Дивно, але в багатьох регіонах України виростити врожайну вишню стало важче, ніж виноград. Часом вона вимерзає навіть після м’якої зими. І не завжди в цьому винні морози.
На жаль, сьогодні переваги вишні часто визначаються садівниками не смаковими якостями її плодів і врожайністю, а її здатністю протистояти хворобам, і в першу чергу моніліозу.
Моніліоз, або моніліальний опік, — це небезпечне грибне захворювання вишні та інших кісточкових культур. Щовесни багато садівників часто стикаються з непривабливою картиною. Через деякий час після закінчення цвітіння вишні молоді листочки і навіть частини гілок в’януть і всихають, стають бурими і довго висять на деревах.
Вибуховий характер це захворювання набуває після теплої зими і переважання похмурої прохолодної погоди в травні-червні. Після такої погоди треба чекати спалаху захворювання.
Первинне зараження відбувається навесні в період цвітіння дерев. У цей час грибниця що перезимувала утворює велику кількість спор, які, потрапляючи на квітки, викликають їх в’янення.
Міцелій по квітконіжці проникає в однорічні пагони, молоді плодові гілочки, викликаючи також їх в’янення. Процес в’янення протікає дуже швидко. Зів’ялі квіти, листя, молоді пагони залишаються довго на дереві. Уражені плоди буріють, повністю втрачають свої смакові якості.
Створюється враження, що рослина попалена вогнем, звідси і ще один варіант назви захворювання — моніліальний опік. Абсолютно стійких сортів вишні до моніліозу практично не існує.
Інфекція особливо небезпечна тим, що вона надзвичайно заразна: варто захворіти одному дереву, і через деякий час починають хиріти вишні у всій окрузі. Високі паркани для цієї хвороби не перешкода — спори грибів легко розносяться комахами, вітром і потоками дощової води.
Незабаром після первинного зараження на загиблих листках, гілках і плодах з’являється спори гриба у вигляді дрібних, безладно розкиданих сіруватих подушечок. Це конідіальні спори, які служать джерелом вторинної інфекції. Протягом літа гриб дає кілька поколінь спор.
Влітку хвороба продовжує розвиватися на плодах у вигляді сірої гнилі. Плоди заражаються спорами при механічних пошкодженнях шкірки, на підгнивших плодах утворюються дрібні, сіруваті, безладно розташовані подушечки. Іноді гнилі плоди засихають, твердіють і залишаються висіти на дереві до наступної весни.
Триває всихання нових пагонів і гілок через ураження грибницею, оскільки грибниця досить швидко поширюється від місця первинного інфікування.
Збудники хвороби можуть проникати в дерево через тріщини і інші механічні пошкодження рослини. Вони зимують всередині уражених рослин, а навесні спори розносяться повітряним шляхом. Найбільш сприятливою для розвитку моніліозу є тепла волога погода. Розвитку хвороби сприяє загущеність рослин і розташування їх у низині.
Проникаючи до старих гілок, гриб захоплює і деревину, викликаючи розтріскування кори, утворення камедних ран і напливів. Пошкоджені гілки поступово відмирають. При сильному розвитку хвороби все дерево стає ніби обпаленим вогнем.
Найбільш сильно хвороба розвивається в роки, коли під час вологої затяжної весни і тривалого цвітіння йдуть дощі, а м’яка зима підсилює розвиток цієї хвороби. За таких погодних умов затягується цвітіння, погіршується запилення, гриб рясно продукує гриби, створюються всі передумови для ідеального зараження і розвитку збудника хвороби.
У тому випадку, коли моніліоз отримує масове поширення, урожай може повністю загинути, а дерево сильно ослабнути. Якщо не вживати заходів протягом декількох років, то рослина повністю засохне.
Заходи боротьби проти моніліозу:
- Закладати сади слід на піднятих, добре провітрюваних ділянках, підбирати найбільш стійкі до моніліозу районовані сорти;
- Щоб перемогти моніліоз, слід кілька сезонів поспіль обробляти вишні та інші кісточкові плодові дерева до цвітіння, а також у період цвітіння і через 2-3 тижні після цвітіння препаратами-фунгіцидами, проводити таку обробку плодових дерев потрібно в суху безвітряну погоду;
- Восени або рано навесні до розпускання бруньок треба вирізати всі минулорічні старі і уражені гілки із залишками листя і недорозвинених плодів, прихопивши при цьому частину здорової деревини на 10 см нижче пошкодженої частини, тому міцелій гриба в гілках просувається донизу від місця зараження. Саме тому обрізку слід проводити нижче місця пошкодження, захоплюючи кілька здорових нирок;
- Збір листя і хворих плодів влітку і восени і їх спалювання;
- Викорінює обприскування рослин до і після цвітіння препаратами «Хом», «Скор» або бордоською рідиною (згідно інструкцій до препарату), а також після збору плодів. Але одним препаратом, навіть найкращим, хворобу не перемогти, потрібно їх чергування;
- Обприскування рослин препаратом «Циркон» під час розпускання бруньок, під час появи бутонів до цвітіння та після збирання плодів. Це обприскування треба повторити і на наступний рік;
- Пізньої осені очистка штамбів і скелетних гілок від відшарованих частин відмерлої кори, в тому числі і з її тріщин, з наступною побілкою стовбурів і скелетних гілок вапняним молоком;
- Перекопування грунту навколо рослини після повного опадання листя восени з їх закладенням у ґрунт;
- Останню обробку насаджень проводять в серпні-вересні — опале на землю листя проливають міцним, 8-10% -ним, розчином сечовини;
- Дуже важливо, щоб обробка кісточкових культур фунгіцидами проводилася не тільки на одній вашій ділянці, а щоб ваші сусіди провели обробку своїх дерев одночасно з вами.
