Вирощування персика на Київщині: агротехніка, сорти


Персик є одним із найважливіших фруктів помірного клімату. За кількістю вирощуваних плодів він займає третє місце після яблук та груш, випереджаючи сливу, абрикос, вишню і черешню. Цьому він завдячує своїми смаковими достоїнствами, адже разом з манго та апельсином входить до трійки найсмачніших у світі плодів.

Ніжний аромат, приємний освіжаючий смак, утамовуючий спрагу сік і висока поживність насиченого вітамінами та мінеральними солями м’якуша — ось що вигідно характеризує плоди персика. Споживання їх сприяє утворенню в організмі людини гемоглобіну, за здатністю відновлення якого персик зрівнюють навіть з печінкою!

Походження культури

Походить персик з Китаю, де він культивується не менше 4000 років. Звідтіля він потрапив до Персії і культивувався там понад 1000 років, перш ніж був завезений до Європи: спочатку до Греції, а пізніше — у володіння Риму. Ось чому Персія знайшла відображення у його назві.

Персик — типова південна культура. Основні райони його промислового культивування — регіони з нехолодною, м’якою зимою і теплим літом. Дерева гинуть, якщо температура взимку опускається нижче мінус 25°С, а квіткові бруньки — при мінус 20°С. Саме тому північна межа промислового культивування персика зазвичай співпадає з межею культивування винограду. А в присадибних садах персик поширений набагато північніше цієї межі, і перш за все в місцях, де вистачає тепла для достигання його плодів. Садівники-аматори вирощують у цих районах найчастіше сіянці від посіву кісточок з плодів, завезених з півдня, рідше садять щеплені рослини (саджанці).


У порівнянні з саджанцями сіянці мають ту перевагу, що за сильного підмерзання їх можна зрізати на пеньок (до живої тканини) і за 2—3 роки вони повністю відновлюються за рахунок сплячих бруньок. Лише необхідно уже в перший рік відібрати 2—3 найсильніших пагони, а решту навесні виламати. Але у розмножуванні кісточками є негативний момент: адже дерева, які виросли з кісточки, ніколи повністю не успадковують якості сорту. А це означає, що й плоди можуть виявитися досить посереднього смаку.

Вирощування рослин, щеплених на підщепі, забезпечує більшу пристосованість до різних ґрунтових умов, ніж сіянців. Якщо персик щеплять на місцеві сорти, то дерева добре ростуть на легких поливних ґрунтах, якщо ж на аличу — на важких глинистих і зволожених, а на абрикос — у посушливих районах і на важких ґрунтах, на мигдаль — навіть на сухих щебенистих.

Швидкоплідність персика

Персик — одна із найшвидкоплідніших плодових культур, конкурувати з якою за строками початку вступу в пору плодоношення можуть лише ягідні кущі. Дерева починають плодоносити вже на другий — третій рік після садіння і добре плодоносять до 18 років. Затим урожаї знижуються.

Швидкоплідність персика — одна із позитивних властивостей, яка дає змогу вирощувати його в аматорських садах. Захистити персик від морозів можна по-різному. У власному саду я після листопаду стовбури персиків присипаю землею на висоту до 50 см і обв’язую їх до нижньої гілки навколо стовбура пучками хризантем. Хризантема своїм запахом відлякує гризунів і запобігає перегріванню стовбура на сонці за сонячних зимових днів. Це — вірний спосіб зберегти дерево від передчасного раннього сокоруху і розтріскування кори. Знімаю таку «шубу» перед розпукуванням бруньок, коли нічна температура не опускатиметься нижче плюс 5°С.

Захист персика від хвороб

Сучасні сорти персика поділяються на відносно стійкі та нестійкі до основного захворювання цієї культури — кучерявості листків. Тому система захисту головним чином базується на методах боротьби з кучерявістю листків і східною плодожеркою.

Перше профілактичне обприскування виконую на почату розпукування бруньок проти довгоносиків, букарки, казарки і зимуючих стадій таких захворювань, як моніліоз, парша, плодова гниль. Для цього використовую бакову суміш: актара 25ВГ в.г. (1,4 г) + хорус 75 ВГ в.г. (3 г) на 10л води (кип’яченої, теплої, +25°С). Лише в такій воді хімічні препарати повністю розчиняються і дають максимальну користь! Садівники зазвичай забувають або не враховують цей фактор, а це дуже важливо. У цей період рясно ллю під кожне дерево розчин карбаміду (25 г на 10 л води). Такий полив — могутній поштовх для інтенсивного пробуджування плодових і ростових бруньок. Через 7—10 днів поливаю розчином добрива кеміра універсал (Фінляндія) у прикореневу лунку і мульчую. Чим старіше дерево, тим більша норма внесення комплексних мінеральних добрив.

Для знищення кореневих шкідників, що зимують у ґрунті на глибині від 20 до 60 см (травневий хрущ, дротяник тощо), застосовую розчин (ДНОК, базудин, актара — 6 г) згідно з інструкцією — поливаю у прикореневі лунки.

Друге обприскування виконую наприкінці цвітіння — розпускання листкових бруньок проти парші, гномоніозу і плодової гнилі сумішшю фунгіцидів (хорус + скор — згідно з інструкцією). Підживлюю у лунки розчином добрива кеміра універсал (100 г на 10л води).

У пристовбурний приямок висіваю не густо гірчицю білу як сидерат. Коли гірчиця підніметься на 10-15 см, зрізую її і мульчую нею приямок. Це додаткове підживлення, а залишені в землі корінці слугують додатковим провідником кисню до коренів персика.

Третє обприскування через 7—8 днів після попереднього — у фазі росту плодів. Для боротьби із східною плодожеркою, міллю, плодовою гнилизною використовую бакову суміш препаратів актелік 500 ЕС к.с. + хорус (згідно з інструкцією). Для позакореневого підживлення використовую кеміру плюс (100 г на 10 л води). Обробляю рослини з обприскувача по листках.

Четверте обприскування — через 14 днів проти східної плодожерки і кокомікозу сумішшю препаратів актелік 500 ЕС к.е. + скор 250 ЕС к.с.

Точніші строки появи гусениць східної плодожерки можуть надати станції захисту рослин, консультаційні центри і наявність шкідників у феромонних пастках.

Вп’яте обприскую персики через 18—24 дні після збирання врожаю сумішшю фунгіцидів скор 250 ЕС к.е. + хорус 75 ВГ в.г. з-дно з інструкцією) проти кокомікозу та гномоніозу. В цей період підживлюю персик комплексним мінеральним добривом.

Сучасні сорти персика

У персика безліч сортів — у світі їх налічується близько 3000. Усі сорти поділяються на два типи, з білим і жовтим м’якушем. Раніше переважали білом’ясі сорти, ніжніші на смак. Тепер почали культивувати переважно жовтом’ясі сорти, стійкіші до транспортування.

У власному саду я вирощую такі сорти:

Фаворіта Мореттіні — сорт італійської селекції, еталон надраннього достигання. В умовах Київщини достигає наприкінці липня. Дерева сильнорослі, з розлогою кроною і високою пагоноутворювальною здатністю. Квітки темно-рожеві. Сорт самоплідний, швидкоплідний, високоврожайний, плодоносить на другий — третій рік після садіння. Товарність плодів висока. Плоди середніх розмірів, масою 115 г, округлої форми, м’якуш кремово-жовтого забарвлення, ніжноволокнистий, дуже соковитий, ароматний.

Київський ранній — сорт, виведений в Інституті садівництва УААН (м. Київ). Дерева середньорослі, середньозагущені. У плодоношення вступає на третій рік. Відзначається високою (35—55 кг з одного дерева) і відносно регулярною врожайністю. Плоди середньої величини (85 г), широкоовальні, з яскраво вираженим дзьобиком на верхівці. М’якуш білий, ніжноволокнистий, соковитий, доброго кислувато-солодкого смаку. Достигає у першій декаді серпня.

Редхейвен — сорт, виведений у США. Поширений у європейських країнах як один з кращих середньостиглих сортів. Дерева середньої сили росту, з округлою кроною, середнього загущення. Пагоноутворювальна здатність середня. У плодоношення вступає на 3 — 4-й рік. Плоди середньої величини (150 г), округлої чи широкоовальної форми, часто сплющені з боків. М’якуш жовтий, щільний, соковитий, з сильним ароматом, відмінного смаку.
На Київщині достигає наприкінці серпня.

П. П. Хоменко, вул. Малишка, 2, м. Обухів, Київська обл., 08700


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *