Глід (рос. Бояришнік) має безліч корисних властивостей, він часто використовується для лікування самих різних захворювань і профілактичних заходів.
Походження назви глід
Чимало існує легенд про походження глоду. За однією з них глід з’явився на прохання маленьких пташок для захисту від хижаків. Шипи цього чагарнику дозволяють сховатися маленьким пернатим, а великі птахи подолати таку перешкоду не можуть.
Як би там не було, яке б не було істинне походження цієї рослини, але з давніх пір любимо глід за цілющі властивості і красу — вид криваво-червоного сорту глоду і зараз привертає увагу. А народ став давати свої назви йому: боярка, бариня, глода. А за шипи його іменують «півняча шпора» або «яструбині кігті».
Особливе значення мав глід в давнину. Грецькі міфи присвячували його Гіменею, богу сім’ї та шлюбу. Дівчата, що виходили заміж прикрашали свою голову вінками глоду. Король Англії Річард III знайшов свою корону саме на цьому кущі, після чого глід став його емблемою.
З цією рослиною пов’язано чимало повір’їв. Багато народів вважали, що глід має магічні властивості, якими зобов’язаний своїм колючим гілкам. Вважалося, що вони захищають від злих духів. У Стародавній Греції гілки глоду підвішували над входом у житло, щоб ніяка нечисть не змогла проникнути всередину. Гілки глоду в колисках немовлят, за віруваннями римлян, відганяли від них диявола. При читанні заклинань над хворою дитиною в Бурятії застосовували глід і шипшину, розмахуючи їх гілками над колискою.
Але побутували й протилежні думки. Наприклад, кельтські племена і жителі Молдавії уособлювали цю рослину з темрявою і злом. Навіть вважали, що у всіх пухлинах і наривах на ногах винен глід.
Все це не заважало знахаркам лікувати глодом багато захворювань, використовуючи його для приготування зілля. Вони зберігали свої рецепти в таємниці. Так що в травниках і лікарських порадниках відомості про те, чим корисний глід і що можна зробити з глоду, з’явилися лише через сторіччя.
А ось з приходом до влади Петра I глід набув широкого поширення, а лікувальні властивості глоду стали застосовуватися вже на державному рівні. Глід вирощується в спеціально відкритих аптекарських садах. А селяни були зобов’язані збирати плоди глоду в якості повинності.
Лікувальними вважаються не тільки плоди, але і квітки, кора.. У глоду дуже тверда деревина, її використовують для виготовлення рукояток до ударних інструментів і для предметів домашнього вжитку.
Розмноження глоду
Глід розмножують насінням, кореневими відростками, щепленням. Видові рослини в основному отримують з насіння. Для цього виймають з недозрілих плодів насіння, відразу змішують з річковим піском (1: 3) і стратифікують 6-12 місяців при температурі +3 … + 5 град. Насіння висівають восени. Навесні наступного року, (а іноді і через рік) з’являються сходи. Їх вирощують 2 роки, а потім пересаджують на постійне місце. Плодоносити сіянці починають з 10-15 річного віку.
Сортовий глід розмножують за допомогою щеплення на сіянці глоду криваво червоного (Crataegus sanguinea) b або горобини. Щеплення проводять на початку весни під час сокоруху, окулірування в Т- подібний розріз або щитком вприклад — з другої декади липня до середини серпня. Плодоносить щеплена рослина починає на третій рік.
Посадка
Глід не примхливий до грунту і може рости практично будь де. Але найкраще він відчуває себе на родючому і добре водо- і повітропроникному грунті.
Саджанці висаджують як навесні, так і восени в ями глибиною 40-50 см і шириною 50-80 см, заповнених родючим верхнім шаром. Не завадить в ямку додати ЕМ-Компост, щоб там оселилися (ЕМ) ефективні мікроорганізми, які надалі підтримуватимуть родючість грунту.
Для живоплоту глід висаджують в траншеї шириною 50 см на відстані не більше 0,5 м.
Щоб стимулювати відростання більшого числа сильних прикореневих пагонів, рослини садять на 5-8 см глибше, ніж вони росли до цього. Після посадки їх рясно поливають, мульчують торфом або перегноєм, а пагони вкорочують до 10 см.
Догляд
Догляд за глодом простий. Прополка, регулярне розпушування в пристовбурних кругах і внесення добрив. Зі другого року після посадки і до початку плодоношення рослини підживлюють 2 рази за сезон. 1 раз: у період розпускання бруньок (2 ст. л. сечовини на 10 л води, на одну рослину витрачають 15-20 л розчину). 2-й раз: у вересні (2ст. ложки нітрофоски на 10л води, на одну рослину — 20-25 л розчину).
Дорослий глід підгодовують 3 рази на сезон: під час розпускання бруньок (3 ст. л. Гумату натрію на 10л води, на одну рослину — 20-30 л підгодівлі, на початку цвітіння (1 ст. л. сульфату калію і 2 ст. л. нітрофоски на 10 л води, на одну рослину — 30-40 л розчину і в період плодоношення (2 ст. л. гумату натрію на 10 л води, на одну рослину — 20- 30 л розчину)
Обрізка глоду
Вирощують глід найчастіше у формі куща. Для цього у чагарнику залишають 5-6 основних гілок і за допомогою обрізки підтримують їх висоту на рівні 2-2,5 м.
Періодично видаляють хворі, поламані, слабкі і загущені пагони.
Щоб створити з глоду живопліт, в перші кілька років гілки обрізають до половини однорічного приросту, а пагони підтримують висоту рослини на рівні 0,5 м або трохи вище.
Заготівля сировини
Квітки збирають, коли вони знаходяться у фазі бутона і ще не розпустилися. Їх розсипають тонким шаром і сушать на повітрі в тіні. Висушені зберігають в щільних паперових пакетах або матер’яних мішечках в сухому прохолодному приміщенні.
Плоди збирають, коли вони повністю дозріють (вересень-жовтень). Їх перебирають, відокремлюючи хворі та пошкоджені, і обривають плодоніжки. Сушать при температурі +40 … + 50 град
Глід — рослина дуже морозостійка й невибаглива. Добре відчуває себе на будь-яких грунтах, але воліє в міру зволожені. Росте як на сонці, так і в півтіні, не вимагає якогось особливого догляду.
