Чому в Україні ще донині не приділяють гідної уваги такій рослині як хрін


Хочу поділитися спогадами щодо не вельми шанованої в Україні такої культури як хрін. Про те, що сталося зі мною наприкінці вісімдесятих років. Тоді я випадково поїхав у відрядження в Угорщину, мета поїздки була пов’язана з сільським господарством, але аж ніяк не мала відношення до такої рослини, як хрін.

Ця подія відбувалася навесні. Проїжджаючи дорогою, я помітив з вікон автомобіля, як на полі човником бігав наш трактор МТЗ-82 з начепленим однокорпусним плугом з дуже широкою і довгою полицею. Зав’язавши розмову з трактористом, з’ясував, що він готує поле під посадку дуже серйозної рослини. Головне те, що земля була глиниста, дуже бідна, міжряддя мали ширину 120 см, а висота гребенів — до 65 см. Оскільки за освітою я агроном, мене зацікавило, яка рослина буде рости на цьому полі. З’ясувалося, що хрін.

Моєму здивуванню не було меж: цю рослину Європа охоче культивує й вирощує! Коли я навчався в сільськогосподарському інституті, у підручнику з рослинництва на третині сторінки розповідалося про хрін як про запеклий бур’ян. Тільки незначну його кількість використовували в медицині та харчовій промисловості.

Кинувши всі справи, я серйозно зацікавився, як в Угорщині вирощують хрін, як ставляться до нього і що він дає взамін. В одному з районів перебував два тижні, де вивчав, як готувати ґрунт, які сорти підходять для даного ґрунту, яким має бути садивний матеріал, підживлення, обробіток, догляд, збирання та зберігання.
Вивчаючи властивості хрону, я зрозумів, яка прекрасна й корисна ця рослина. У Європі створили декілька десятків сортів хрону і широко застосовують його в харчовій промисловості, у медицині, і особливо для очищення води від бактерій, пропускаючи її через фільтри з хрону.


Я побував на трьох невеличких переробних заводах, де з хрону виробляли більш як 34 види продукції, з різними смаковими якостями і в дуже красивих упаковках. Вразило також сховище для зберігання хрону: акуратно на піддонах розміщувалося чотири тисячі тонн коріння. Корінці завдовжки 25-30 см і масою від 600 до 1500 г лежали розфасовані за розміром у красивих сітках, і на кожному корені була наклейка з красивим малюнком.

Також я ознайомився з літературою щодо розведення хрону в Швеції і Данії. Отож мене захопила ідея вирощувати хрін: я уклав договір з місцевим фермером, одержав дві тонни садивного матеріалу чотирьох сортів з Данії і поїхав додому (тоді я працював головою колгоспу на Львівщині). Вдома спеціалісти господарства виготовили плуг за кресленнями, які я привіз з Угорщини.

Недалеко від ферми відвели 10 га поля, це був чорнозем, вивезли багато гною і глибоко (до 60 см) виорали причіпним плугом ПЯ-3-35. За допомогою однокорпусного плуга нарізали гребені заввишки до 65 см, з шириною міжрядь 100 см.

Садивний матеріал являв собою однорічні пагони завдовжки 25-30 см і товщиною як олівець (в’язками по 200 штук). Зберігався він у приміщеннях з нульовою температурою, пересипаний піском. Висаджували корені вручну. Жінки проколювали землю піками на глибину 30-35 см, в ці дірки вкладали пагони хрону, присипавши їх зверху землею шаром 5 см. На одному погонному метрі розміщували п’ять рослин.

Міжрядний обробіток ґрунту здійснювали однокорпусним плугом. Після кожного проходу трактора з плугом на гребені насипали 5-7 см свіжої землі і тим самим знищували бур’яни. Так робили до трьох разів, аж поки рослини не проросли і листки не зімкнулися в рядку. Можете собі уявити: рослини хрону за висотою були такі, як кукурудза. Пишні великі листки закривали землю, а який стояв запах хрону!

Протягом усього літа ми вели контроль за ростом і розвитком рослин. Повірте, більшого задоволення в житті я не одержував ні від якої рослини, як від росту і розвитку хрону на цих 10 га. Від інтенсивності росту і набирання маси коренів аж земля потріскалася.

Особливості росту у цих сортів така: основний корінь (25-30 см) росте не в глибину, а тільки в товщину і набирає масу 1800-2500 г. Усі бокові бруньки проростають у бокові пагони (корені), які сягають довжини 180-220 см, їх буває від 3 до 7 на рослині. Вигляд самого кореня: він дуже прямий, гладенький, товстий, на відміну від тонкого, кривого, який вирощують в Україні. Маса основного кореня, з додатковими пагонами, сягала від 4 до 6 кг. Отже, один погонний метр поля дав 20-25 кг хрону.

Збирали хрін із застосуванням трактора Т-70 з начіпним бурякопідривачем. Коли підривач розпушував землю, корені дуже легенько витягувалися із землі. Після культивації жінки збирали їх вручну, втрати врожаю були незначні. Сортували хрін на чотири сорти і клали в сітки.

Продукцію відправили тому фермеру, який оплатив господарству по три долари за 1 кг. Ніяка інша продукція в господарстві за ціною не могла зрівнятися з хроном. Треба було бачити обличчя фермера, коли він ходив поряд зі мною по полю, де збирали врожай, і захоплено вигукував: «Фантастика!». На жаль, у нашій державі й донині не приділяють належної уваги цій високоприбутковій рослині. До того ж її вирощування і переробка не надто складні. Ця рослина невибаглива. Для неї головне, щоб були на полі органічні добрива і вода. Хімзахист їй не потрібний, вона морозостійка, витримує будь-які капризи погоди. Може рости на одному полі багато років. Хрін вартує того, щоб стати в один ряд з пшеницею, картоплею, соняшником та іншими культурами.

Згадую, коли в господарство прибули дві тонни посадкового хрону, про це довідалися в управлінні сільського господарства. В районі зчинився переполох. Перший секретар райкому партії порадив мені звернутися до психіатра. А восени вибачився переді мною, бо був здивований небувалим врожаєм хрону.

М.І. Паталій, заслужений працівник сільського господарства України, смт. Підкамінь, Бродівський р-н, Львівська обл.




Поділитись своєю думкою