Суниця вигідно відрізняється від інших плодових і ягідних культур швидким початком плодоношення, раннім достиганням ягід та великим урожаєм. Вирощую два види — альпійську та садову великоплідну.
Барон Солемахер — представник альпійських суниць. Сорт безвусий, плодоносить з ранньої весни до морозів. Ягоди довгасті, невеликі, яскраво-червоні, солодкі, дуже ароматні. Розмножується насінням або поділом куща. Цінна лікарська рослина.
Із садових великоплідних суниць вирощую кращі районовані сорти як вітчизняної (Львівська рання, Русанівка, Ясна, Коралова 100, Фестивальна, Істочнік, Кримська ремонтантна), так і іноземної селекції (Талісман, Болгарська, Угорська, Лорд, Кардинал, Гігантелла Максим, Генерал де Голль, Триплоїд, Нове диво світу).
Маю й земклуніку. Це новий вид рослин — гібрид сортів садової суниці з полуницею. Земклуніка успадкувала від полуниці високу зимостійкість, пряморостучі, що піднімаються над кущами, квітконоси (по 12-25 шт.). У мене росте і плодоносить Бірюльовська — середньостиглий сорт з ягодами масою 20—З0 г. М’якуш десертний, з мускатним ароматом, під час переробки не розварюється. Смачнішої ягоди не знаю.
Агротехніка вирощування суниці
Площу під суницю готую з осені. Під час перекопування на один квадратний метр вношу відро перегною та півлітрову банку попелу. А весною перед садінням — 15 г сірчанокислого калію. Висаджувати суниці можна протягом усього вегетаційного періоду — весною, влітку та восени. Густота насаджень залежить від сорту. Відстань між рядками З0—40 см, а для Лорда і Гігантелли 50—60 см, між рослинами у рядку — 20 см.
Грядки роблю шириною 1 м, довжина довільна. Напрямок рядків — упоперек грядки з півдня на північ. Коли рослини розміщені густо, вони швидко займають усю площу і вже наступного року дають високий урожай. Насадження попередніх років, як тільки розмерзнеться земля і рослини почнуть рости, підживлюю попелом (40 г на погонний метр рядка). Вдруге підживлюю через тиждень повним мінеральним добривом: 10-15 г аміачної селітри, 20-З0 г суперфосфату і 10-15 г калійної солі у вигляді водного розчину. Перед цвітінням втретє підживлюю органічними добривами (на 1 частину гною 15 частин води). Розчин вношу у борозенки, нарізані на відстані 10 см від куща, які потім загортаю.
Під час цвітіння суницю мульчую тирсою шаром 3-4 см, яку видаляю після закінчення плодоношення. Мульча оберігає ягоди від забруднення під час дощу, а відтак і від ураження сірою гниллю. За потреби поливаю у борозенки, не обприскуючи листя. Крім того, пізно восени роблю ще один полив. Старе листя скошую після збирання врожаю і зразу ж обприскую насадження нітрафеном (200 г на відро води) або 1%-ною бордоською рідиною, а також підживлюю органічними добривами. А в серпні обприскую 0,3%-ним (30 г на 10 л води) розчином карбаміду, що сприяє закладанню квіткових бруньок.
У червні на кожному кущі залишаю два вусики, щоб одержати З-4 розетки, інші видаляю. Обриваю вуса, що утворились і після відростання нового листя у серпні, що теж сприяє збільшенню врожаю на наступний рік.
Рік у рік стебло суниці підростає, тому на нових ріжках коріння може опинитись зверху грунту і загинути раніше, ніж укоріниться. Щоб цьому запобігти, підгортаю кущі землею. На одному місці суницю вирощую три роки, бо у наступні роки урожай зменшується, накопичуються шкідники і збудники хвороб. Для профілактики між кущами суниці можна садити чорнобривці або часник.
З листів від читачів знаю, що дехто пропонує своїм клієнтам для розведення суниць насіння, видаючи його за сортове. Тим, хто бажає розмножити у себе певний сорт, раджу купувати укорінені розетки, бо одержати чисте сортове насіння можна лише в тому разі, якщо на відстані 2 км не ростуть інші сорти. Така просторова ізоляція потрібна тому, що квітки суниці запилюються бджолами. Але альпійської суниці це не стосується.
В.В.Беспалов, вчений агроном-плодоовочівник
