Дієві способи захисту абрикоса від хвороб всихання


У цій статі ознайомимось з подробицями технології безпересадкового вирощування дерев абрикоса, суть якої полягає в наступному:

  • 1. Посів кісточок абрикоса в гнізда на постійне місце на глибину 5-6 см з відстанню одна від одної 15-18 см слід проводити тільки восени. Весняний посів стратифікованими кісточками менш надійний, оскільки вимагає ретельного відбору стратифікованих кісточок, вибракування некондиційних, що не завжди можна зробити досконало, і тому не забезпечує рівні сходи.
  • 2. Якщо в гнізді виростають відразу всі сіянці з усіх посіяних 4-5 кісточок, і вони успішно щеплені, то щеплені сіянці не обов’язково проріджувати і видаляти зайві. Краще залишити їх усі, тоді зростаючі в гнізді кілька дерев утворюють спільну напівкущова крону обмеженої висоти, зручної для догляду. Перевагою такого вирощування рослин є і те, що при випаді з різних причин навіть декількох рослин завжди залишається надія на збереження хоча б одного з них. Крім того, при гніздовий посадці коріння у всіх рослин проникають у грунт на більш велику глибину, ніж при одиночній посадці.
  • 3. Після посіву кісточок або посадки сіянців в гнізда на постійне місце і в наступні 5-6 років росту і розвитку абрикосових дерев використання тракторних плугів або глибокої обробки грунту лопатою має бути заборонено. Обробку грунту в міжряддях доцільно в цей період проводити культиваторами, або дисковими боронами, або лопатою при глибині розпушування не більше 10-12 см і не ближче 50 см від рядів дерев.
  • 4. Особливо важливо в перші два роки не допускати пошкодження зайцями та мишами штамбів молодих дерев. Нанесенні ними відкриті рани довго не гояться, що сприяє проникненню в їх тканини збудників всихання.
  • 5. При формуванні та обрізці дерев абрикоса слід обмежувати розростання крони у бік міжрядь і у висоту, а після 8-10 років стримувати перехід ростових процесів і плодоношення на периферію крони.
  • 6. Видалення обростаючих гілочок з молодого штамба і з підстав скелетних гілок слід проводити не садовим ножем, а секатором, залишаючи шипи розміром 0,5-1,0 см. При підсиханні вони стають бар’єром проти проникнення в кору паразитів. При зрізанні ножем на кільце утворюються великі рани, які сприяють проникненню інфекції в кору.
  • 7. У насадженнях понад 15-річного віку слід проводити омолоджуючу обрізку на багаторічну деревину, що подовжує термін їх експлуатації.

На думку досвідченого садівника Г.А. Патер, інших засобів вирішення проблеми всихання абрикоса, крім запропонованої технології його вирощування, на сьогодні немає.

Іншим додатковим засобом, що сприяє підняттю життєздатності виснаженим при посадці молодим саджанцями і в результаті надмірного перевантаження урожаєм дорослих дерев абрикоса і захисту тим самим їх від інфекції хвороб всихання та інших хвороб, є присутність у грунті достатньої кількості з’єднань калію, що безпосередньо впливає і на довговічність цих дерев. При аналізі фахівцями листя різних сортів абрикоса в Молдавії було виявлено високий вміст в них азоту, яке в середині літа його вміст коливався від 3,0 до 3,8%. Кількість фосфору становила 0,27-0,88%, калію — 0,29-3,4%. Вміст калію, як правило, залежав від навантаження врожаєм і від погіршення загального стану рослин — чим вище врожай і більш пригнічений стан, тим менше містилося калію в листках.

Лише у здорових молодих і неплодоносних дерев абрикоса калію в листках зазвичай містилося понад 2%. При цьому листя мали здоровий вигляд, інтенсивне зелене забарвлення. У Вірменії, Криму, на Північному Кавказі стан абрикосових дерев краще і тривалість їх періоду плодоношення і життя більше, ніж у Молдові. У всіх 1500 зразків листя, зібраних з плодоносних дерев абрикоса в зазначених районах і досліджених фахівцями, вміст калію складав більше 2%.


У зв’язку з викладеним проблема калійного живлення абрикоса набуває особливого значення в будь-якому місці його зростання, у тому числі й на півночі України.

Серйозним стримуючим засобом попередження захворювання дерев абрикоса хворобами всихання є запобігання штамбів, стовбурів і скелетних гілок від пошкоджень їх різкими коливаннями температури повітря від високих плюсових до низьких мінусових та зимовими критичними низькими температурами, що доходять в наших умовах до -30 ° С і нижче, а також району кореневої шийки від відпрівання. Такі морозні ушкодження можуть викликати появу малих і великих тріщин, загибель цілих ділянок кори і деревини, загибель окремих скелетних гілок або всієї крони по рівень снігу, часткову або кільцеву загибель кори в районі кореневої шийки від відпрівання. Сильні пошкодження найчастіше приурочуються до закінчення періоду спокою, тобто в наших умовах десь до початку — середині січня. Сильні пошкодження можуть викликати і сонячні опіки.

Дослідження, проведені в Вірменії, показали, що при частковому пошкодженні штамбів дерев абрикоса від температурних коливань, сонячних опіків і сильних морозів дерева продовжують вегетувати. Проникаючи через морозні рани вже ослаблених рослин, патогенні мікроорганізми завершують повну загибель живих тканин в штамбі дерев, приводячи їх до всихання. У регіонах, де не спостерігаються сильні морози і великі температурні коливання, всихання абрикосових дерев практично відсутнє. Це є доказом того, що першопричиною всихання дерев в багатьох випадках є великі коливання температури і критичні зимові температури. При всиханні дерев у скелетних гілках і однорічних пагонах насамперед припиняється діяльність камбіального шару, що полягає у припиненні відкладення нових шарів деревини і флоеми, що найбільш характерно у молодих дерев абрикоса.

У старих абрикосових насадженнях у віці 20-25 років і вище всихання дерев рідкісне явище. Це пояснюється тим, що штамб і скелетні гілки старих дерев покриті товстим корковим шаром, що доходить до 15 мм товщини. Пробка є відмінним теплоізолятором і добре захищає штамб і скелетні гілки дерев від температурних коливань навколишнього середовища, крім появи на них великих і малих ран і проникнення в рослину патогенних організмів. Зі сказаного випливає, що можна запобігти передчасному всихання абрикосових та інших плодових дерев, потовщуючи покривну тканину штамба і скелетних гілок теплоізолюючими матеріалами необхідної товщини. В якості такого теплоізолюючого матеріалу вірменськими фахівцями був запропонований перліт. В якості сполучного матеріалу були запропоновані полівінілацетатна емульсія або розчин свіжоприготованого вапняного молока.

В принципі, перліт тут може бути замінений з тим же успіхом і вермикулітом. Склад компонентів суспензії з перлітом для утеплення наступний: 1 кубометр перліту, 40 кг полівінілацетатної емульсії в 600 літрах води або 1 кубометр перліту в 600 літрах 20%-го щойно приготованого розчину вапняного молока. Така нанесена на дерево суспензія за добу добре твердне, утворюючи пористий покрив, який не розчиняється у воді, не перешкоджає аерації, не розтріскується від дії високих і низьких температур, має молочно-білий колір і добре відбиває сонячні промені, може наноситися пензлем або обприскувачем. Коефіцієнт теплопровідності зазначених складів суспензії дорівнює всього 0,06-0,07 ккал / м.час °.

Експериментальні перевірки показали, що шар такої перлітової суспензії товщиною в 3 мм може гарантувати збереження будь-яких плодових дерев від згубної дії зимових низьких температур і температурних коливань. Суспензії абсолютно нешкідливі для рослин.

Захист абрикосових дерев від підпрівання можна здійснити різними способами, що дозволяють провести промороження грунту пристовбурного кола до встановлення на ньому сніжного покриву високого рівня. Таких способів існує досить багато, і захист від підпрівання зараз доволі легко можна зробити.

Таким чином, описані вище способи підвищення життєздатності молодих і дорослих плодоносних дерев абрикоса в багатьох випадках дозволяють запобігти зовсім або зупинити проникнення і розвиток інфекції всихання та інших хвороб в їх тканини. Такий захист є профілактичним і досить надійним. Але, тим не менш, шляхи проникнення заразного початку зазначених хвороб в тканини дерев абрикоса все — таки залишаються. Одним з таких шляхів може бути наявність заразного початку зазначених хвороб у грунті. З метою профілактики слід припинити вирощування в міжряддях дерев абрикоса, а тим більше в пристовбурних кругах пасльонові і баштанні овочеві рослини, суниці та соняшник. Краще слід міжряддя засіяти травою, а ще краще утримувати їх під чорним паром. Для захисту дерев абрикоса від захворювання бактеріальним раком в профілактичних цілях слід вносити в грунт рано навесні сірчанокислий цинк в кількості 10-15 г на 1 сотку.

До профілактичних захисних заходів може бути віднесено і своєчасне виявлення хворих гілок або цілих дерев абрикоса. Для чого повинні бути добре вивчені діагностичні ознаки кожного з можливих захворювань абрикоса. При виявленні хворих гілок або цілих дерев вони повинні бути оперативно видалені з саду і спалені. Обрізку хворих гілок слід робити на 10-15 см нижче місця ураження, де вже повинні знаходитися здорові тканини. Місця зрізів дезінфікуються 3%-им розчином мідного купоросу або 5%-им розчином залізного купоросу і далі замазуються садовим варом. Садові інструменти під час обрізки дезінфікуються зазначеними розчинами або 5%-им розчином формаліну.

У захисті дерев абрикоса від цитоспорозного всихання часто використовуються і хімічні способи. Так, хорошим засобом захисту дерев абрикоса є обприскування їх 3%-ою бордоською рідиною навесні по брунькам і восени в період листопаду. Особливо ефективно весняне обприскування, що захищає рослину від весняного зараження. Оскільки високі літні температури повітря сильно знижують або виключають зовсім можливість нових інфекцій. При виявленні локального ураження гілок і штамба цитоспорозом, а низу штамба молодих дерев фузаріозом можна спробувати лікувати ці рани хімічними препаратами. Для цього виявлені рани повинні бути очищені від хворих тканин до здорових з частковим захопленням здорових тканин і оброблені розчином фунгіциду «Віторос» по інструкції, що додається до цього препарату. Розчин даного фунгіциду вбирається в процесі обробки в живі тканини рани і знищує заразний початок зазначених хвороб, якщо він там є. Навесні в момент розльоту спор і початку їх проникнення в рани кори, що з’явилися після зимівлі, у боротьбі з цитоспорозом може бути використано обприскування дерев абрикоса розчином фунгіциду «Стробі» по інструкції, що додається до цього препарату. У боротьбі з бактеріальним раком може бути застосоване обприскування хворих дерев 3%-им розчином сірчанокислого цинку на початку розпускання бруньок.

Як видно з усього викладеного, для успішного вирощування дерев абрикоса в будь-яких умовах, а особливо в північних регіонах, потрібен їх обов’язковий захист від хвороб всихання та інших хвороб. Я це зрозумів минулого літа, коли виявив у себе в саду на одному з дорослих дерев абрикоса одну скелетну гілка з ознаками захворювання бактеріальним раком, і тоді ж вирішив ознайомити садівників з такою дуже серйозною напастю, що може з’явитися і в інших садах.

З метою захисту від зазначених хвороб доцільно використовувати всі викладені профілактичні та інші способи боротьби. Найважливішими такими заходами захисту, на мою думку, є профілактичні заходи з використанням безпересадкового вирощування рослин абрикоса безпосередньо в саду і з нанесенням суспензії на штамб і скелетні гілки. Хочу тут сказати, що в даний час в південній зоні садівництва виявлено групу сортів абрикоса, що володіють імунітетом або великою стійкістю до захворювань вертіцілезом, бактеріальним раком і цитоспорозом. Це створює великі перспективи вирощування таких сортів у порівнянні з існуючими. Але такі сорти можуть бути виявлені і серед північних сортів абрикоса, просто поки ніхто не звертав увагу на таке виявлення. А в середній зоні садівництва з’явився і сорт абрикоса Саратовський рубін, що володіє великою стійкістю до таких дуже небезпечних грибних захворювань, як бактеріоз і клястероспороз. А ці два захворювання зараз найбільше поширені в нашій зоні садівництва, і садівники також повинні навчитися захищатися від них. В якості профілактичного заходу, спрямованого на збереження здоров’я дерев абрикоса, має бути і звернення особливої уваги на лікування ран, що виділяють камедь.

Багато з викладених у статті заходів захисту можна і необхідно використовувати і при вирощуванні інших кісточкових, а також і зерняткових плодових дерев.

В.Н. Шаламов




Поділитись своєю думкою