Нині сільське господарство не надто привабливе для бізнесу. Фермери добре заробляють за рахунок великих площ таких культур, як пшениця, соняшник, кукурудза, ріпак. Ці культури обробляються механізовано і не потребують багато людської праці.
Культури, які потребують багато ручної праці, не приваблюють фермерів через високі податки на зарплату найманих працівників. Тому такі культури, як малина, смородина, суниця рідко можна зустріти на великих площах. Зазвичай ці культури вирощують у звичайних селянських господарствах площею до одного гектара, таких, як наше.
Сьогодні хочу дещо розповісти про смородину. Ця культура добре всім відома, але не всі знають, що вона вибаглива до кліматичних умов вирощування. Зазвичай, великі площі під нею можна побачити у північних регіонах. На півдні вона поширена мало.
Ми займаємося вирощуванням смородини не так давно, близько 7 років, і площі у нас дуже скромні, близько трьох соток. За ці роки підібрали собі сорти, які дають стабільні, хоча й не високі врожаї в умовах Кіровоградщини. Наш регіон не особливо сприятливий для вирощування цієї культури без поливних систем, це ми зрозуміли з практики. Смородина в нас не реалізує і половини свого потенціалу врожайності через відсутність достатньої кількості вологи, бо наш регіон посушливий.
Загалом, смородина не вибаглива до умов вирощування, росте, практично, на будь-якій землі. Морозів не боїться, спеки також. До шкідників і хвороб має досить високі показники стійкості. Звісно, у різних сортів ці показники неоднакові. А от урожайність дуже залежить від наявності достатньої кількості вологи у ґрунті: немає вологи — немає врожаю.
Якщо, скажімо, малину можна вирощувати і без поливу, підібравши посухостійкі сорти, то зі смородиною це неможливо. За сім років ми перебрали велику кількість сортів смородини. Більше половини з них загинули протягом двох-трьох років. Зосталися найстійкіші до посухи, які реалізують лише третину паспортних даних щодо врожайності. Незважаючи на це, смородину вигідніше вирощувати, ніж, скажімо, картоплю (якщо немає техніки).
Сортів підібрали небагато: один надранній Доля, два ранніх — Кентавр, Ядрьона, з-поміж середніх прекрасно зарекомендували себе сорти Ювілейна Копаня. Володимирівська, Софіївська. Пізніх хороших сортів не знайшли. Поки що задовольняємося Лентяем. Одним із кращих для нашого регіону є сорт Софіївська.
Софіївська — сорт середнього строку достигання. Ягоди масою до 4 г, з сухим відривом. Після перестигання осипаються. Кущі високі, з товстими стеблами, прямостоячі, вузькі. Кущ, як ніякий інший, дає чудовий простір для обробітку під ним мотоблоками. На наш погляд — наиперспективніший сорт у групі середніх. Стійкість до хвороб і шкідників також висока. За роки його вирощування ми жодного разу не користувалися ніякою «хімією». Хоча тут не варто робити якісь особливо точні прогнози. Це тому, що за сухого клімату менше хвороб та шкідників. Спека й посуха не тільки несприятливі для смородини, але й для хвороб та шкідників також.
Останнім часом ціни на ягоди смородини знижуються, та це й не дивно, позаяк її вирощування можна механізувати. Для прополювання на великих площах використовують міні-трактори. А в Польщі і ягоди збирають комбайнами. Звісно, для механізованого збирання потрібні певні сорти. Нам довелося побачити один такий сорт — Ополона. Кущі у нього з «абсолютним» штамбом. На мою думку, у нас в Україні такого не буде ще якийсь певний час, і на це є вагомі причини.
Якщо порівняти сорти Софіївська та Ополона щодо врожайності, звісно, Софіївська поза конкуренцією. А от щодо транспортабельності, картина вимальовується зворотна. Долю неможливо порівнювати з цими сортами, позаяк вона входить в іншу групу — надрання. Порівнювати можна тільки сорти однієї групи: середні з середніми, пізні з пізніми тощо. І. звісно, немає універсального сорту, який підійшов би кожному. Комусь найважливіше буде транспортабельність, і тому віддасть перевагу саме таким сортам, декому потрібна врожайність, а ще комусь — невибагливість. Саме через це одні хвалять один сорт, інші — інший. Для нас кращий сорт — Софіївська, а для вас може бути інший.
Тому на завершення моєї невеличкої розповіді хочу звернути увагу читачів на те. що потрібно шукати сорти для свого наділу з урахуванням конкретних умов земельної ділянки, а тому не варто садити великі площі без перевірки на власній ділянці. Також не слід «ганятися» за новинками, які не перевірені часом. Залишимо цю справу колекціонерам, це їхній «хліб», а нам потрібні реальні стабільні врожаї.
О.А. Крохмаль, с. Соснівка, Кіровоградська обл.
