Що спід знати про рахіт свиней


Рахіт відносять до незаразних хвороб молодняку всіх видів тварин та птиці. Однак, частіше хворіють поросята через місяць-два після відлучення, коли вони швидко ростуть. У цей період швидко ростуть кістки, а потреба організму в солях кальцію, фосфору, вітамінів D та А забезпечується недостатньо. Значну роль тут відіграє годування неякісними кормами, збідненими на мінеральні речовини та вітаміни. Сприяє розвитку хвороби скупчене утримання тварин у темних, з підвищеною вологістю, приміщеннях. Нестача дії сонячних променів на організм не дає можливості перетворювати каротин, що міститься у кормах, у вітамін А, який особливо необхідний молодому, швидко ростучому поголів’ю для регуляції в організмі обміну кальцію та фосфору.

Зауважимо, що фосфорно-кальцієвий обмін залежить не лише від наявності в організмі вітамінів А та D, а й наявності солей кальцію та фосфору в кормах. Спричинене їхнім дефіцитом мінерально-вітамінне голодування призводить до розладу роботи паращитоподібної залози, гормони якої регулюють кальцієвий обмін в організмі.
Клінічні ознаки хвороби розвиваються поступово. Насамперед вони проявляються втратою апетиту, а відповідно й відставанням у рості.

У деяких тварин знижується тонус м’язів, з’являються судоми. Трохи пізніше проявляється потовщення суглобів, кульгавість або тварини зовсім не можуть ходити. Поросята гризуть стіни, хворобливо реагують на шум, яскраве світло. Спина прогинається, кінцівки викривляються і можуть статися переломи кісток. Можливі зміни форми грудної клітки, таза. Проявляються супутні хвороби — риніт, бронхіт, запалення легень, гастрити.

За прояву таких клінічних ознак слід звернутися до спеціаліста ветеринарної медицини, який визначить тяжкість захворювання і призначить кваліфіковане лікування. Під час встановлення діагнозу обов’язковою умовою є детальне вивчення умов утримання та годування свинопоголів’я. Своєчасне лікування за відсутності супутніх хвороб сприяє одужанню протягом двох-трьох тижнів. Однак, у запущених випадках залишаються деформовані кістки та суглобові хрящі.


Хворобі бажано й дуже легко запобігти. Для цього свинопоголів’я забезпечують зеленими кормами. Кращими з-поміж них є кропива, люцерна, конюшина, в осінню пору — гарбузи, морква, кормові та червоні буряки. Важливе значення має вільний доступ тварин до мінеральної підгодівлі (крейда, м’ясо-кісткове борошно, трикальційфосфат).
Для раціональних умов утримання поголів’я біля приміщень з вирощування свиней обладнують вигульні дворики з частковим накриттям, щоб тварини мали захист від негоди та прямих сонячних променів.

За неможливості обладнати вигульні дворики у закритих приміщеннях встановлюють стаціонарні або переносні ультрафіолетові лампи, термін роботи яких погоджують із спеціалістом ветеринарної медицини.

Л.К. Волинець, доктор ветеринарних наук.




Поділитись своєю думкою