 мг%, каротину — 0,04 мг%, дегустаційна оцінка 4-4,5 бала. Плоди достигають рано — на початку липня, на три-п’ять днів раніше Київської гібридної. Урожайність висока — 35-50 кг з дерева. Плоди універсального використання.

Василівська. Сорт виведений у Нікітському ботанічному саду з місцевих кримських форм аличі. Дерево середньоросле. Плоди середнього розміру (12-20 г), округлі, темно-вишневі, м’якуш світло-жовтий, кисло-солодкий, приємний на смак. Достигають у середині липня. Урожайність висока – 70-100 кг з дерева. Плоди вживають свіжими, консервують.
Десертна (слива Бербанк х алича Таврійська). Сорт виведений у Нікітському ботанічному саду. Дерево сильноросле. Плоди округлі, великі (25—30 г), темно-пурпурові. М’якуш оранжевий, приємного смаку. Сорт скороплідний, самобезплідний. Родить рясно (50-120 кг з дерева).

Обільна (слива Бербанкх алича Таврійська). Сорт виведений у Нікітському ботанічному саду. Плоди середні й великі (20-25 г), м’якуш світло-жовтий, кисло-солодкий, смачний. Кісточка добре відокремлюється. Час достигання — липень.

Піонерка. Сорт виведений у Нікітському ботанічному саду з місцевих форм аличі. Дерево сильноросле. Плоди середні й великі (20-25 г), бордові, м’якуш кремовий, ніжний, соковитий, приємного кисло-солодкого смаку. Родить рясно. Плоди достигають у середині червня.

Пурпурова. Сорт виведений у Нікітському ботанічному саду з місцевих форм аличі. Дерево середньо-росле. Плоди середні і великі (18-З0 г), округлі, темно-червоні, м’якуш світло-жовтий, кисло-солодкий. Достигають у кінці червня.
Умови вирощування

Агротехніка

Алича потребує таких умов, як і слива звичайна. Для неї підбирають теплі сонячні ділянки, не затінені. У малоосвітлених місцях з недостатньою циркуляцією повітря дерева родять не рясно, у плодах мало цукрів, вони часто загнивають. Грунт має бути легким, поживним, з достатнім вмістом кальцію, помірно вологим.

Площа живлення на багатих грунтах при зрошуванні для сильнорослих сортів — 8×6, 8×4 м. Слаборослі сорти садять густіше — 6×4, 6×3, за оптимальних умов — 7-8×3-4 м. Перед перекопуванням грунту восени вносять 4-6 кг гною, 100-150 г суперфосфату і 30-35 г калійної солі на квадратний метр. В садильні ями розміром 80×70 см вносять 8-10 кг перегною.

Найкращий час садіння — весна. Посадивши, саджанці обрізують і поливають (троє-четверо відер води на рослину). Протягом весни і на початку літа поливають ще двічі-тричі.

Формування і обрізування

Формують крону аличі за розріджено-ярусною системою, висота штамба – 40-60 см; основні гілки крони розміщуються поодиноко або на відстані 15-30 см одна від одної, або групами — по дві-три суміжні в поєднанні з поодинокими. Загальна кількість гілок у кроні – шість-вісім. У деяких сортів одразу закладається крона у вигляді чаші, такою її і треба підтримувати. У період формування провідник зберігають і тільки після виведення необхідної кількості гілок його зрізують над останньою бічною гілкою. Обрізуючи молоді і плодоносні дерева, дотримуються такого принципу: підпорядкування гілок центральному провідникові, видалення чи сильне вкорочування гілок, що загущують крону.

Догляд за рослинами

Грунт утримують пухким і чистим від бур’янів, восени перекопують під деревами на глибину 10-12 см. Органічні добрива вносять раз на два-три роки, мінеральні — щороку, особливо під плодоносні дерева. У плодоносних насадженнях добрива вносять на всю площу, зайняту деревами. Щоб мати гарні, високоврожайні насадження, їх треба поливати. І не тільки в південних районах, а й у Лісостепу.

У молодих садах поливи прискорюють розвиток рослин і сприяють більш ранньому початку плодоношення, а в плодоносних різко підвищують урожайність і поліпшують якість плодів. До речі, це стосується й інших плодових культур.

Помічено, що найцінніші сорти яблуні і груші при зрошенні дають найбільше високоякісної продукції. Особливо потребують поливання яблуня, груша, слива, алича. В господарствах Запорізької, Херсонської та інших областей, де аличу поливають двічі-тричі за вегетацію, одержують 80-100 ц плодів з гектара.

Особливо потрібно поливати дерева в першій половині літа, коли вони використовують велику кількість води. Приблизні строки: в молодих садах перший полив — на початку червня, другий — у першій половині липня, третій — у першій половині серпня; в плодоносних — перший полив (у Степу) через тиждень-два після цвітіння, другий — приблизно через місяць після першого (в Лісостепу це буде перший полив), третій і четвертий — також з інтервалом у місяць. Якщо восени опадів мало, дерева після листопаду також треба полити (вологозарядковий полив). Поливати треба такою кількістю води, щоб вона добре промочувала грунт на глибину 70-80 см, де розташовується основна маса мичкуватого коріння. Для цього на квадратний метр площі під час першого поливу треба дати троє-четверо відер води.

Під одне дерево, залежно від віку і вологості грунту, за один полив витрачають води: 3-5-річне – 10-15 відер, 8-10-річне – 30-40. Після кожного поливання, як тільки вода вбереться грунтом, його розпушують.

Шкідники і хвороби

Аличі шкодять: павутинний кліщ, бурий плодовий кліщ, хмелева попелиця, чорний та жовтий сливовий пильщик, сливова плодожерка; хвороби — червона плямистість листя, дірчаста плямистість (клястерос-поріоз), борошниста роса, моніліальний опік, іржа та ін.

Павутинний кліщ пошкоджує більше ста видів рослин, зокрема персик, абрикос, сливу, аличу. Личинки і дорослі кліщі висмоктують з листків і стебел поживні речовини, листки в цих місцях знебарвлюються, буріють, засихають і обпадають. Знижуються врожайність і морозостійкість рослин. Тому восени треба знищувати бур’яни, спалювати рослинні рештки, розпушувати грунт, перекопувати пристовбурні круги, очищати штамби від старої, відмерлої кори, білити вапном. Весною, якщо з’явилися кліщі, слід обприскувати рослини одним з препаратів: рого-ром (БІ-58, фосфамідом) в концентрації 0,2%, карбофосом — 0,3-0,4, кельтаном — 0,2-0,3, антіо — 0,2, каратаном — 0,2%.

Дірчаста плямистість (клястеро-споріоз) — грибкова хвороба, пошкоджує персик, абрикос, сливу, аличу та інші кісточкові. Уражуються всі надземні органи рослини, ростові і квіткові бруньки, квітки, зав’язь, плоди, листя, пагони і гілки. Хвороба дуже шкодочинна. За сильного ураження пагони і гілки відмирають, не встигаючи розвинутися. Зменшується врожай, різко знижується його якість. Щоб позбавитися від грибкових хвороб, проводять комплексне обприскування восени (після обпадання листя) і весною (за тиждень до цвітіння) тривідсотковою бордоською рідиною, після цвітіння — двічі-тричі одновідсотковою.

І. М. Шайтан, канд.біол, наук,
Л.М. Чуприна, науковий співробітник,
І.К.Кудренко, канд. біол. наук Центральний ботанічний сад ім.М.М.Гришка НАН України


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *