Багато садівників-аматорів північних районів України садять саджанці черешень, завезених з південних регіонів. І в холодні зими вони, як правило, вимерзають. Нерідко садівники щеплюють місцеві сорти на сіянці вишні. Такі деревця спочатку добре розвиваються і порівняно швидко вступають у плодоношення. Але після 4—6 років плодоношення такі черешні пропадають через невідповідність швидкості росту сильнорослої черешні і слаборослої підщепи вишні.
Мабуть місце з’єднання стовбурів вишні і черешні внаслідок їх нерівномірного росту перешкоджає нормальному проходженню живильних соків від кореня до листків і навпаки, від листків до кореневої системи. Але ж загальновідомо, що для нормального росту й розвитку дерева між листям і кореневою системою має бути збалансований обмін.
Для підсилення живлення щепленої черешні поруч із щепою я висаджую одне-два деревця вишні і після вкорінення на наступний рік під час активного сокоруху (найліпше в травні) щеплюю підсаджену вишню у стовбур черешні дещо вище місця першого щеплення. Для цього на верхівці вишеньки роблю косий зріз довжиною 5—7 см і запускаю під кору черешні. Місце щеплення обмотую ізоляційною стрічкою і обмазую садовим варом. Наприкінці липня — на початку серпня обв’язку дещо послаблюю. Знімаю її повністю лише наступної весни. Як правило, на практиці приживлення таких верхівок підсаджених вишень дуже добре і дерева гарно розвиваються та плодоносять.
М. А. Стороженко, Конотоп, Сумської обл., 41615
