Дачні ділянки в Україні зовсім позбавлена ліан. Є лише хміль та ще кілька дрібних непоказних трав’янистих видів. Саме тому деревовидні ліани сприймаються нами як деяка екзотика, а їх застосування надає саду індивідуальність. Але особливо цікаві ліани, від яких, крім прикраси, можна отримати ще й плоди. І в цій якості, упевнений Олександр Смирнов, немає нічого кращого актинідії коломікта.
Ботанічний екскурс
Актинідія (Actinidia) — деревоподібна ліана, підіймається на опори, обвиваючи навколо них проти ходу сонця. Всього налічується близько 40 видів, кілька з них культивуються для отримання плодів. Найзнаменитіша — актинідія китайська (А.chinensis), більш відома під торговою назвою ківі. Смак її вельми великих еліпсоїдних плодів, покритих бурими волосками, напевно, знайомий вже багатьом, хоча вирощують її в тропіках і субтропіках, де сума ефективних літніх температур не менше 5 000 градусів. У нас же навіть в Сочі їх накопичується тільки 4 000.
В умовах України ківі цілком може бути замінений найпівнічнішим видом — актинідією коломікта (Actinidia kolomicta). Нехай плоди дрібніше, але смаком ніяк не гірше. До того ж для повноцінного розвитку ліани потрібно сума активних температур всього близько 1700, приблизно стільки, як і агрусу. Так що це свого роду орієнтир — якщо зростає аґрус, буде плодоносити і коломікта. У декоративних же цілях її можна пробувати ростити, очевидно, і північніше.
У нас коломікта виростає не більше 5-6 м в довжину. Рослина дводомна, чоловічі та жіночі особини абсолютно невиразні до цвітіння. Цвітіння відбувається досить пізно, у другій половині травня, іноді навіть у червні, тому квіткові бруньки зазвичай уникають поворотних заморозків. При цьому листя, що розпускаються набагато раніше, практично щорічно побиваються морозом, але потім знову відростають. Квітки актинідії прості, з п’ятьма білими пелюстками, діаметром близько 2см, зі слабким, але надзвичайно приємним ароматом. Жіночі квітки мають добре помітну зав’язь. У чоловічих зав’язі не видно, а тільки безліч тичинок.
Вітамін С без ліміту
Плоди актинідії дозрівають у нас в серпні. При дозріванні вони спочатку розм’якшуються, після чого скоро опадають. Це недолік, який усунемо тільки завчасним збором ягід на самому початку розм’якшення. Що стосується врожайності, то для дорослої ліани (після 10 років) він оцінюється в 1-7 кг. Зазвичай з трьох років один урожайний, а два посередніх. Але менше кілограма буває тільки в самі несприятливі роки.
Вік вступу в плодоношення — 4-5 років, після чого до 10 років ліани нарощують продуктивність, зберігаючи її багато років. Розмір ягід актинідії, їх форма і смак, навіть у природі на рідкість різноманітні. Формою вони можуть бути від практично кулястих, до правильно циліндричних (найчастіше), середня вага від 1,5 до 6 г. Смак від кисло-солодкого з різними варіаціями, до медово-солодкого без будь-якої кислоти. Шкірочка плодів надзвичайно тонка, консистенція ніжна, що тане в роті.
У ліан з нашого саду смак плодів виявився ананасно-солодким, абсолютно без кислоти і дуже приємним. За формою вони правильно циліндричні, довжиною до 27-30 мм, діаметром 14-15 мм, з підшкірними поздовжніми смужками, на зразок агрусу.
Відомо, що актинідія є рекордсменкою за вмістом вітаміну С. Є в ній і інші вітаміни, корисні мікроелементи і біологічно активні речовини. Добова доза вітаміну С міститься всього в двох ягодах коломікти. Можливо, тому багато їх не з’їси, насичення настає вже від півсклянки ягід.
Шкідники на актинідії у нас відсутні, якщо не вважати кішок, які люблять гризти молоді рослини, часом видираючи їх з коренем. Зауважу, що найчастіше вони западають не так на коломікту, а на інші види актинідії — полігамія і аргута. Але, все-таки всі рослини до 5-6 років слід захищати сіткою. Особливо в тих місцях, де цих нахаб, які не визнають кордонів, є багато.
Від посадки до плодоношення
Будь-яка рослина в природних умовах вибирає певні місця та грунтові умови. Її перевагами потрібно керуватися і при виборі місця посадки. Актинідія любить вологі грунти. У молодому віці вона тіньовитривала, але у міру зростання вимагає все більше сонця. Це природно, як і всі лісові ліани, вона спочатку розвивається в тіні своєї майбутньої опори, але, підіймаючись вище по чужому стовбуру, врешті-решт, виносить свою крону до сонця. У тіні, а тим більше густій, ви не досягнете від неї потрібної віддачі.
До речі, на рівних місцях з важкими глинами дренаж рослинам абсолютно необхідний. У цьому випадку для посадки вирийте ями діаметром 50-60 см і глибиною 70-80 см. На її дно покладіть невеликий шар (15-20 см) битої цегли, а інший простір заповніть грунтовою сумішшю з дернової землі, перегною і піску в зразковому співвідношенні 2:2:1. Одночасно сюди ж корисно додати золи (до 0,5 кг) та (або) до 80-100 г мінерального добрива (суперфосфат або універсальна NPK суміш).
Догляд за рослинами полягає в підтримці родючості грунту і вологості. Корисно, наприклад, мульчувати прикореневу зону ліан пористою і родючою мульчею (торф, торфокомпост, перегній) здатної згладжувати коливання вологості грунту і повітря. В осінній період в підніжжя рослин можна насипати оберемки опалого листя, які не тільки утримають вологу, але й утеплять коріння, а до весни перетворяться в поживний листовий перегній.
Опори для рослин відразу слід спорудити капітальні з металу. Дерев’яні прослужать недовго і рослини опиняться без підтримки. Висота опор не повинна бути менше 2 м, оптимально 2,5 м, а якщо вище, то ще краще. В якості опор я застосовую дротяну сітку власного виготовлення з вічком 10х10см.
У обрізку актинідій є свої особливості. Подібно винограду її неприпустимо обрізати під час сокоруху, в уникнення сильного «плачу». Найбільш доцільно обрізати ліани на початку осені, щоб рани встигли злегка затягнутися. До 10 років рослини, як правило, взагалі не потребують обрізки, виключаючи вирізку поламаних і засохлих гілок. Надалі обрізка спрямована на поступове омолодження і формування збалансованої, рівномірної крони. Гілки, що ростуть в небажаному напрямку, видаляють повністю (на кільце) з замазкою ран садовим варом. Найбільш доцільною системою формування є віялова, з поступовою розбіжністю скелетних гілок від основи куща вгору і в сторони.
Тропічний вигляд і відокремленість
Втім, в нашому саду пара кущів росте абсолютно не за правилами. Обидві ліани були колись забезпечені дерев’яними опорами, які швидко згнили і впали. Після цього одна з ліан впала на землю і там росте, піднімаючись не більше ніж на 80 см. Інша полізла на яблуню, досягнувши її вершини. Але судячи з розвитку і плодоношення, обох така доля влаштовує. Так вони і ростуть без догляду та обрізки третій десяток років. Та й зовнішність саду при цьому зовсім не страждає, оскільки дикуватий тропічний антураж, який вони створюють на кордоні саду і лісу, виглядає там вельми доречним.
Актинідії взагалі відрізняються високою декоративністю. Коломікта, наприклад, славиться своїм рябим листям. Листя коломікти в першу половину літа набувають білі і світло-рожеві відтінки і плями, іноді до яскраво-малинових.
Вважається, що чоловічі екземпляри фарбуються яскравіше, а інтенсивність забарвлення більш виражена при прямому освітленні. Після цвітіння строкате забарвлення кілька тьмяніє, але все ж не зникає. Слід сказати, що ряболисті у коломікти не є ознакою сорти, а властива всім рослинам. При цьому інтенсивність забарвлення значно варіює по роках.
У декоративних цілях коломікту дуже добре використовувати як перегородку, що можуть огороджувати сад. Її можна пустити по фасадному забору. Нею можна прикрити непривабливу споруду, відгородитися від сусідньої ділянки, «зашторити» невдалу перспективу. Високими стінками можна обгородити дитячий майданчик, створити затишну зелену кімнату для відпочинку. Актинідія хороша для озеленення альтанок, пірамід, стовпів, засохлих дерев.
